ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 грудня 2019 року Справа № 916/2998/19
м.Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної
суддів В.В. Бєляновського, К.В. Богатиря
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від ТОВ "Александрія Нова" - Пудлінська Л.І. - за довіреністю; ОСОБА_2. - директор.
від ФОП Юраша Р.А.- не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року
№916/2998/19 про відмову у відкритті провадження у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова"
до Фізичної особи-підприємця Юраша Руслана Андрійовича
про визнання інформації недостовірною
суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.
час і місце постановлення ухвали 15.10.2019р. м.Одеса, господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17 .12.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
08.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Александрія Нова» звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Юраша Руслана Андрійовича про визнання недостовірною інформації: "Сума у розмірі 650000 (шістсот п'ятдесят тисяч гривень) отримана у повному обсязі. Претензій по оплаті згідно з п. 3.2. орендодавець не має", яка міститься в акті прийому-передачі орендованого майна від 01.01.2008.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на норми ст.ст.91, 94, 200, 277, 1087 ЦК України, ст. 34 ГК України, Положення про ведення касових операцій в національній валюті, зазначав наступне:
-на початку червня 2008 року ТОВ «Александрія Нова» було укладено з ТОВ «ЮМІ» договір оренди нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення загальною площею 635 кв. м.). Даний договір оренди позивачем було укладено з ТОВ «ЮМІ» повторно; так як відносини між сторонами були тривалими ще з січня 2008 року, то в договорі було зазначено, що договір укладено 01.01.2018р.
- 01.01.2008р. сторонами підписано і Акт прийому-передачі в якому було зазначено, що «Даний акт приема-передачи свидетельствует о том, что Арендодатель передает, а Арендатор принимает в срочное платное пользование помещение по адресу ул. Николаевская дорога №253 общей площадью 635 кв. м.» . В Акті не вказано реквізитів (найменування) Орендодавця та Орендаря, директор ТОВ «Александрія Нова» вважала , що даний Акт прийому-передачі стосується договору оренди, укладеного нею з ТОВ «ЮМІ», директором якого являється ОСОБА_1
-02.07.2008р. ТОВ «Александрія Нова» отримано повідомлення про дострокове розірвання договору у зв'язку з припиненням ведення діяльності від СПД ФО ОСОБА_1., в якому, з посиланням на укладений 01 січня 2008 року між ТОВ «Александрія Нова» договір, містилася вимога про повернення грошових коштів 650000грн. отриманих позивачем згідно Акту прийому передачі від 01.01.2008р.
-ТОВ «Александрія Нова» не укладало з СПД ФО ОСОБА_1. договору оренди та не отримувало від СПД ФО ОСОБА_1. жодних коштів ТОВ «Александрія Нова» відмовилось виконувати вимоги повідомлення про дострокове розірвання договору від 02 липня 2008 року.
-СПД ФО ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Александрія Нова» суми залишку попередньої оплати в розмірі 588749, 90 грн. та зобов'язання відповідача прийняти об'єкт оренди згідно акту прийому-передачі.
-Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2010 року по справі № 29/124-08-3108 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. у справі №29/124-08-3108 та залишено в силі рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2010р. у справі №29/124-08-3108 , яким задоволено позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1. та стягнуто з ТОВ «АЛЕКСАНДРІЯ НОВА» на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1. суму боргу 588749, 90 грн., державне мито 5887, 49 грн. та ІТЗ судового процесу 118 грн.
-зазначення недостовірної інформації «Сумма в размере 650000 грн. получена полностью. Претензий по оплате согласно п. 3.2 Арендодатель не имеет» в Акті прийому-передачі від 01 січня 2008 року завдало позивачеві значної матеріальної шкоди так як це стало підставою для стягнення з TOB « Александрія Нова» грошових коштів в сумі 588749 , 90 грн. на користь СПД ОСОБА_1.
-ТОВ « Александрія Нова» не мало наміру та не укладало з СПД-ФО ОСОБА_1. договору оренди нежитлових приміщень, розташованих в місті Одесі по вул. Миколаївська дорога, 253; СПД-ФО ОСОБА_1 не сплачував та й не мав можливості сплатити ТОВ « Александрія Нова» 650 000 грн., адже сплата СПД ФО ОСОБА_1. позивачу 01 січня 2008 року 650 000 грн. була неможлива з огляду на те, що 01.01. 2008р. - Новий рік - святковий неробочий день, директор ТОВ «Александрія Нова» ОСОБА_2 святкувала Новий рік в колі своїх друзів та рідних за межами міста Одеси в місті Тирасполь та паралельно з 25 грудня 2007 року та до 05 січня 2008 року - знаходилась на амбулаторному лікуванні в республіканській клінічній лікарні міста Тирасполь з приводу жовчокам'яної хвороби, хронічного безкам'яного холециститу в стадії загострення, ішемічної хвороби серця..
-станом на 01.01.2008р. СПД ФО ОСОБА_1 - не мав на своїх банківських рахунках грошових коштів в загальній сумі 650 000 грн., не знімав зі своїх банківських рахунків грошових коштів в загальній сумі 650 000 (шістсот п'ятдесят тисяч) гривен; згідно наданих СПД ФО ОСОБА_1. декларацій - з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року - доходи відсутні., а згідно декларації №2967 , наданої СПД ФО ОСОБА_1. 24 січня 2008 року сума одержаного валового доходу склала 17 703 гривен.
-заявлені позивачем, ТОВ «Александрія Нова» позовні вимоги до відповідача, СПД ФО ОСОБА_1. щодо недостовірності інформації, яка міститься в Акті прийому- передачі від 01 січня 2008 року мають бути підтверджені висновком судової технічної експертизи даного документу(про призначення якої позивач буде просити суд після отримання судом від відповідача СПД ФО ОСОБА_1. оригіналу Акту прийому-передачі від 01 січня 2008 року).
-поширена відповідачем, СПД ФО ОСОБА_1. недостовірна інформація щодо того, що «Сумма в размере 650 000 (шестьсот пятьдесят тысяч гривен) получена в полном объеме. Претензий по оплате согласно п.3.2. Арендодатель не имеет», зазначена в Акті прийому-передачі від 01,01.2008 року стосується конкретної особи - позивача, ТОВ «Александрія Нова», порушує немайнові права позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2019р. (суддя Д.О. Бездоля) відмовлено у відкритті провадження за позовом ТОВа «Александрія Нова » на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України, оскільки позовна заява про визнання недостовірною інформації, що міститься в акті, який є доказом, оціненим у іншій справі, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Постановляючи ухвалу, господарський суд, з посиланням на Постанову пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив наступне:
- Акт прийому-передачі від 01.01.2018 не є правочином та був досліджений як доказ судами під час розгляду господарської справи № 29/124-08-3108 та адміністративної справи № 2а/1570/8954/2011. Дана обставина встановлена судом під час розгляду господарської справи № 916/2750/18 про визнання спірного у даній справі акту таким, що містить неправдиву інформацію, та визнання його нечинним.
- розгляд даного позову позивача про визнання недостовірною спірної інформації, яка міститься в цьому акті, по суті означає повторну оцінку судом доказу, раніше оціненого у вищезазначених справах, тоді як процесуальним законом встановлено, що оцінка доказу здійснюється у процесуальній спосіб під час розгляду по суті спору, який виник між сторонами у спірних відносинах, а не окремо в позовному провадженні за окремою позовною заявою.
- даний спір не підлягає розгляду в судовому порядку, а обраний позивачем спосіб захисту сам по собі не спрямований на ефективне відновлення права.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, ТОВ «Александрія Нова» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2019р. та постановити нову ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою ТОВ «Александрія Нова» до СПД ФО ОСОБА_1. про визнання недостовірною ( неправдивою) інформації про те, що «Сумма в размере 650000 ( шестьсот пятьдесят тысяч гривен) получена в полном объеме'. Претензий по оплате согласно п.3.2. Арендодатель не имеет», яка міститься в Акті прийому-передачі від 01.01.2008р.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Александрія Нова» зазначає наступне:
- господарським судом не було встановлено, що під час розгляду господарської справи № 29/124-08-3108 та адміністративної справи № 2а/1570/8954/2011 Акт прийому-передачі від 01.01.2010р. був досліджений хоча б однією судовою інстанцією з точки зору достовірності інформації, яка в ньому міститься. .
