вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2019 р. Справа№ 910/68/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): Чуніхін О.М.;
від відповідача (за первісним позовом): Верхогляда М.Л. довіреність № б/н від 18.11.2019 року,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року (повний текст рішення складено - 05.07.2019 року).
у справі № 910/68/19 (суддя: Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
про визнання неправомірними дії, встановлення факту нікчемності правочину та зобов'язання виконати умови договору
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське"
про стягнення 459798,46 грн.
Встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю "Заньківське" (далі - позивач за первісним позовом) звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - відповідач за первісним позовом) про: визнання неправомірними дії щодо одностороннього підвищення ставки за кредитним договором від 12.06.2017 року № 52/ЮК-17МССБ, встановлення факту нікчемності правочину та зобов'язання виконати умови договору; визнання кредитного договору від 12.06.2017 року № 52/ЮК-17МССБ в частині зміни відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору - нікчемним правочином; зобов'язання відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" виконати умови кредитного договору від 12.06.2017 року № 52/ЮК-17МССБ шляхом зарахування в рахунок погашення залишку заборгованості за кредитом сплачених платежів, згідно додатку № 1 до вказаного договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.07.2018 року відсоткова ставка за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року складає 27% річних, позивач за первісним позовом вважає вказані дії відповідача неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року відкрито провадження у справі № 910/68/19, ухвалено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 21.02.2019 року.
19.02.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" про стягнення з відповідача на користь позивача 459798,46 грн заборгованості за кредитним договором.
Зустрічна позовна заява була мотивована тим, що у зв'язку зі сплатою відповідачем за зустрічним позовом заборгованості за кредитним договором без врахування збільшеної процентної ставки, позивач за зустрічним позовом стверджує, що у останнього починаючи з 13.08.2018 року виникла заборгованість за кредитним договором від № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року у розмірі 459798,46 грн, з яких: 404300,00 грн строкова заборгованість за кредитом, 36043,33 грн прострочена заборгованість за кредитом, 4375,14 грн строкова заборгованість за процентами, 10764,00 грн прострочена заборгованість за процентами, 3634,27 грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 681,71 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Ухвалою від 21.02.2019 року судом прийнята зустрічна позовна заява до розгляду і об'єднана в одне провадження з первісним.
Господарський суд міста Києва первісний позов - задовольнив, відмовив у задоволені зустрічного позову у повному обсязі своїм рішенням від 27.06.2019 року (повний текст рішення складено - 05.07.2019 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.
Так, скаржник вказав, що п. 3.4.3 кредитного договору, чітко визначено наслідки при порушенні забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, які не залежно від волі сторін кредитного договору застосовуються автоматично у разі їх настання, а саме ненадання позичальником документів, що підтверджують оплату страхового платежу на страхування предмету застави, що надано в забезпечення, в страховій компанії погодженій банком та від ризиків погоджених банком.
Також, скаржник зазначив, що ним, відповідно до п. 5.2.5 кредитного договору не ініційовано зміни процентної ставки за кредитним договором. Зміна процентної ставки відбулась безпосередньо в наслідок порушення позичальником умов кредитного договору.
Крім того, скаржник вказав, що якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його істотних умов, у тому числі щодо автоматичного збільшення процентної ставки за кредитним договором у разі порушення його умов позичальником, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення такої домовленості, тобто з моменту підписання кредитного договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019 року справу № 910/68/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року у справі № 910/68/19, своєю ухвалою від 22.08.2019 року.
20.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/68/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Коротун О.М.
Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 910/68/19 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г., своєю ухвалою від 01.10.2019 року.
Північний апеляційний господарський оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року у справі № 910/68/19 своєю ухвалою від 01.10.2019 року.
