вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2019 р. Справа№ 910/7829/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Алданової С.О.
За участю секретаря судового засідання Вайнер Є.І.
представників сторін:
від позивача - не прибули,
від відповідача 1 - не прибули,
від відповідача 2 - Яворської Г.І., довіреність від 15.07.2019,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 10.10.2019
у справі № 910/7829/19 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Київської міської ради
до 1. Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни;
2. Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром»
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень,
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада звернулася до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2017, індексний номер: 39020150, яким за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» було зареєстровано на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності 4,8, загальною площею 2 675,4 кв.м. за адресою: м . Київ , вул. Академіка Єфремова, 5.
Позов обґрунтовано необхідністю захисту майнових прав позивача. Мотиви звернення до суду ґрунтуються на тому, що за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Мариною Олександрівною було зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі недійсного дозволу на виконання будівельних робіт.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 провадження у справі № 910/7829/19 закрито. Повернуто Київській міській раді з Державного бюджету України 1 921,00 грн судового збору.
Місцевий господарський суд у частині позовних вимог, заявлених Київською міською радою до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни, закрив провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із припиненням юридичної особи, яка була однією із сторін у справі та спірні правовідносини не допускають її правонаступництва.
Крім того, суд погодився з доводами Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Суд зазначив, що у прохальній частині позовної заяви відсутні будь-які вимоги до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром». Крім того, судовий збір сплачений позивачем за одну позовну вимогу немайнового характеру, з моменту відкриття провадження у справі позивачем не уточнено та не доповнено позовні вимоги, а в обґрунтуваннях підстав позову та мотивів звернення до суду не вказано, яке саме майнове право позивача порушило Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/7829/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків, що позовна вимога заявлена до Відповідача 1 (державного реєстратора), оскільки Позивач оспорює законність набуття права власності на нерухоме майно саме Відповідачем 2 (Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром»), внаслідок чого порушені права Позивача як органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки комунальної власності під цим нерухомим майном.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2019.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/7829/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Сулім В.В., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 справу № 910/7829/19 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Алданова С.О., та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2019.
У судовому засіданні 17.12.2019 у справі № 910/7829/19 оголошено перерву до 18.12.2019.
Позиції учасників справи
Київська міська рада стверджує, що порушено її права як органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки комунальної власності під нерухомим майном, а саме: незавершеним будівництвом адміністративно-офісного центру і бібліотеки, відсоток готовності складає - 4,8, загальною площею 2 675,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5, яке, на думку Київської міської ради, незаконно зареєстроване за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром».
У наданих у судовому засіданні 17.12.2019 представником Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» поясненнях останній підтримав викладені у відзиві Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» на апеляційну скаргу доводи, що до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» позивачем не пред'явлено позовних вимог, а позовні вимоги, що пред'явлені, виходять за межі його компетенції, тому, на його думку, предмет спору між ним та позивачем відсутній, що з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Представник державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як свідчать матеріали справи, 28.12.2017 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Мариною Олександрівною (відповідач 1) було зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» (відповідач 2) право власності на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає - 4,8, загальною площею 2 675,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5 (номер запису про право власності: 24212596).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
Враховуючи наведене, відповідач 1 - державний реєстратор Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марина Олександрівна на час проведення реєстраційних дій щодо реєстрації за відповідачем 2 - Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром», вказаного вище об'єкта нерухомого майна перебувала у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації».
Частинами 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Тобто, ліквідація - це одна з форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.
Згідно з наявним у матеріалах справи витягом № 1005662249 від 19.08.2019 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.06.2019 до нього було внесено запис: 10671110031029889 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (ідентифікаційний код 41217700) за рішенням засновників.
Доказів правонаступництва Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» матеріали справи не містять, відсутні дані про юридичних осіб-правонаступників також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Оскільки в результаті ліквідації припиняються всі права та обов'язки юридичної особи, то трудові договори з працівниками розриваються власником або уповноваженим ним органом.
Отже, на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали Демченко Марина Олександрівна не могла перебувати у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації» як державний реєстратор, оскільки підприємство було припинено в результаті ліквідації.
З урахуванням викладених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених Київською міською радою до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог, заявлених Київською міською радою до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром», у зв'язку із відсутністю предмету спору, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з положеннями статей 8, 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.1998 між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Укроліяжирпром» було укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, що зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 75-5-00029 (далі - Договір від 23.12.1998).
Пунктом 1.1 Договору від 23.12.1998 передбачено, що Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 04.03.1998 № 473 надає, а Відкрите акціонерне товариство «Укроліяжирпром» приймає у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 4 247 кв.м., у тому числі: землі громадської забудови - 4 247 кв.м.
За змістом п. 1.2 Договору від 23.12.1998 земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування землею на умовах оренди строком на 49 (сорок дев'ять) років для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного центру «Укроліяжирпром» на 180 роб. місць і бібліотеки на 20 тис. томів на вул. Командарма Уборевича (теперішня назва - Академіка Єфремова), 5, у Ленінградському районі (нині - Святошинський район).
Як свідчить статут Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром», копія якого міститься у матеріалах справи, воно є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Укроліяжирпром».
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 28.12.2017 за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» зареєстровано об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає - 4,8, загальною площею 2 675,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5.
При цьому Приватне акціонерне товариство «Укроліяжирпром» не заперечує, що користується земельною ділянкою загальною площею 4 247 кв.м., у тому числі: землі громадської забудови - 4 247 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного центру «Укроліяжирпром» на 180 роб. місць і бібліотеки на 20 тис. томів, саме на підставі укладеного 23.12.1998 договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, що зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 75-5-00029.
Надаючи оцінку викладеним вище обставинам, судова колегія враховує також позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2019 у справі № 910/11212/18, в якій, зокрема зазначається, що:
« 24. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
25. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
26. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
27. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
31. Спір про скасування рішення або запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно цією особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої прийнято рішення або вчинений запис про державну реєстрацію прав чи обтяжень. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.».
Наведене вище, у своїй сукупності дає підстави вважати, що між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром» існують спірні правовідносини, засновані на укладеному між ними договорі на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди. Наведене є свідченням того, що між позивачем і відповідачем 2 у даній справі існують неврегульовані питання щодо предмета спору. Вони пов'язані із порушенням майнових прав Київської міської ради, у зв'язку із реєстрацією права на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, адміністративно-офісний центр і бібліотека, відсоток готовності складає - 4,8, загальною площею 2 675,4 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Єфремова Академіка, буд. 5, за Приватним акціонерним товариством «Укроліяжирпром», яку Київська міська рада вважає незаконною.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром».
З урахуванням встановлених обставин справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/7829/19 в частині позовних вимог Київської міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із припиненням юридичної особи, яка була однією із сторін у справі та такі правовідносини не допускають правонаступництва.
Натомість, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/7829/19 в частині позовних вимог Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України», у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, обставини, викладені Київською міською радою в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 про закриття провадження у справі №910/7829/19 постановлено з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню частково, а ухвала про закриття провадження у справі - скасуванню частково, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове рішення у даній справі, а частково скасовує ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 231, 269-271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/7829/19 скасувати в частині закриття провадження у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства «Укроліяжирпром» з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/7829/19 в частині закриття провадження у справі за позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Демченко Марини Олександрівни з підстав п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - залишити без змін.
4. Матеріали справи № 910/7829/19 передати на розгляд суду першої інстанції.
5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
С.О. Алданова
Повний текст судового рішення складено 20.12.2019