- Акт прийому-передачі від 01.01.2008р з точки зору достовірності інформації, яка в ньому міститься - як при розгляді судами справи № 29/124-08-3108, так і при розгляді справи №2а/1570/8954/2011 не досліджувався та не аналізувався, а був прийнятий безспірно в тому вигляді, в якому він був наданий позивачем, СПД ФО ОСОБА_1. до суду;
- господарський суд Одеської області в своєму рішенні по справі №916/2750/18 не зазначив, що спір про достовірність інформації, яка міститься в Акті прийому- передачі від 01.01.2010 року не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;
- Висновок суду , що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права так як позивач просить суд визнати акт таким, що місить неправдиву (недостовірну) інформацію, а не саму інформацію, що зазначена в цьому акті недостовірною, не спростовано чи змінено судом касаційної інстанції при розгляді даної справи, а тому можна зробити висновок, що в порядку господарського судочинства підлягає розгляду спір про визнання інформації, яка міститься в Акті прийому-передачі від 01.01.2008 року недостовірною, а не спір про те, що Акт прийому- передачі від 01.01.2008 року містить недостовірну інформацію.
- Акт прийому-передачі від 01.01.2008 року не оцінений судами при розгляді справи №2а/1570/8954/2011, а врахований судами без аналізу його змісту; заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ «Александрія Нова» при розгляді справи №2а/1570/8954/2011 посилалось на неотримання коштів від СПД ФО ОСОБА_1. та не ставило питання про визнання інформації, яка міститься в Акті прийому-передачі від 01.01.2008 року недостовірною.
- звертаючись до суду з позовною заявою до СПД ФО ОСОБА_1. про визнання недостовірною (неправдивою) інформації , яка міститься в Акті прийому- передачі, ТОВ «Александрія Нова» жодним чином не мало на меті захист гідності, честі чи ділової репутації, тоді як висновок Верховного Суду України, на який посилається суд першої інстанції, відмовляючи ТОВ «Александрія Нова» у відкритті провадження стосується конкретно виключно спорів про захист честі та гідності особи.
- приходячи до висновку про відмову у відкритті провадження по справі, судом першої інстанції застосовано норму права, яка не підлягає застосуванню.
- визнання недостовірною (неправдивою) інформації, яка міститься в Акті прийому-передачі від 01 січня 2008 року, має на меті «відновлення становища, яке існувало до порушення».
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.11.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху; ухвалою від 19.11.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВа "Александрія Нова"; призначено справу №916/2998/19 до розгляду на 17.12.2019р.
09.12.2019р. представником ТОВ "Александрія Нова" - адвокатом Л.І. Пудлінською, з посиланням на норми ст.36 ГПК України (недопустимість повторної участі судді у розгляд справи), подана заява про відвід головуючого судді М.А.Мишкіної та судді В.В. Бєляновського.
Ухвалою від 10.12.2019р. (у складі суду М.А.Мишкіна, В.В.Бєляновський, К.В. Богатир) визнано необґрунтованим відвід заявлений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" - адвокатом Л.І. Пудлінською головуючому судді М.А.Мишкіній та судді В.В.Бєляновському. Справу №916/2998/19 передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою від 12.12.2019р. (суддя Головей В.М.) у задоволенні заяви ТОВ "Александрія Нова" про відвід головуючого судді Мишкіної М.А. та судді Бєляновського В.В. у справі №916/2998/19 відмовлено.
В судовому засіданні 17.12.2019р. представник та директор скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представник ФОП ОСОБА_1. в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у відкритті провадження у справі
Предметом позову в цій справі є визнання недостовірною інформації, яка міститься в акті прийому-передачі орендованого майна від 01.01.2008р. : "Сума у розмірі 650000 (шістсот п'ятдесят тисяч гривень) отримана у повному обсязі. Претензій по оплаті згідно з п. 3.2. орендодавець не має",
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).
За ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про інформацію" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 5 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про інформацію» основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як-то: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Як убачається з позовної заяви та підтверджено представниками ТОВ «Александрія Нова» в засіданні апеляційного господарського суду, предметом позову фактично є спростування інформації, що міститься в Акті від 01.01.2008р., яка за твердженнями позивача є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.
Директор ТОВ «Александрія Нова» в засіданні суду наголосила, що Акт від 01.01.2008р. фактично був підроблений ФОП ОСОБА_1.,слід експертним шляхом встановити його підробку, оскільки тільки в такий спосіб позивач може захистити свої порушені права внаслідок завдання йому збитків стягненням коштів на підставі відомостей в цьому Акті.
Отже в даному випадку йдеться про створення, а не поширення ФОП Юраш РА інформації (відомості, що збережені на матеріальному носії), що поряд із поширенням інформації є одним із видів інформаційної діяльності.
Колегія суддів констатує, що згідно ст. 277 ЦК України вимагати спростування недостовірної інформації може тільки фізична особа, а згідно ч.5 ст. 277 ЦК України якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Виходячи з положень ст. 94 ЦК України, особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до норм ст.ст. 15-23 (глава3) ЦК України.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 20 ГПК України визначається предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів , при цьому положення цієї статті господарський суд застосовує з урахуванням вимог ст. ст. 4,5 ГПК України щодо способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який має забезпечувати ефективність такого захисту.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту можна визначити як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримати відповідне відшкодування.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Із змісту позовної заяви ТОВ "Александрія Нова" вбачається, що позовні вимоги фактично стосуються не спростування неправдивої (недостовірної), на думку позивача, інформації, а позивач фактично бажає спростувати достовірність доказу у справі № 29/124-08-3108, оскільки вказаний Акт прийому-передачі від 01.01.2008 був прийнятий як доказ судами під час розгляду господарської справи № 29/124-08-3108 та покладений поряд з іншими доказами, в основу судового рішення .
Зокрема, як вбачається з тексту постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2010р. у справі №29/124-08-3108, акт приймання-передачі від 01.01.2008 був доказом у цій справі, дослідженим судом, який, у свою чергу, установив, що акт приймання-передачі від 01.01.2008 із зазначеною у ньому інформацією, у тому числі про отримання орендодавцем 650 000,00 грн і відсутність претензій щодо оплати, підписала директорка ТОВ "Александрія Нова" ОСОБА_2
Таким чином позов про визнання недостовірною інформації, зазначеної в Акті приймання-передачі від 01.01.2008р. направлений не на захист порушених прав позивача у розумінні ст. 16 ЦК України, а має на меті переоцінку доказів у розглянутій справі, оскільки наразі ТОВ «Александрія Нова» фактично просить суд встановити фіктивність Акту приймання передачі в частині відомостей щодо отримання коштів.
Суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку предмету позову, констатувавши що позовні вимоги спрямовані не на захист порушених прав, а на переоцінку доказу на предмет його достовірності, що не може бути здійснено в окремому позовному провадженні (шляхом подання окремого позову із таким предметом) судом будь-якої юрисдикції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками господарського суду, що позовна заява із таким предметом спору - про визнання недостовірною інформації, зазначеної в Акті приймання передачі від 01.01.2008р., взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що скаржником не обгрунтована наявність обставин для скасування чи зміни оскарженої ухвали господарського суду. Доводи апеляційної скарги не містять важливих та доречних аргументів на користь його позиції та не впливають на правильність висновку місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Александрія Нова» за п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.
Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку із чим ухвала господарського суду Одеської області від 15.10.2019р. залишається без змін, а апеляційна скарга ТОВа «Александрія Нова » без задоволення.
Відповідно до п."в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 123, 232, 233, 240, 234-236, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України,
колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2019р. у справі №916/2998/19 залишити без змін.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21 грудня 2019 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя К.В. Богатир