ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/494/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: Піун С.П.
від відповідача: Севастьянов М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого складено 27.09.2019 в м. Миколаєві
у справі № 915/494/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут”
про стягнення 47 122 064,41 грн.
У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” про стягнення 47 122 064,41 грн., з яких: 24 084 388,82 грн. - пені, 5 799 611,41 грн. - 3% річних та 17 238 064,18 грн. - втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 16-437-Н від 28.10.2016 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.09.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що підписанням спільних протокольних рішень, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 №20, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором 28.10.2016 №16-437-Н, тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов договору 28.10.2016 №16-437-Н та спільних протокольних рішень повністю розрахувався за обсяги природного газу, а для стягнення пені, передбаченої умовами договору, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за послуги з транспортування газу була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.
Позивач не заперечував проти факту укладення зазначених вище спільних протокольних рішень, однак не обґрунтував свої вимоги з урахуванням вказаних рішень та проведених на їх виконання оплат, про що свідчить наданий ним розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, із змісту наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми вбачається, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" неправомірно включено до нього періоди (відповідно здійснювалось нарахування пені, річних, інфляційних в ці періоди), що виникли після настання строку платежу, зазначеного у пункті 6.1 договору №28.10.2016 №16-437-Н, після підписання спільних протокольних рішень до дати фактичної оплати заборгованості за природний газ, проведеної на виконання цих спільних протокольних рішень.
З огляду на викладене, та те, що частина розрахунків за спожитий природний газ проводилася відповідачем у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, враховуючи недоведений позивачем належним чином факт проведення відповідачем решти оплат за поставлений протягом жовтня 2016 року-березня 2017 року природний газ за договором 28.10.2016 №16-437-Н поза межами строку, встановленого пунктом 6.1 вказаного договору, а також те, що позивачем не надано окремого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за вирахуванням заборгованості, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень (сум субвенцій, що надійшли з державного бюджету України у спірний період), на яку не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку зі зміною порядку розрахунків, та не надано суду окремого розрахунку сум оплати, які відповідач здійснював власними коштами на суму 637583910,98 грн., що унеможливлює перевірку обставин, на які посилається позивач, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, а відтак відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
АТ “НАК “Нафтогаз України” у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального (ст. ст. 22, 549-552, 625, 631 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 7, 73, 86, 238 ГПК України) права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що в оскаржуваній постанові не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ст. 7, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до п.1 постанови КМУ від 11.01.2005 №20 цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення. Предметом спільних протокольних рішень є, відповідно до Розділу 1, організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20. Таким чином, предметом правового регулювання з боку держави вищезазначених документів є саме встановлення порядку перерахування субвенцій. З іншого боку, спірні відносини виникли на підставі укладеного Договору, предметом якого є купівля-продаж природного газу. Як постанова КМУ №20. так і умови підписаних сторонами СПР не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій. Отже, наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними. Більш того, у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов'язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це і було здійснено сторонами спору в п.6.1 договору, яким сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.05 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження СПР не підпише його у зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Більш того, умовою п.5.3 СПР встановлено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Отже, твердження господарського суду про ту обставину, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили строки розрахунків не відповідає фактичним обставинам справи. Адже навіть підписавши СПР, сторони спору лише декларують намір, проте до моменту проведення фінансування підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили.
За поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався згідно з спільними протокольними рішеннями лише на суму 895 773 519,86 грн., що відображено у відповідному розрахунку наданому позивачем, інші платежі у сумі 637 583 910,98 грн за використаний газ, здійснювалися відповідачем власними коштами та з порушенням умов пункту 6.1 договору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідач зазначає, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою було прийнято норми ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", норми Закону про державний бюджет на відповідний рік, в якому передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, норми п. 11ч. 1 ст. 20, п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 5 ч. 1 ст. 12, п. 5 ч. ст. 13, п. 5 ч. 1 ст. 14, п. 5 ч. 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 16, ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також низку інших законодавчих актів.
На виконання таких законодавчих актів прийнято підзаконні нормативні акти, як то Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, спільний наказ Міненерго та Мінфін України від 03.08.2015 року № 493/688 яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.
Стан компенсації вартості наданих пільг та розрахунків за обома Порядками не залежить від волі Відповідача. До його обов'язків належить лише своєчасне формування та направлення сторонам актів звірки по нарахуванням пільг та субсидій, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» робив своєчасно та у повному обсязі.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами по договору купівлі-продажу природного газу №16-437-Н від 28.10.2016 року в частині, яку держава повинна компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного, законодавства.
Застосування та чинність цих норм не залежить від того чи передбачили сторони в договорі відповідні умови чи ні. Важливим є той факт, що постачання природного газу пільговим категоріями споживачів прямо залежить від отримання послуг від відповідача за договором.
При визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми адміністративного (бюджетного) законодавства, необхідно виходити з величини компенсації, яку буде перераховано відповідачеві за рахунок державного бюджету.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо - обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що ТОВ «Миколаївгаз Збут» було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у прострочені платежів, а відтак в силу ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, виключає застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом,
28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (покупець) укладено договір №16-437-Н купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2016-2017 році природний газ, а останній прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору). Природний газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (п.1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві природний газ у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 загальним обсягом 538000,000 тис.куб.м.
