ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2019Справа № 910/14709/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" (вул. Соціалістична, буд.6, м.Київ, 03186, код ЄДРПОУ 35756919)
до Фізичної особи-підприємця Мехедько Ріти Іванівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 37 190,61 грн.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мехедько Ріти Іванівни про стягнення 37 190,61 грн суми заборгованості, з яких 35 986,50 грн - сума основного боргу, 504,94 грн - 3% річних, 699,17 грн - інфляційні.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №525 від 19.10.2015 щодо оплати послуг з оренди.
Ухвалою від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Позивач зазначену ухвалу отримав 25.10.2019, про що свідчить підпис його представника на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 23.10.2019 була надіслана відповідачу 24.10.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1
Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 28.11.2019 з приміткою: «за закінченням строку зберігання», що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 25.11.2019 на відповідному конверті.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.10.2015 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мехедько Рітою Іванівною (далі - Орендар, відповідач), укладений Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №525 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради від 10.03.2015 №28 та розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.10.2015 №635 передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, буд. 5/1, для надання побутових послуг.
Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування Орендарем об'єктом.
Об'єктом оренди є: нежитлове приміщення, загальною площею 116,20 кв. м, у т.ч., підвалі - 116,20 кв. м., згідно з викопіюванням з по поверхового плату, що складає невід'ємну частину цього Договору. Вартість об'єкта згідно із затвердженим актом оцінки майна або висновком про вартість майна станом на 31 липня 2015 становить 1 кв. м - 11 247,85 грн, всього 1 307 000,00 грн, без урахування ПДВ (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, орендна плата визначена на підставі пункту 21 таблиці 2 п. 20 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року №415/1280, і становить без ПДВ: 46,87 грн за 1 кв. м орендної площі, що в цілому складає за базовий місяць 5 445,83 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.
Згідно із п.п. 3.6, 3.7 Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства - Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.2.3 Договору).
На виконання умов зазначеного Договору, Орендодавець виконав його умови, передав Орендарю приміщення у користування протягом дії Договору до 18.10.2018, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 19.10.2015, який підписаний сторонами без заперечень.
Спір у справі виник з неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач після закінчення Договору оренди продовжує користуватися нежитловим приміщенням, відповідно має обов'язок щодо сплати оренди за період з 01.11.2018 по 31.08.2019 в розмірі 37 190,61 грн, з яких 35 986,50 грн - сума основного боргу, 504,94 грн - 3% річних, 699,17 грн - інфляційні.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.
При цьому оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Як вбачається із п. 9.8 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну йог умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач, який продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Норми статті 764 Цивільного кодексу України передбачають таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку були відсутні заяви про припинення дії договору, договір вважається продовжений на той самий строк.
В матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення дії Договору, отже, враховуючи імперативні норми чинного законодавства, спірний договір є продовжений на той самий строк.
У пункті 3.6 Договору передбачалося, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства - Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі.
Підприємством - Балансоутримувачем за Договором виступило Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва".
Однак, відповідач орендну плату за спірний період не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 35 986,50 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, доказів оплати вартості орендної плати суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 35 986,50 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних розмірі 504,94 грн та інфляційних витрат в розмірі 699,17 грн за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань по договору, не надав.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мехедько Ріти Іванівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва" (вул. Соціалістична, буд.6, м.Київ, 03186, код ЄДРПОУ 35756919) суму основного боргу в розмірі 35 986 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн 50 коп., 3% річних в розмірі 504 (п'ятьсот чотири) грн 94 коп., суму інфляційних в розмірі 699 (шістсот дев'яноста дев'ять) грн 17 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 15 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 18.12.2019
Суддя Н.І. Ягічева