проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" грудня 2019 р. Справа № 922/1868/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Полупан Ю.В.,
за участі представників учасників справи:
позивача - адвокат Коваленко С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №6780/10 від 27.06.2018, довіреність № 14-199 від 17.05.2019;
відповідача - адвокат Радигін Є.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №970 від 03.06.2011, довіреність № б/н від 01.01.2019;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - КП "Обласний інформаційно-технічний центр" (вх. № 3423Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року (повний текст складено 15.10.2019) у справі № 922/1868/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", м. Харків,
про стягнення 1 409 294,69 грн,
У червні 2019 Ат "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Обласний інформаційно-технічний центр" про стягнення 1409294,69 грн за договором постачання природного газу від 13.10.2017 № 1296/1718-БО-32, зокрема: 594065,28 грн пені; 215811,83 грн 3% річних та 599417,58 грн інфляційних витрат, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.
В процесі розгляду справи відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про зменшення розміру пені.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 у справі № 922/1868/19 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1409294,69 грн, які складаються з: пені в сумі 594065,28 грн; 3% річних в сумі 215811,83 грн та інфляційних витрат в сумі 599417,58 грн, та стягнуто судовий збір в сумі 21139,42 грн.
Повний текст зазначеного рішення складено 15.10.2019.
На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ від 05.11.2019.
Відповідач - КП "Обласний інформаційно-технічний центр" 04.11.2019, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, осилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 594065,28 грн та змінити рішення в цій частині, зменшити пеню на 90% до 59406,52 грн або на інший обґрунтований процент від стягнутої пені.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку обставинам по справі, не надав оцінки викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву доводам щодо зменшення пені, які полягають у такому:
- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні;
- підприємство відповідача не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. При цьому борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по КП "Обласний інформаційно-технічний центр" досягають по теплопостачанню на 24.06.2019 суму у розмірі 41590,1 тис. грн. Поряд з цим заборгованість населення перед відповідачем виникла в тому числі з підстав, що не залежать від волі відповідача , оскільки п. 7 ст. 48 Закон України «Про виконавче провадження» v редакції після 5.10.2016 захищає споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач, крім того, у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що будь-яка особа може отримати розстрочку на оплату комунальних послуг та заплатити 50% за теплопостачання у місяці постачання теплової енергії у вигляді опалення, а іншу частину у продовж міжопалювального сезону, проте такий механізм розрахунків за комунальні послуги, не зобов'язує постачальників теплопостачальних організацій почекати з оплатою за поставлені товари;
- фінансові звіти відповідача (баланси - додаток № 3 до відзиву) - однозначно вказують на існування величезної дебіторської заборгованості від надання послуг теплопостачання та на значні збитки від господарської діяльності, що насамперед виникають з причини незадовільного стану обладнання та теплових мереж, що були передані до експлуатації органами місцевого самоврядування;
- державою передбачений для населення механізм надання пільг та субсидій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 1 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256. Однак зазначені пільги та субсидії також надаються з затримкою, що можна побачити з інформації про рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання .
- основний борг за договором був погашений, однак сума штрафних санкцій є надмірно великою, а суми З% річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.
- на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів, отриманих КП «ОІТЦ» без його згоди на це. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно з встановленими нормативами розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний. До того ж потрібно зрозуміти той факт, що відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових розходів по її поверненню.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, розгляд справи призначено на 17.12.2019 о 10:00 год.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2019 підтримав апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11625 від 10.12.2019) та його представник в судовому засіданні 17.12.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що дані звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Разом з цим, НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, тоді як несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020 рр.
Крім того, зазначає, що збитковість підприємства відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки і він не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. .
16.12.2019 у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями здійснено заміну вибулого судді і для розгляду справи № 922/1868/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пелипенко Н.М.; суддя Істоміна О.А.; суддя Попков Д.О.
Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги відповідача розпочався спочатку.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача та позивача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством “Обласний інформаційно-технічний центр” 13.10.2017 укладено договір № 1296/1718-БО-32 постачання природного газу (далі договір), на виконання умов якого, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 33482241,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову.
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природній газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, а оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Пунктом 8.2 визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обігової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 594 065,28 грн.
Розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 599 417,58 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 215811,83 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 1409294,69 грн.
Посилаючись на дані обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що:
- станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а навпаки відповідач визнав суму основного боргу та факт прострочення оплати по договору. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого газу;
- відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором № 1296/1718-БО-32 від 13.10.2017 щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, на думку суду, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня, згідно п. 8.2 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення.