У судовому засіданні 19.11.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 19.11.2019 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що всупереч п. 10.5 договору лист №508 від 02.07.2018 року, який був отриманий як ксерокопія, не був наданий в оригіналі протягом 10 робочих днів з дати надіслання, як передбачено договором. Твердження Скаржника, що на ім'я позивача направлено було лист №508 в оригіналі ні чим не підтверджений, суду не надано поштового опису з переліком документів, які відправлялися на адресу позивача за первісним позовом.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року підлягає скасуванню в частин задоволення первісного позову, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
12.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заньківське" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк) був укладений кредитний договір № 52/ЮК-17МССБ (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 909700,00 грн на придбання нового автомобіля, строком на 36 ( тридцять шість ) місяців, кінцевою датою повернення є 11.06.2020 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом в період з 12.06.2017 року по 11.06.2020 року у розмірі 12,49% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 12.06.2017 року № 52/ЮК-17МССБ між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу № 52/ЮЗК-17/МСБ.
Згідно вказаного договору кредитний договір забезпечується заставою транспортного засобу - автомобіль марки КІА, модель Sorento, рік випуску 2017, колір сірий, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний в день укладення відповідного договору застави ( іпотеки ) забезпечити страхування на користь банку предмету застави в страховій компанії та від ризиків погоджених банком, а також на весь період кредитування.
Згідно п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити страхування предмету застави на весь період кредитування. Якщо строк дії кожного з укладених договорів страхування закінчиться раніше строку дії цього договору, позичальник зобов'язаний не пізніше, ніж за 5 робочих днів до моменту закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування забезпечити подальше страхування предмету застави на умовах, вказаних у цьому пункті договору.
Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору у разі ненадання позичальником документів, що підтверджують сплату страхового платежу за страхування предмету застави, що надана в забезпечення, в страховій компанії погодженій банком та від ризиків погоджених банком - процента ставка на залишок строкової заборгованості збільшується до 27% річних (з першого дня місяця, наступного за місяцем виявлення банком порушення, до закінчення строку кредитування ).
З метою виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, позичальником було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» з строком дії договору з 12.06.2017 року по 11.06.2020 року та застраховано предмет застави на строку з 12.06.2017 року по 11.06.2018 року.
Так, даний договір страхування припинив свою дію 11.06.2018 року.
У зв'язку з небажанням продовжувати даний договір страхування, з підстави необхідності оплати завищеного страхового платежу, позивачем був проведений моніторинг з даного виду страхування і 14.06.2018 року позивачем було укладено договір страхування №06/6761466/18.
За твердженням позивача, останній подав Банку договір з новою страховою компанією з підтвердженням оплати, що не спростовано відповідачем за первісним позовом.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивач за первісним позовом повторно направляв Банку копію договору з новою страховою компанією з підтвердженням оплати (платіжне доручення від 18.06.2018 року), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 80-84).
Як стверджує Банк, у період з 04.06.2018 року (за п'ять робочих днів до моменту закінчення строку страхового покриття) по 04.07.2018 року (дата звернення до позичальника) відповідачем за зустрічним позовом не були надані документи, які б підтверджували сплату чергового страхового платежу за договором страхування та не забезпечено страхування предмету застави, на підставі п. 3.4.3 кредитного договору застосовано до позичальника з 01.07.2018 року річну процентну ставку в розмірі 27% річних.
04.07.2018 року Банком на електронну адресу позивача за зустрічним позовом був направлений лист (вих. № 508 від 02.07.2018 року), яким повідомлено останнього про порушення ним умов п. 3.4 кредитного договору та попереджено про те, що у разі ненадання у строк до 04.07.2018 року документів, які підтверджують сплату страхового платежу щодо страхування предмету застави, що надано в забезпечення в страховій компанії погодженій банком та від ризиків погоджених банком - процентна ставка на залишок строкової заборгованості збільшиться і буде складати 27% річних з першого дня місяця, наступного за місяцем виявлення банком порушення до закінчення строку кредитування), а саме з 01.07.2018 року по 11.06.2020 року.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що лист №508 від 02.07.2018 року, який був отриманий як скан, в супереч п. 10.5 договору не був поданий в оригіналі протягом 10 робочих днів з дати надсилання.
23.10.2018 року на адресу Банку було направлено заяву №23/10-1 в якій підприємство просило відповідача за первісним позовом зробити перерахунок залишків по кредиту згідно платіжних доручень та умов договору.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що згідно кредитного договору і додатку №1 позивач за первісним позовом вчасно та в повному обсязі сплачує платежі.
