61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.12.2019 Справа № 905/1778/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
секретар судового засідання Доннік Н.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119)
в особі виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковична, буд. 5, код ЄДРПОУ 05540965)
до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177 а, код ЄДРПОУ 00191678)
про стягнення збитків в сумі 1825729,12 грн., інфляційних втрат в сумі 55212,06 грн., 3% річних в сумі 27460,97 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення збитків в сумі 1825729,12 грн., інфляційних втрат у сумі 55212,06 грн., 3% річних в сумі 27460,97 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав зобов'язання з компенсації збитків, понесених від послуг теплопостачання, що є умовою договору №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м. Слов'янськ, внаслідок чого виникли підстави для стягнення заборгованості та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
У відзиві на позов вх. №20296/19 від 08.10.2019 відповідач проти позову заперечував, з огляду на те, що позивач, разом з рахунками на сплату не надавав КП «Компанія «Вода Донбасу» документів, які підтверджують фактично понесені позивачем збитки по теплопостачанню, як передбачено додатковою угодою №2 від 12.04.2017. Відсутність таких документів, за доводами відповідача, надають йому право не здійснювати фактично понесені збитки від господарської діяльності по переданому об'єкту. Крім того, відповідач вважає, що 3% річних та інфляційні втрати безпідставно нараховані позивачем на суму збитків.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив за вх. №20673/19 від 15.10.2019, в якій викладено правову позицію щодо правомірності нарахування на суму збитків 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 21.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 12.12.2019.
Представник позивача та відповідача належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явивилися, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність в засіданні належним чином повідомлених представників сторін, істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Донецької військово-цивільної адміністрації «Про передачу котельні в оперативне управління» №592 від 30.10.2015 прийнято рішення щодо прийняття в оперативне управління обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» котельні, розташованої за адресою: сел. Донецьке Слов'янського району, що перебувала на балансі Слов'янського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».
03.11.2015 між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (передаюча сторона, відповідач), Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (приймаюча сторона, позивач) та Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (експлуатуюча організація, особа в інтересах якої звертається позивач) укладений договір №26/11/3/19-15-176 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ.
Суд одразу зазначає, вказівка в преамбулі договору «Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»» двічі, в якості «Приймаючої сторони», та в якості «Експлуатуючої організації», фактично визначає одного і того ж самого суб'єкта правовідносин за цим договором, та лише поділяє функції позивача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в розрізі виконання певних обов'язків, за договором, його структурною одиницею, що не має статусу юридичної особи.
Відповідно до п.1.1 договору «Передаюча сторона» передає, а «Приймаюча сторона» приймає в оперативне управління «Експлуатуючої організації» котельню, згідно з додатком №1, розташовану за адресою: село Донецьке Слов'янського району, вул. Садова, 5 (далі - об'єкт), яка находиться на балансі «Передаючої сторони», в межах балансової приналежності інженерних мереж та комунікацій переданих об'єктів, згідно додатку №3 до даного договору.
За умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2 «Передаюча сторона» зобов'язується, зокрема: здійснити передачу основних засобів об'єкту, згідно додатку №2, в оперативне управління з балансовою вартістю на момент підписання договору; здійснити передачу об'єкту в оперативне управління «Приймаючої сторони» в стані технічної готовності до роботи в опалювальний період згідно Правил технічної експлуатації теплової установок та мереж від 14.02.2007, оснащеного комерційними вузлами обліку газу, електроенергії та води, опломбовані постачальниками енергоресурсів.
Згідно з п. 2.1.7 договору «Передаюча сторона» зобов'язується компенсувати «Приймаючій стороні» фактично понесені збитки від господарської діяльності на переданому об'єкті згідно виставленого «Експлуатуючою організацією» рахунку. Компенсацію здійснювати щомісячно (до 15 числа, наступного за звітним) шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок «Приймаючої сторони». У випадку відсутності грошових засобів у «Передаючої сторони», розрахунки за фактичні збитки здійснювати іншими способами, передбаченими чинним законодавством.
Додатковою угодою №2 від 12.04.2017 змінено п. 2.1.7 договору, викладеного його в наступній редакції: ««Передаюча сторона» компенсує «Приймаючій стороні» фактично понесені збитки, розраховані за результатами господарської діяльності та зведеного балансу по переданому об'єкту за календарний рік згідно виконаного «Експлуатуючою організацією» розрахунку збитків від послуг теплопостачання за результатами звітного року з їх обґрунтуванням та доданням підтверджуючих документів та виставленого рахунку.
Компенсацію «Передаюча сторона» здійснює по закінченню року протягом 15 днів з моменту пред'явлення рахунку. У випадку відсутності грошових засобів у «Передаючій стороні» розрахунки за фактичні збитки здійснюються іншими способами, передбаченими чинним законодавством».
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 15.04.2018. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його припинення або перегляд, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 12.04.2017).
Матеріали справи не містять доказів розірвання такого договору або визнання його недійсним повністю чи частково у судовому порядку, а отже на час виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних відносинах.
25.11.2015 об'єкт прийнято в оперативне управління, про що складено відповідний акт приймання-передачі.
Позивачем було сформовано та направлено рахунок №2/2 від 08.02.2019 відповідачу за фактичні збитки по котельній №42 «Донецьке селищне «ВО» Слов'янськтепломережа» яка знаходиться на оперативному управлінні, за договором №26/11/13/19-15-176 від 03.11.2015 за 2018 рік, на суму 1825729,12 грн (з ПДВ).(т.с. 1, а.с.23)
У п'ятнадцятиденний термін, з моменту надіслання, рахунок відповідачем сплачений не був, у зв'язку із чим 20.05.2019 позивачем направлено претензію, в якій повідомлено про наявну суму несплачених збитків у розмірі 1825729,12 грн, яку відповідачу запропоновано сплатити у місячний термін; також у десятиденний термін позивач запропонував відповідачу підписати акт звіряння взаємних розрахунків (т.с. 1, а.с. 25).
Претензія була направлена відповідачу 21.05.2019 та отримана останнім 23.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8754701421322 та фіскальним чеком (т.с. 1, а.с. 25 зворотній бік).
Розглянувши претензію від 20.05.2019 відповідач листом №5.05/1059 від 19.06.2019 надав відповідь, в якій відхилив вимоги позивача та вказав про відсутність підстав для їх задоволення.
Обґрунтовуючи відповідь на претензію відповідачем зазначено, що в порушення погоджених умов договору, йому не надано розрахунку фактично понесених збитків, з їх обґрунтуванням та доданням первинних документів які підтверджують здійснені нарахування (актів приймання - передавання, застосованих тарифів за умовами укладених договорів, тощо) (т.с. 1, а.с. 45).
У відповідь на претензію від 19.06.2019 позивач направив відповідачу лист №011/2122 від 26.06.2019, у якості додатків до якого надав рахунок №2/2 від 08.02.2019 та розрахунок збитків за 2018 рік по котельній №42.
Отримання відповідачем листа №011/2122 від 26.06.2019 підтверджується написом у правому нижньому куті такого листа (вх. 789 від 02.07.2019) (т.с. 1, а.с. 46), а також підтверджено останнім у поданій до суду заяві по суті спору.
Отже, за думкою позивача, строк оплати рахунку №2/2 від 08.02.2019 відповідачем вже настав та є простроченим, у зв'язку із чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнення збитків у сумі 1825729,12 грн., на які нарахував інфляційні втрати в сумі 55212,06 грн за період з лютого 2019 року по вересень 2019, 3% річних у сумі 27460,97 грн за період з 02.03.2019 по 01.09.2019.
Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ є належною підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків у сторін правочину.
При цьому, суд звертає увагу, що відшкодування витрат позивача, пов'язаних з оперативним управлінням котельної та тепломереж, незважаючи на їх опис за умовами договору «як збитки», не є збитками в розумінні глави 25 Господарського кодексу України та статей 623- 624 Цивільного кодексу України.
Проте, невірне застосування термінів у договорі, не виключає обов'язків відповідача, що визначені за домовленістю сторін.
Позивачем виставлений відповідачу рахунок №2/2 від 08.02.2019 на суму 1825729,12 грн, однак, останнім він оплачений не був.
Слід зазначити, що за приписами додаткової угоди №2 до договору №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 визначено, обов'язок відповідача у п'ятнадцятиденний термін сплатити рахунок, що складений на підставі розрахунку збитків, доданого до позовної заяви.
Разом з тим, сума коштів, за розрахунком збитків та за пред'явленим рахунком, відрізняється, а саме: сума за розрахунком становить 1521440,93 грн., у той час як за рахунком 1825729,12 грн.
Приписами цієї ж додаткової угоди, визначено, що строк сплати рахунку про оплату збитків, пов'язано з наданням позивачем відповідачу, разом із рахунком, підтверджуючих документів (актів приймання-передавання, застосованих тарифів за умовами укладених договорів, тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач посилався на те, що розрахунок витрат містить в собі тільки загальні обсяги витрат та нарахувань за звітний період, а загальні відомості, які полягли в основу розрахунку загальних обсягів та первинні документи надано не було, а отже строк оплати ще не виник.
Однак суд зауважує, що у ході розгляду справи, позивачем подано суду лист №011/3899 від 05.11.2019 про направлення відповідачу пояснень та обґрунтувань розрахунку суми фактичних збитків від господарської діяльності та копій підтверджуючих документів за договором №26/11/3/19-15-176 від 03.11.2015 про передачу в оперативне управління котельні з тепловими мережами м.Слов'янськ.
Наведений лист отриманий відповідачем 06.11.2019, про що свідчить штемпель та вхідний номер підприємства відповідача (т.с. 2, а.с. 33-34).
Таким чином, термін сплати відраховується, по-перше, з моменту пред'явлення відповідного рахунку, по-друге, з моменту надання первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення нарахувань.
Отже за умови, та з моменту виконання в сукупності цих двох елементів, у відповідача починає обраховуватися п'ятнадцятиденний термін для сплати розрахунку збитків, тобто з 07.11.2019, граничний термін сплати до 22.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Докази сплати розрахунку збитків у справі відсутні, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Однак, як вже зазначалося судом вище, підставою для виникнення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, є саме розрахунок збитків від послуг теплопостачання за результатами звітного року з їх обґрунтуванням та доданням підтверджуючих документів та виставленого рахунку, що визначено додатковою угодою №2 до договору.
А отже сума, що визначена у розрахунку до позовної заяви - 1521440,93 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що доведена матеріалами справи.
Решта коштів, в сумі 304288,19 грн., як витрати позивача за договором - не доведені, та взагалі не містяться в розрахунку.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 1521440,93 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 55212,06 грн за період з лютого 2019 року по вересень 2019 та 3% річних у сумі 27460,97 грн за період з 02.03.2019 по 01.09.2019, суд зазначає.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Так, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з лютого по вересень 2019, разом з тим обов'язок сплати основної суми заборгованості виник у відповідача лише 01.12.2019, а отже правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починаючи лише з 01.12.2019.
За таких обставин у позовних вимогах про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 55212,06 грн за період з лютого 2019 року по вересень 2019 та 3% річних у сумі 27460,97 грн за період з 02.03.2019 по 01.09.2019 слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-86,91,123,129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення: 1) збитків у сумі 1825729,12 грн. - задовольнити частково в розмірі 1521440,93 грн; 2) 3% річних у сумі 27460,97 грн - відмовити; 3) інфляційних втрат у сумі 55212,06 грн - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» на р/р НОМЕР_1 Ізюмська філія АТ «МЕГАБАНК», МФО 351629, код ЄДРПОУ 05540965 суму фактичних збитків у розмірі 1521440,93 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 22821,62 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 12.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковична, буд. 5, код ЄДРПОУ 05540965)
Відповідач: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177 а, код ЄДРПОУ 00191678)
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя О.М. Сковородіна