Також відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90% у разі неможливості відмовити у повному обсязі у нараховані пені.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у зменшенні пені на 90 %, виходив з того, що:
- відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, вказує на те, що зобов'язання виконані відповідачем на 50%; майновий стан відповідача є тяжким та збитковим; прострочення було невеликим, тобто відповідач доклав максимальні зусилля для вчасного розрахунку; інфляційні нарахування дуже великі та компенсують всі негативні наслідки для кредитора; виплата суми пені в повному обсязі значно вплине на роботу підприємства та поставить його на межі банкрутства, тому що не має джерела виплати штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних; чим більше відповідач сплачує пені, тим менше він зможе сплатити за споживання газу в поточному періоді.
- норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
- правовий аналіз ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, у задоволенні усного клопотання відповідача слід відмовити, а сума пені підлягає стягненню за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 594065,28 грн.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення лише в частині зменшення пені, а саме відповідач просить, в порядку статті 233 ГК України зменшити розмір стягуваної суми пені на 90%.
При цьому жодна із сторін не оскаржує судове рішення в частині визначення розміру пені, а отже суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 269 ГПК України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо вимог відповідача про зменшення пені на 90% суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Зі змісту відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що відповідач як на підставу для зменшення пені посилається на таке:
- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні;
- підприємство відповідача не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. При цьому, борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по КП "Обласний інформаційно-технічний центр" досягають по теплопостачанню на 24.06.2019 суму у розмірі 41590,1 тис. грн. Поряд з цим заборгованість населення перед відповідачем виникла в тому числі з підстав, що не залежать від волі відповідача , оскільки п. 7 ст. 48 Закон України «Про виконавче провадження» v редакції після 5.10.2016 захищає споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач, крім того, у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що будь-яка особа може отримати розстрочку на оплату комунальних послуг та заплатити 50% за теплопостачання у місяці постачання теплової енергії у вигляді опалення, а іншу частину у продовж міжопалювального сезону, проте такий механізм розрахунків за комунальні послуги, не зобов'язує постачальників теплопостачальних організацій почекати з оплатою за поставлені товари;
- фінансові звіти відповідача (баланси - додаток № 3 до відзиву) - однозначно вказують на існування величезної дебіторської заборгованості від надання послуг теплопостачання та на значні збитки від господарської діяльності, що насамперед виникають з причини незадовільного стану обладнання та теплових мереж, що були передані до експлуатації органами місцевого самоврядування;
- державою передбачений для населення механізм надання пільг та субсидій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 1 січня 2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256. Однак зазначені пільги та субсидії також надаються з затримкою, що можна побачити з інформації про рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання .
- основний борг за договором був погашений, однак сума штрафних санкцій є надмірно великою, а суми З % річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.
- на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів, отриманих КП «ОІТЦ» без його згоди на це. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно з встановленими нормативами розподілу грошей, затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, незначний. До того ж потрібно зрозуміти той факт, що відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових розходів по її поверненню.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідач на підтвердження доводів щодо наявності підстав для зменшення пені на 90% надав фінансові звіти (баланси), а також інформацію про рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання станом на 24.06.2019. Разом з цим, зі змісту даних звітів не вбачається скрутне становище його підприємства або його критична збитковість, поряд з цим, позивач за певні періоди мав чистий прибуток .
Крім того, за даними інформації про рівень розрахунків споживачів за послуги теплопостачання станом на 24.06.2019 на 6 арк. даний рівень розрахунків має за певні періоди позитивні тенденції, критичних показників щодо заборгованості споживачів перед відповідачем не вбачається.
Також слід зазначити, що у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. При цьому, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Отже доводи відповідача про те, що він згідно з умовами договору та положеннями нормативних актів позбавлений можливості впливати на стан розрахунків є необґрунтованими.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16.
При цьому, наведені відповідачем обставини щодо стану розрахунків з ним споживачів не носять виняткового характеру, а лише характеризують господарську (підприємницьку) діяльність відповідача, яка, з урахуванням положень статті 42 Господарського Кодексу України, є ініціативною, на власний ризик господарською діяльністю.
Отже відповідачем не доведено, що застосування пені на підставі пункту 8.2 договору № 1296/1718-БО-32 від 13.10.2017 на загальну суму 594065,28 грн є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача і може спричинити зупинення господарської діяльності товариства.
До того ж, при вирішенні питання щодо зменшення розміру мають бути враховані не лише інтереси відповідача, але й позивача - НАК «Нафтогаз України» який є підприємством державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, тоді як несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Таким чином, аргументи відповідача про порушення судом першої інстанції приписів статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/1868/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.12.2019.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков