номер провадження справи 15/215/19
17.12.2019 Справа № 908/3127/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцького Д.І. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», 69005, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, буд. 10
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Пашко О.А., довіреність № 3947 від 17.12.2018;
від відповідача: не з'явився.
суть спору
07.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком”, м. Запоріжжя до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення коштів в розмірі 106 435,07 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, справу № 908/3127/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 12.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3127/19, присвоєно справі номер провадження 15/215/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.12.2019.
Ухвалою суду від 03.12.2019 розгляд справи відкладено до 17.12.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що всупереч приписам нормативно-правових актів України відповідачем не здійснено оплату за надані телекомунікаційні послуги за період січень 2018 року - грудень 2018 року в розмірі 106 435,07 грн.
В судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові № 12/300 від 05.11.2019 та відповіді на відзив № 12/318 від 26.11.2019.
Відповідач в судові засідання 03.12.2019 та 17.12.2019 не з'являвся. Проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 22.11.2019 № 21451 та запереченнях на відповідь позивача № 22777 від 11.12.2019. В обґрунтування заперечень зазначає, що дана справа підсудна адміністративному суду, оскільки регулює бюджетні відносини, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі. Зазначав, що Законами України про державний бюджет на 2017, 2018, 2019 роки субвенція державного бюджету на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян не передбачена. На сьогодні відшкодування зазначених витрат проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету. Крім того, зазначає, що між позивачем та відповідачем не виникло ніяких ні бюджетних, ні господарських зобов'язань на суму 106 435,07 грн, оскільки відсутні будь-які підтверджуючи документи про взяття зобов'язань. Просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.
В судому засіданні 17.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд встановив.
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Обов'язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України «Про телекомунікації» передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні», Кодексом Цивільного захисту України, Законом України «Про Службу безпеки України», Основи законодавства України про охорону здоров'я, Законом України «Про освіту», Законом України «Про позашкільну освіту», Законом України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Законом України «Про культуру», Законом України «Про музеї та музейну справу», Законом України «Про захист рослин» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок бюджетних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін виникають безпосередньо із законів України.
Верховною Радою України 20.12.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», згідно якого ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України доповнено п. п. 20-4, яким визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території м. Бердянськ Запорізької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).
Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми « 2-пільга»), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації. Після розрахунків складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою «З-пільга» за формою «№ 3-пільга», встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга».
Як свідчать матеріали справи, в період з грудня 2017 по грудень 2018 позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у м. Бердянськ Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.
Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439, та в електронному та паперовому вигляді направлялись відповідачу щомісячно.
Загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за вказаний період, склала 501 480,68 грн.
Відповідачем складено та підписано Акти форми 3-пільга станом на 01.01.2018, станом на 01.07.2018, станом на 01.08.2018, станом на 01.09.2018 року, станом на 01.10.2018 року, станом на 01.11.2018 року, станом на 01.12.2018 року, станом на 01.01.2019.
Акти форми « 2-пільга» за період надання послуг січень - грудень 2018 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами щомісячно від 10.01.2018 № 32/2-3-556, від 07.02.2018 №32/2-3-624, від 06.03.2018 №32/2-3-650, від 05.04.2018 №32/2-3-688, від 07.05.2018 №32/2-3-735, від 05.06.2018 №32/2-3-785, від 05.07.2018 №32/2-3-818, від 06.08.2018 №32/2-3-853, від 07.09.2018 №32/2-3-913, від 06.10.2018 №32/2-3-963, від 07.11.2018 № 32/1-3-1100, від 07.12.2018 № 32/2-3-1141, від 09.01.2019 №32/2-3-23.
В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення позивачу Акту звіряння за формою № 3-пільга.
Відповідач протягом січня 2018 - січня 2019, за період надання послуг у грудні 2017 року - грудні 2018, направляв акти звіряння щодо неприйнятих ним сум, що підлягають відшкодуванню, на адресу позивача.
Так відповідач направив на адресу позивача листи від 26.01.2018 № 1440 з проведенням перевірки розрахунків за грудень 2017, від 21.06.2018 № 10431 з проведенням перевірки розрахунків за січень 2018, від 21.06.2018 № 10431 з проведенням перевірки розрахунків за лютий 2018 , від 21.06.2018 № 10431 з проведенням перевірки розрахунків за березень 2018, від 21.06.2018 № 10431 з проведенням перевірки розрахунків за квітень 2018, від 21.06.2018 № 10431 з проведенням перевірки розрахунків за травень 2018, від 25.06.2018 № 10706 надання списку пільговиків, яким продовжено право на пільги, інформація щодо незавантажених пільг за червень 2018, від 20.08.2018 № 14639 з проведенням перевірки розрахунків за серпень 2018, від 24.09.2018 № 16958 з проведенням перевірки розрахунків за серпень 2018, від 31.10.2018 № 19043 з проведенням перевірки розрахунків за вересень 2018, розбіжності за жовтень 2018, від 26.12.2018 № 22079 з проведенням перевірки розрахунків за листопад 2018, від 23.01.2019 № 1220 з проведенням перевірки розрахунків за грудень 2018.
Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від відповідача інформації щодо виявлених розбіжностей.
Відкоригована сума була відображена у Розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень 2019 року, за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах. Остаточний відкоригований перерахунок проведено у серпні-вересні 2019.
Розбіжності, які було прийняті та неприйняті позивачем, було направлено на адресу відповідача листом від 17.10.2019 № 12/292 разом із «Результатами розгляду розбіжностей УПСЗН ВК Бердянської МР та уточнені нарахування видатків на відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком», пов'язаних з наданням пільг, прийняті та не прийняті ПАТ «Укртелеком» за період грудень 2017 - грудень 2018» та розрахунком заборгованості.
У 2018 році відповідачем було проведено часткову оплату з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.06.2018 на суму 192 977,98 грн; від 26.06.2018 на суму 24 051,43 грн; від 25.07.2018 на суму 23 396,71 грн; від 21.08.2018 на суму 35 734,07 грн; від 26.09.2018 на суму 23 199,68 грн; від 25.10.2018 на суму 22 918,17 грн; від 26.11.2018 на суму 22 278,89 грн; від 27.12.2018 на суму 25 477,90 грн; від 25.01.2019 на суму 25 010,78 грн, на загальну суму 395 045,61 грн.
Всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів відповідачем здійснена лише часткова оплата позивачу повної вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільгових умовах з оплати за послуги зв'язку, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 106 435,07 грн за період з грудня 2017 по грудень 2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.
У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми “2-пільга”), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою “3-пільга”. Акти звіряння складаються за формою “№ 3-пільга”, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 № 83 “Про затвердження форми № 3-пільга”.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційним Судом України висловлено правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011 щодо принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
Відсутність у Законах України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та «Про Державний бюджет України на 2019 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 256 суми субвенцій, не використані головними розпорядниками коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року. Погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась станом на початок року, провадиться першочергово.
Таким чином, законодавством передбачена норма щодо обов'язковості виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і це не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Стосовно твердження відповідача, що дана справа не підсудна господарському суду, слід зазначити наступне.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Перелік справ у спорах, що відносяться до юрисдикції господарських судів, наведений у ст. 20 ГПК України.
Господарський спір відноситься до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАСУ адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір визначається, як спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єктом владних повноважень є суб'єкт (орган), котрий реалізує у відповідних правовідносинах владні управлінські функції, якими вважають будь-які владні функції в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що безпосередньо не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
ПАТ «Укртелеком» як постачальник телекомунікаційних послуг не має статусу бюджетної установи та суб'єкта бюджетних правовідносин, ні яким чином не приймає участі у складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів, не звітує про їх виконання, тобто не приймає участі у всіх стадіях бюджетного процесу, термін надання пільг як державної соціальні гарантії не обмежується бюджетним роком, обов'язок надання пільг по оплаті телекомунікаційних послуг споживачам існує протягом усього терміну дії законодавчих актів у часі, які встановлюють цю пільгу, як і обов'язок їх фінансування державою за рахунок коштів бюджетів всіх рівнів, міжтрансферних платежів тощо. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальний виконавець бюджетних програм не наділений жодними владними управлінськими функціями відносно позивача.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, фінансовий орган) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Взаємовідносини ПАТ «Укртелеком» з бюджетом в цьому випадку опосередковуються через інші види правовідносин. У випадку компенсації обсягу коштів, витрачених позивачем на надання телекомунікаційних послуг споживачам за пільговою ставкою, взаємовідносини з бюджетом у позивача опосередковуються через цивільні правовідносини.
Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних управлінських рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту виявленого порушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, буд. 27/34; ідентифікаційний код 03193258) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 10; реквізити: отримувач - Запорізька філія ПАТ «Укртелеком», IBAN № UA413348510000000002600933428, в АТ "ПУМБ", м. Київ, ідентифікаційний код 01184385) заборгованість в розмірі 106 435,07 грн (сто шість тисяч чотириста тридцять п'ять гривень 07 коп.), судовий збір в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.12.2019.
Суддя І. С. Горохов