22.11.2018 року на адресу позивача надійшов лист - відповідь на заяву останнього № 23/10-1 від 23.10.2018 року. У вказаному листі зазначено, що з 01.07.2018 року відсоткова ставка за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року складає 27% річних.
Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Так, п. 10.3 кредитного договору від № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін і доповнень.
Згідно п. 5.2.5 вказаного договору банк може змінювати умови кредитування (в т.ч процентну ставку) в порядку передбаченому п. 9.1 договору.
Відповідно до п. 9.1 договору, у випадку зміни порядку виконання зобов'язань сторін за цим договором - за погодженням з позичальником та його поручителями (в т.ч. майновими поручителями, гарантами, тощо ) вносяться зміни до цього договору та до договорів забезпечення протягом 10 календарних днів, з дати надіслання банком позичальнику відповідної пропозиції.
У випадку не укладення позичальником або його поручителями відповідних додаткових договорів до цього договору та до договорів забезпечення з банком протягом вказаного строку, банк має право вимагати дострокового повного або часткового повернення кредиту, сплати процентів. комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором протягом 20 календарних днів з дати надіслання банком пропозиції щодо внесення зазначених змін та доповнень (п. 9.1.1 договору). Відповідачем не було направлено пропозиції, щодо внесення змін до договору застави № 52/ЮК-17МССБ.
Так, колегія суддів погоджується, що зміна умов договору (збільшення процентної ставки) за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року повинна здійснюватись шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, а у разі не укладення позичальником відповідних додаткових договорів до цього договору протягом вказаного строку, банк мав право вимагати дострокового повного або часткового повернення кредиту або мав право зупинити подальше кредитування.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, що останній вимагав від позивача за первісним позовом повного або часткового повернення кредиту.
З огляду на викладене та враховуючи, що між сторонами у відповідності до умов кредитного договору не було укладено додаткової угоди про збільшення процентної ставки, що не заперечується відповідачем за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням збільшення процентної ставки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не свідчать про правомірність вимог позивача за зустрічним позовом.
Щодо первісного позову, колегія суддів відзначає наступне.
Так, позивач за зустрічним позовом вважає дії відповідача щодо підвищення страхового платежу за кредитним договором № 52/ЮК-17МССБ від 12.06.2017 року до 27% річних незаконними та просив суд першої інстанції визнати неправомірними дії щодо одностороннього підвищення ставки за кредитним договором, встановлення факту нікчемності правочину та зобов'язання виконати умови договору; визнати кредитний договір в частині зміни відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору - нікчемним правочином; зобов'язати відповідача виконати умови кредитного договору шляхом зарахування в рахунок погашення залишку заборгованості за кредитом сплачених платежів, згідно додатку № 1 до вказаного договору.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Заньківське" як позивача за первісним позовом покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондується з положеннями статі 20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Виходячи з принципу диспозитивності, судовий розгляд спору здійснюється у межах, визначених позивачем при зверненні з позовом до відповідача.
У даному випадку позовною вимогою, зокрема є визнання нікчемним в частині кредитного договору та зобов'язання відповідача за первісним позовом вчинити певні дії.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При цьому, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до вчинення дій (визнання нікчемним договору в частині) є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком та носить декларативний характер. В разі винесення такого рішення, останнє не може бути виконане шляхом звернення до державних виконавчих органів, оскільки не може відбутись, шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов'язанню визнати договір нікчемним в частині, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.
Тобто, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене п. 5 ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року № 911/1563/17).
Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Загалом, необхідно зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висеновку, що обраний позивачами спосіб захисту свого права, не забезпечує реального захисту порушеного права кредитора, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача за первісним позовом, яке він вважає порушеним.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем за первісним позовом невірно обрано спосіб захисту свого права, судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені первісного позову в повному обсязі.
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову, з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" - частковому задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року у справі № 910/68/19 скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Заньківське" відмовити повністю.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/68/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання повного тексту 20.12.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному.