20.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1928/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 (повний текст рішення складено 11.11.2019 року, суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/1928/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 42 405 грн. та додаткових зборів у розмірі 5 644,92 грн.
1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 42 405 грн. та додаткових зборів у розмірі 5 644,92 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 42 405 грн., плату за користування вагонами за час затримки у розмірі 1 279,80 грн., плату за маневрову роботу у розмірі 929,40 грн., плату за зважування вантажів на вагах залізниці у розмірі 716,76 грн., плату за зберігання вантажів у розмірі 2 718,96 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн.
Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру штрафу.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не застосовано норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з положенням якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також не враховані приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, за якими судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Скаржник зазначає, що пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладних №46338778, №46318523 та №46338760 та комерційних актах стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагонах №62009469, №64625841 та №53017208, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач.
На думку скаржника, суд першої інстанції не прийняв до уваги об'єктивну нерівність суб'єктів спірних правовідносин, зважаючи на приналежність позивача до державного сектору економіки та його монопольне становище в сфері залізничних перевезень, що має враховуватися при справедливому застосуванні положень Статуту залізниць в контексті визначення належного балансу наявного регулювання питання нарахування штрафів за невірно визначену масу вантажу, яке опосередковує втручання держави у право «мирного володіння» вантажовідправників у розумінні ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги вину позивача у прийманні до перевезення вантаж у вагонах, що завантажені з перевищенням їх вантажопідйомності, та не враховано, що залізниці заборонено приймати до перевезення вантажі у вагонах завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, а також відсутності систематичного недовантаження/перевантаження вагонів з боку відповідача.
Скаржник зазначає, що судом не була надана належна оцінка технічному паспорту засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) №82 ст. Покровськ Донецької залізниці.
Так, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в технічному паспорті зроблені виправлення у не передбачений законом спосіб.
Пунктом 2.5 Інструкції встановлено виключний перелік підстав для внесення записів у технічний паспорт ЗВВТ у процесі експлуатації, серед яких відсутня зміна або виправлення інформації щодо технічних характеристик ЗВВТ. Тобто не передбачено здійснення виправлень у технічні характеристики ваг.
Крім того, скаржник зазначає, що зазначений паспорт складено 07.03.2013, тобто вже після набрання чинності Інструкції, а відмітка про прийняття вагів до експлуатації у 2009 році не підтверджена жодними документами.
Скаржник вважає, що у позовній заяві позивач посилався на те, що обставини невідповідності маси вантажу засвідчені також у виписці з книги контрольних зважувань, проте ведення Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах передбачене Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, яка не пройшла державну реєстрацію в якості нормативно-правового акту та є внутрішнім документом, який не створює юридичних наслідків для відповідача, посилаючись при цьому на правову позицію, викладену у рішенні Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 у справі №916/1633/18. яке залишено без змін постановою Південно- Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, та рішенні Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 у справі №916/1635/18.
Скаржник вважає, що комерційними актами не встановлено факту внесення неправдивих відомостей до залізничних накладних, а встановлено тільки невідповідність між масою вантажу, зазначені у цих накладних та фактичною масою вантажу в натурі.
Скаржник зазначає, що суд не звернув уваги на доводи відповідача у відзиві на позов стосовно того, що збір за зважування вантажу під час контрольної перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (ст.24 Статуту залізниць України), не нараховується.
Судом помилково не застосовано норма п.1.8 розділу III Збірника тарифів, відповідно до якої за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. Тобто у акті загальної форми ГУ-23 повинно бути зазначено час початку та час закінчення виконання маневрової роботи.
Проте, в акті загальної форми (форма ГУ-23), на підставі якого позивачем було нараховано збір за маневрову роботу, не зазначено час початку та час закінчення виконання маневрової роботи. Таким чином, нарахування збору за маневрову роботу здійснено на підставі неналежного документу, що є порушенням п.1.8 Збірника тарифів.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, з висновками суду першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
У жовтні 2018 року згідно з накладними № 46338778, № 46318523, № 46338760, зі станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці було відправлено відповідно вагони № 62009469, № 64625841, № 53017208 з вантажем - вугілля кам'яне.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 та № 1973 від 25.12.2002 (Статут), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
На проміжній станції Покровськ, на підставі акту загальної форми №67077 від 20.11.2018, було здійснено комісійне переважування вагону № 62009469 і складено комерційний акт № 482004/557 від 21.11.2018 (а.с. - 12).
Комерційний акт № 482004/557 від 21.11.2018 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 24.07.2018) вагона № 62009469, відправленого за накладною № 46338778, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 2350 кг та понад вантажопідйомність вагону 2000 кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону №62009469 перевантажено в вагон № 60221850.
Вагон № 62009469 за досильною накладною № 52935939, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/557 від 21.11.2018, був відправлений на адресу вантажоодержувача. Вантаж одержаний представником вантажоодержувача 24.11.2018 о 07:09 год.
На проміжній станції Покровськ, на підставі акту загальної форми № 32388 від 20.11.2018, було здійснено комісійне переважування вагону № 6462584 і складено комерційний акт №482004/558 від 21.11.2018 (а.с. - 14).
Комерційний акт №482004/558 від 21.11.2018 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 24.07.18) вагона № 64625841, відправленого за накладною № 46318523, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1300 кг та понад вантажопідйомність вагону 1100 кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону №64625841 перевантажено в вагон № 60221850.
Вагон № 64625841 за досильною накладною № 52928090, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання № 482004/558 від 21.11.2018, був відправлений на адресу вантажоодержувача. Вантаж одержаний представником вантажоодержувача 24.11.2018 о 07:09 год.
На проміжній станції Покровськ, на підставі акту загальної форми № 67075 від 20.11.2018, було здійснено комісійне переважування вагону № 53017208 і складено комерційний акт № 482004/559 від 22.11.2018 (а.с. - 16).
Комерційний акт № 482004/559 від 22.11.2018 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 24.07.18) вагона № 53017208, відправленого за накладною №46338760, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1200 кг та понад вантажопідйомність вагону 1000 кг. Після дозування надлишок вантажу з вагону №53017208 перевантажено в вагон № 60221850.
Вагон № 53017208 за досильною накладною № 52935921, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання № 482004/559 від 22.11.2018, був відправлений на адресу вантажоодержувача. Вантаж одержаний представником вантажоодержувача 24.11.2018 о 07:09 год.
Вагон № 60221850 з перевантаженим в нього надлишком вугілля з вагонів №62009469, № 64625841, № 53017208 в кількості 4600 кг був також відправлений за досильною накладною № 52987302 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 24.11.2018 о 12:00 год.
Відповідачем надано до суду заяву про зменшення розміру штрафу до 8 481 грн. В обґрунтування поданої заяви відповідачем вказано, що сума штрафу, заявлена до стягнення, є завищеною. Крім того, позивач не поніс збитків внаслідок дій відповідача.
На станції Покровськ, через затримку вагонів № 62009469, № 64625841, №53017208, які прямували за накладними №46338778, № 46318523, № 46338760 (відправник вантажу ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”), та проведення робіт, пов'язаних з їх переваженням та відвантаженням надлишку вантажу в вагон №60221850, 23.11.2018 був складений акт загальної форми ГУ-23.
За проведення відповідних робіт були нараховані додаткові збори у загальному розмірі 6 039,80 грн. без ПДВ, що складаються з:
- плати за користування вагонами за час затримки у розмірі 1 066,50 грн.;
- плати за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці, у розмірі 1 549 грн.;
- плати за зважування вантажів на вагах залізниці у розмірі 597,30 грн.;
- плати за зберігання вантажів у розмірі 2 265,80 грн.;
- плати за надання інформації, пов'язаної з перевезенням вантажів, у розмірі 561,20 грн.
Акт загальної форми ГУ-23 від 23.11.2018 був направлений для стягнення, нарахованих платежів на станцію відправлення Миколаївка-Донецька РФ “Придніпровська залізниця”, де сформовано накопичувальну картку № 05129066 на загальну суму 6 039,80 грн. без ПДВ.
Накопичувальну картку № 05129066 на суму 6039,80 грн. представник вантажовласника підписав з оговоркою. З внесеними сумами додаткових зборів погодився в розмірі 1 335,70 грн.
Філією “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень” ПАТ “Укрзалізниця”, згідно переліку № 20181208 від 08.12.2018, з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” по накопичувальній картці № 05129066 списано 1602,84 грн. (1335,70 грн. та 267,14 ПДВ): 561,20 грн. без ПДВ - плати за надання інформації, пов'язаної з перевезенням вантажів та 774,5 грн. без ПДВ - плати за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника.
За таких обставин, позивачем було заявлено до стягнення:
- плату за користування вагонами за час затримки у розмірі 1 066,50 грн. та 213,3 грн. ПДВ;
- плату за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці, у розмірі 774,5 грн. та 154,9 грн. ПДВ;
- плату за зважування вантажів на вагах залізниці у розмірі 597,30 грн. та 119,46 грн. ПДВ;
- плату за зберігання вантажів у розмірі 2 265,80 грн. та 453,16 грн. ПДВ.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 1 066,50 грн. + 213,30 грн. ПДВ.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за зберігання вантажів у розмірі 2 265,80 грн. та 453,16 грн. ПДВ.
За наслідками комерційного переважування вагонів № 62009469, № 64625841, № 53017208 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа та складено комерційні акти №482004/557 від 21.11.2018, №482004/558 від 21.11.2018 та № 482004/559 від 22.11.2018.
Маневрова робота, що була виконана локомотивом залізниці для подачі вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування, відповідно до накопичувальної картки № 05129066 від 05.12.2018, тривала 60 хв.
За відповідну маневрову роботу позивачем було нараховано плату у розмірі 1 549 грн. Перевіривши поданий розрахунок судом встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за маневрову роботу, що була виконана локомотивом.
Філією “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень” ПАТ “Укрзалізниця” з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” по накопичувальній картці № 05129066 списано 774,50 грн. без ПДВ - плати за маневрову роботу. Несплаченою залишилась частина роботи у розмірі 774,50 грн. та 154,90 грн. ПДВ.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до частини першої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. 1, 2, 3 ст. 23 Статуту залізниць України).
Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України).
Пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082.
Однак, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф за невірно зазначену масу вантажу підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Колегія суддів вважає, що позивачем правильно розраховано величину штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 42 405 грн. (2 827 грн. х 5 = 42 405 грн.).
Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач не навів жодних виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відсутність у позивача збитків сама по собі не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 20.10.2017 № 357 починаючи з 0 годин 31.10.2017 розрахунок плати за вантажні перевезення проводиться за тарифами Збірника тарифів із застосуванням коефіцієнтів для вагонів з провідниками (421161, 693157) та порожніх вагонів (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власних та орендованих, плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17 з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках (ВТ нр 2006) - 2,647.
Відтак, до всіх базових ставок плати позивачем застосовано коефіцієнт, установлений для даного вантажу та виду відправки, - 2,647.
Статтею 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до абз.3 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 (правила користування) передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно ч.ч.1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п.3 розділу ІІ Правил користування облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 1 066,50 грн. + 213,30 грн. ПДВ.
Перевіривши поданий розрахунок колегією суддів встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за користування спірними вагонами.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Пунктом 2.1. розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (Збірник тарифів) визначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за зберігання вантажів у розмірі 2 265,80 грн. та 453,16 грн. ПДВ.
Перевіривши поданий розрахунок колегією суддів встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за зберігання вантажів.
Колегією суддів встановлено, що за наслідками комерційного переважування вагонів № 62009469, № 64625841, № 53017208 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа та складено комерційні акти №482004/557 від 21.11.2018, №482004/558 від 21.11.2018 та № 482004/559 від 22.11.2018.
Таким чином колегія суддів вважає, що відповідне зважування вантажу відбулось з вини відповідача: неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній.
Пунктом 4.1. розділу ІІІ Збірника тарифів встановлено, що за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці (перевізника) збір нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.
Відтак, колегія суддів вважає, що залізницею правомірно нарахований збір за зважування вагонів у розмірі 716,76 грн.
Пунктом 1.8. розділу ІІІ Збірника тарифів визначено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать, зокрема, подача вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування.
Маневрова робота, що була виконана локомотивом залізниці для подачі вагонів на ваги і для дозування; прибирання вагонів після зважування та дозування, відповідно до накопичувальної картки № 05129066 від 05.12.2018, тривала 60 хв.
За відповідну маневрову роботу позивачем було нараховано плату у розмірі 1 549 грн. Перевіривши поданий розрахунок колегією суддів встановлено, що позивачем правильно розраховано величину плати за маневрову роботу, що була виконана локомотивом.
Як зазначено вище, Філією “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень” ПАТ “Укрзалізниця” з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” по накопичувальній картці № 05129066 списано 774,50 грн. без ПДВ - плати за маневрову роботу. Несплаченою залишилась частина роботи у розмірі 774,50 грн. та 154,90 грн. ПДВ.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за маневрову роботу, що була виконана локомотивом, у загальному розмірі 929,40 грн.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Щодо оцінки аргументів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту вказаної норми випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність у кожному конкретному випадку підстав для такого зменшення.
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судом апеляційної інстанції в межах предмету даного спору та доводів сторін не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, тому колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.
Довід скаржника про те, що позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладних №46338778, №46318523 та №46338760 та комерційних актах стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагонах №62009469, №64625841 та №53017208, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач відхиляється колегією суддів, оскільки недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17).
Довід скаржника про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги вину позивача у прийманні до перевезення вантаж у вагонах, що завантажені з перевищенням їх вантажопідйомності, та не враховано, що залізниці заборонено приймати до перевезення вантажі у вагонах завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, а також відсутності систематичного недовантаження/перевантаження вагонів з боку відповідача відхиляється, оскільки згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони, тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами
Довід скаржника про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в технічному паспорті зроблені виправлення у не передбачений законом спосіб відхиляється колегією суддів з огляду на те, що виправлення були зроблені керівником вагової бригади Жєрдєвим А.В., що передбачено п. 2.5. "Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті", затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №422.
Так, відповідно до п. 2.5 зазначеної Інструкції, записи в технічному паспорті ЗВВТ у процесі експлуатації здійснюють, зокрема, керівники вагових бригад.
Посилання скаржника на п.4.4 розділу III Збірника тарифів та ст. 24 Статуту є безпідставними, оскільки підставою для перевірки маси вантажу в вагонах №№ 62009469, 64625841, 53017208 було не бажання і право залізниці перевірити масу вантажу, а акти загальної форми №67077 від 21.11.2018, № 32388 від 20.11.2018, 67075 від 20.11.2018, в яких було зафіксовано підозру на завантаження вагонів зверх їх вантажопідйомності, при зважуванні їх під час руху поїзду на тензометричних вагах перед прибуттям поїзду на станцію Покровськ, що загрожувало безпеці руху і залізниця була зобов'язана проводити комісійне зважування вагонів №№ 62009469, 64625841, 53017208 з метою перевірки даних щодо маси вантажу зафіксованих АЗФ №67077, № 32388, № 67075 і відвантажувати з них надлишок вантажу для забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті.
У даній справі затримка сталася на транзитній станції, а не на станції відправлення чи призначення, оскільки вагони подавалися для перевірки маси вантажу, а не для навантаження чи вивантаження; станція Покровськ, на якій вагони простоювали, є транзитною станцією, на якій навантажувальні чи вивантажувальні роботи вантажовласником не здійснювалися, тому складання пам'яток про подавання/забирання не здійснювалося і нічим не передбачене.
Відповідно-до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Таким чином, збір за зважування вантажу правомірно було нараховано позивачем.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 у справі № 904/1928/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді Ю.Б. Парусніков
А.Є. Чередко