Відповідно до п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 5.1 ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20%, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становить 4913 грн. 10 коп. за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість 20%.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р. № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактичного переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в томі числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включено) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві акт звіряння пізніше 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуюся з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі- продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахуванні деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 року № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
У пункті 6.2 договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
Відповідно до пункту 6.3 договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу.
За змістом пункту 6.4 договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості покупця за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору.
Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором; у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За змістом пункту 9.3 договору продавець вправі звернутися до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних протягом п'яти років.
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 1 533 357 430,84 грн., що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 94908652,03 грн., від 30.11.2016 на суму 239340927,56 грн., від 31.12.2016 на суму 330835091,05 грн., від 31.01.2017 на суму 366821068,42 грн., від 28.02.2017 на суму 293083634,44 грн., від 31.03.2017 на суму 208368057,34 грн. та сторонами не оспорюється.
З метою оплати вартості переданого природного газу на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20 (далі - Постанова КМУ № 20) між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” були складені та підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (а.с.74-246), а саме:
1) додаток № 1 до Спільного протокольного рішення від 18,11.2016 року № 2952 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 року за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 124 651,10 грн.;
2) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2955 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2016 року, на суму 43 908 700,00 грн.;
3) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2950 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2016 року, на суму 50 000 000, 00 грн.;
4) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3492 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
5) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3494 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2016 року, на суму 50 000 000,00 грн.;.
6) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3496 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2016 року, на суму 1 000 000,00 грн.;
7) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3497 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2016 року, на суму 1 000 000,00 грн.;
8) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 3498 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.12.2016 року, на суму 2 349 200,00 грн.;
9) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 417 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
10) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 418 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
11) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 419 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
12) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 424 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
13) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 425 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
14) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 422 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму ЗО 000 000,00 грн.;
15) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 423 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 10 000 000,00 грн.;
16) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 420 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 2 000 000,00 грн.;
17) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 416 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.01.2017 року, на суму 879 000,00 грн.;
18) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1318 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.02.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
19) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1317 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.02.2017 року, на суму ЗО 000 000,00 грн.;
20) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1319 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.02.2017 року, на суму 32 852 603,36 грн.;
21) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1834 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.03.2017 року, на суму 46 997 806,88 грн.;
22) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1835 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.03.2017 року, на суму 47 000 000,00 грн.;
23) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2385 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.04.2017 року, на суму 49 000 000,00 грн.;
24) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2383 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.04.2017 року, на суму 50 000 000,00 грн.;
25) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2384 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.04.2017 року, на суму 36 568 907,74 грн.;
26) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2749 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 19.05.2017 року, на суму 43 182 550,61 грн.;
27) спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2974 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 20.06.2017 року, на суму 24 797 782,56 грн.;
Відповідно до розділу 1 зазначених спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”.
Розділом 2 кожного з зазначених спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, зокрема Відповідач перераховує Позивачу кошти за природний газ за 2016 рік згідно з Договором із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік, договір від 28.10.2016 № 16-437-Н».
Згідно із розділом 3 спільних протокольних рішень з метою їх реалізації сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.
Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (Розділ 4 спільних протокольних рішень).
Розрахунок за даними спільними протокольними рішеннями відбувся шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями (а.с.246-273):
1) Платіжне доручення № 83 від 21.11.2016 на суму 50 853 824,84 грн. проведено 27.12.2016;
2) Платіжне доручення № 85 від 21.11.2016 на суму 43 908 700,00 грн., проведено 27.12.2016;
3) Платіжне доручення № 81 від 21.11.2016 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 27.12.2016 р.;
4) Платіжне доручення № 89 від 22.12.2016 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 27.12.2016;
5) Платіжне доручення № 91 від 22.12.2016 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 27.12.2016;
6) Платіжне доручення № 93 від 22.12.2016 на суму 1 000 000,00 грн., проведено 27.12.2016;
7) Платіжне доручення № 94 від 22.12.2016 на суму 1 000 000,00 грн., проведено 27.12.2016;
8) Платіжне доручення № 95 від 22.12.2016 на суму 2 349 200,00 грн., проведено 27.12.2016;
9) Платіжне доручення № 3 від 23.01.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 31.01.2017;
10) Платіжне доручення № 4 від 23.01.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 31.01.2017;
11) Платіжне доручення № 5 від 23.01.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 10.08.2017;
12) Платіжне доручення № 10 від 23.01.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 31.01.2017;
13) Платіжне доручення № 11 від 23.01.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 31.01.2017;
14) Платіжне доручення № 8 від 23.01.2017 на суму 30 000 000,00 грн., проведено 26.01.2017;
15) Платіжне доручення № 7 від 23.01.2017 на суму 1 000 000,00 грн., проведено 31.01.2017;
16) Платіжне доручення № 9 від 23.01.2017 на суму 1 000 000,00 грн., проведено 26.01.2017;
17) Платіжне доручення № 6 від 23.01.2017 на суму 2 000 000,00 грн., проведено 26.01.2017;
18) Платіжне доручення № 2 від 23.01.2017 на суму 879 000,00 грн., проведено 26.01.2017;
19) Платіжне доручення № 16 від 21.02.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 09.03.2017;
20) Платіжне доручення № 15 від 21.02.2017 на суму 30 000 000,00 грн., проведено 22.08.2017;
21) Платіжне доручення № 17 від 21.02.2017 на суму 32 852 603,36 грн., проведено 22.08.2017;
22) Платіжне доручення № 27 від 21.03.2017 на суму 46 997 806,88 грн., проведено 08.09.2017 р.;
23) Платіжне доручення № 28 від 21.03.2017 на суму 47 000 000,00 грн., проведено 12.09.2017 р.;
24) Платіжне доручення № 39 від 21.04.2017 на суму 49 000 000,00 грн., проведено 06.10.2017 р.;
25) Платіжне доручення № 37 від 21.04.2017 на суму 50 000 000,00 грн., проведено 21.12.2017 р.;
26) Платіжне доручення № 38 від 21.04.2017 на суму 36 568 907,74 грн., проведено 21.09.2017 р.;
27) Платіжне доручення № 51 від 22.05.2017 на суму 43 182 550,61 грн., проведено 21.12.2017 р.;
28) Платіжне доручення № 61 від 21,06.2017 року на суму 24 797 782,56 грн., проведено 01.12.2017 р.
За умовами вищевказаних спільних протокольних рішень передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2019 №16-437-Н.
Так, за змістом Розділу 3 спільних протокольних рішень сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Таким чином сторони та інші учасники взаєморозрахунків на виконання Постанови КМУ № 20, у тому числі позивач як сторона спільних протокольних рішень, підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі спірного договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2019 №16-437-Н.
Станом на 27.02.2018 року ТОВ “Миколаївгаз Збут” повністю здійснило оплату за природний газ у сумі 1 533 357 430,84 грн., що підтверджується випискою по операціям підприємства відповідача та позивачем не заперечується
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з ТОВ “Миколаївгаз Збут” 24 084 388,82 грн. - пені, 5 799 611,41 грн. - 3% річних та 17 238 064,18 грн. - втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 16-437-Н від 28.10.2016 щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.
За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.
Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.
Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.
Наведений правовий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.
Таким чином, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Крім того, апеляційним судом установлено, що за протокольними рішеннями сплачено лише частину поставленого газу, інша частина оплачувалась ТОВ “Миколаївгаз Збут” відповідно до Алгоритму розподілу коштів.
Так, частиною шостою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків.
Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Апеляційним судом установлено, що у договорі купівлі-продажу природного газу, укладеному між сторонами, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" (далі - Порядок), пунктом 1 якого визначено, що постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, у порядку, визначеному Національним банком України.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Відповідно до пунктів 2-8 "Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. У разі коли у платіжному дорученні/касовому документі реквізити рахунка за природний газ не відповідають реквізитам поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого газопостачальним підприємством, доведеного до відома банку (підприємства поштового зв'язку), що обслуговує споживача природного газу, обслуговуючий банк (підприємство поштового зв'язку) повертає такий документ платнику без виконання. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме: до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня; до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.
Постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2516 затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, який установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на котрих покладені спеціальні обов'язки, що надходять (кошти) за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив би за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.
Отже, виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи, зокрема, з урахуванням того, що розподіл коштів при розрахунках за надані послуги з транспортування природного газу здійснювався згідно з Алгоритмом розподілу коштів, передбаченим Постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2516, а відтак відповідач по суті був відсторонений від процесу розподілу коштів, отриманих від споживачів, кошти автоматично перераховувалися зі спеціальних рахунків на рахунки позивача, а тому своєчасне здійснення розрахунків за договором безпосередньо не залежало від волевиявлення відповідача.
Крім того, на підставі спільних протокольних рішень сторони змінили остаточні строки розрахунку пільговими коштами, передбачені пунктом 6.1 договору, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість з оплати поставленого газу.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у апеляційній скарзі, щодо того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи та що в оскаржуваній постанові не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, а доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на вищевказаних нормах права.
Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано прострочення відповідачем оплати за договором власними коштами, колегія суддів приходить до висновку, що суд, врахувавши не доведений позивачем належним чином факт проведення відповідачем оплат за поставлений протягом з жовтня 2016 по березень 2017 включно природний газ за договором поза межами строку, встановленого пунктом 6.1 договору, те, що позивачем не надано доказів підставності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вирахуванням заборгованості, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, на яку вказані нарахування не здійснюються, у зв'язку зі зміною порядку розрахунків, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 24 084 388,82 грн. - пені, 5 799 611,41 грн. - 3% річних та 17 238 064,18 грн. - втрат від інфляції.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 915/252/18.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі про відмову у стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у справі відсутні.
Викладені у цій постанові та в оскаржуваному судовому рішенні висновки не суперечать наведеній в апеляційній скарзі практиці Верховного Суду України щодо застосування норм права у відносинах, які виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє відповідні доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 1 008 525 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року у справі № 915/494/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20.12.2019р.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Мишкіна М.А.