вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/4170/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 р. (повний текст складено 12.07.2019 р.)
у справі № 910/4170/19 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання договору природного газу в новій редакції,-
Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просило вважати укладеним договір постачання природного газу № 953-ТЕ від 15.04.2016 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримання відповідачем підписаного позивачем проекту договору про постачання природного газу та не направлення позивачу заперечень щодо укладення договору протягом двадцятиденного терміну, є прийняттям пропозиції іншою стороною на укладення договору на запропонованих умовах, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати укладеним договір постачання природного газу № 953-ТЕ від 15.04.2016 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2019 р. у справі № 910/4170/19 позовні вимоги задоволено: вирішено вважати укладеним договір постачання природного газу між публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції, викладеній в резолютивній частині даного рішення; стягнуто з акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 1 921,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Умотивовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказував, що визнання договору про постачання природного газу укладеним є недопустимим способом захисту у спірних правовідносинах, оскільки чинне законодавство не містить приписів щодо обов'язку укладення цього договору, а типова форма договорів постачання/купівлі-продажу газу - відсутня. Окрім того, матеріалами справи не підтверджується постачання природного газу відповідачем та здійснення оплати позивачем, тобто не підтверджено існування між сторонами відповідних господарських правовідносин, у зв'язку з чим застосування умов договору про постачання природного газу на період до його фактичного укладення є неправомірним. Також, апелянт стверджував, що визнання договору постачання природного газу укладеним після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов'язку щодо поставки газу, позбавляє його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки у вигляді застосування до нього господарських санкцій. Вважаючи висновки суду щодо монопольного становища відповідача на ринку природного газу необґрунтованими, відповідач посилався на Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. згідно яких побутові споживачі та виробники теплової енергії не позбавлені права обирати постачальника природного газу та придбавати природний газ за цінами, які вільно встановлюються сторонами договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П., відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 03.10.2019 р.
25.09.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 24.10.2019 р.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019 р., у зв'язку з участю суддів Мартюк А.І. та Зубець Л.П., у семінарі, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 07.11.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 04.12.2019 р.
02.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 04.12.2019 р. позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, статутом публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" від 20.04.2011 р. (протокол № 16), передбачено, що предметом діяльності товариства, зокрема, є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
31.03.2016 р. позивач направив відповідачу звернення № 03-17/4043 щодо надання проектів договору на постачання природного газу по категоріям споживачів (релігійні організації, населення, для власних потреб, бюджетні установи/організації та інші споживачі).
У відповідь відповідач листом № 26-2016/1.2-16 від 08.04.2016 р. повідомив, що на електронну адресу позивача направлені проекти договорів терміном з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. на постачання природного газу.
28.04.2016 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 03-17/5357 з доданими проектами договорів постачання природного газу на 2016 рік, зокрема, № 755-ТЕ від 03.03.2016 р., № 951-ПР від 03.02.2016 р., № 952 від 03.02.2016 р., №№ 953-ТЕ, 954-БО від 15.04.2016 р.
Відповідач, розглянувши отримані проекти договорів, повідомив позивача листом № 26-3429/1.2-16 від 18.05.2016 р. про їх неприйнятність, оскільки проекти договорів підписані лише головою правління без підпису фінансового директора, що суперечить статуту заявника.
Позивач листом № 03-12/6124 від 19.05.2016 р. направив відповідачу підписаний зі своєї сторони проект договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та додаткову угоду № 1 до нього. Проект зазначеного договору підписаний головою правління позивача Засіменком Є.Ю. та фінансовим директором Мартинюком С.І.
Мотивуючи повернення проекту договору без підпису, відповідач посилався на те, що станом на 07.06.2016 р. документальне оформлення фактично використаних контрагентами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів газу вже було завершене, а операції по реалізації газу відображені в бухгалтерському обліку із одночасною реєстрацією податкових накладних, що на його думку, є несанкціонованим використанням позивачем природного газу без укладених договорів.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив вважати укладеним договір № 953-ТЕ постачання природного газу у редакції, викладеній у позовній заяві.
Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов'язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" є споживачем, а відповідач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачальником природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у відповідній редакції) споживач - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини. Постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" одним із принципів функціонування ринку природного газу є забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Серед обов'язків споживачів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" є укладення договору про постачання природного газу.
Підпунктом 3 п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 р. (далі - Правила) передбачено, що підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Згідно з п. 2 розділу 2 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. передбачено, що виробник теплової енергії до 01.04.2017 р. має право придбати природний газ у НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії релігійних організацій та/або для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за умови, що такий виробник, на якого станом на 30.09.2015 р. поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як постачання природного газу, крім постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.
Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" передбачено, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" № 357 від 29.04.2016 р. та з дотриманням принципу недискримінації.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що позивач є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Разом з тим, технологічною особливістю системи газопостачання є те, що позивач отримує природний газ у загальному потоці по трубопроводу, який (природний газ) надходить до об'єктів, обладнаних комерційними вузлами обліку, та відсутністю технічної можливості проводити комерційний облік спожитого природного газу окремо по кожному із постачальників, два постачальники у розрахунковому періоду бути не може.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону, щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Таким чином, наведені приписи законодавства є імперативними та визначають, що постачання природного газу відбувається виключно на підставі укладеного договору.
Укладення договору на постачання природного газу, якщо запропонований споживачем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язковим.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 Цивільного кодексу України), можливо дійти висновку про те, що у разі невизнання особою права на укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору, укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі № 910/9105/17, від 12.02.2019 р. у справі № 910/2531/18.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, доводи апелянта, що позивачем використано недопустимий спосіб захисту у спірних правовідносинах, підлягають відхиленню.
Відповідно до п.п. 3, 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р., на НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.
Згідно п. 17 вказаного Положення постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" постачання виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом укладається відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 36 від 22.01.2015 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 р. за № 172/26617.
Таким чином, вищенаведені приписи законодавства є імперативними та визначають, що постачання природного газу відбувається виключно на підставі укладеного договору. Укладення договору на постачання природного газу, якщо запропонований споживачем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язковим.
У відповідності до частин 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Матеріали справи не містять заперечень щодо наданого позивачем проекту договору. Договір підписаний уповноваженими особами позивача (відповідно до статутних документів) головою правління Засіменком Є.Ю. та фінансовим директором Мартинюком С.І., тож правові підстави вважати надісланий позивачем на адресу відповідача проект договору таким, що не відповідав положенням чинного законодавства України, - відсутні.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
З огляду на викладені обставини, позивачем здійснено усіх від нього залежних заходів щодо укладення договору на постачання природного газу з відповідачем, однак, останній не підписав отриманий проект договору та не надіслав у двадцятиденний строк його позивачу, як це передбачено ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, що в свою чергу свідчить про існування порушених прав позивача, які підлягають судовому захисту шляхом укладення договору про постачання природного газу за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. 187 Господарського кодексу України.
Твердження апелянта про недоведеність існування між сторонами господарських правовідносин спростовуються матеріалами справи, а саме: відомістю про обсяг використання природного газу філією позивача у період січень-серпень 2016 року (лист № 21/1327 від 13.04.2017 р. публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"); довідкою про обсяги використаного природного газу у квітні 2016 року; актом прийому-передачі фактично розподілених обсягів газу; актом наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами; листом відповідача № 26-3965/1.2-16 від 09.06.2016 р.
Також слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено сторонам укладати правочини стосовно урегулювання своїх правовідносин, які вже мали місце; питання виконання правочину не є предметом даного спору.
Зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми права, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги та визнано укладеним в судовому порядку договір постачання природного газу в поданій позивачем редакції.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновками господарського суду міста Києва, отже підстав для скасування або зміни рішення від 02.07.2019 р. у справі № 910/4170/19 не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 р. у справі № 910/4170/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2019 р. у справі № 910/4170/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/4170/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.12.2019 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко