79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"10" грудня 2019 р. Справа № 921/64/18
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Кравчук Н.М.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Служби автомобільних доріг у Тернопільській області № 08-02/1660 від 12.09.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3645/19 від 09.10.2019),
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2019 року (повний текст ухвали складено 03.09.2019, м. Тернопіль, суддя Хома С.О.)
за заявою: ОСОБА_1 , м. Київ
про видачу дубліката наказу
у справі № 921/64/18
порушеній за позовом
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд», м. Київ
до відповідача: Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, м. Тернопіль
про стягнення 1031536,12 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн процентів із розрахунку 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 9973 від 23.04.2018),
учасники судового процесу в судове засідання не прибули.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2018 у справі № 921/64/18 (суддя Хома С.О) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області про стягнення стягнення 1031536,12 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн процентів із розрахунку 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 9973 від 23.04.2018), задоволено частково. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» 993822,03 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн 3% річних, 18179,91 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Судовою колегією встановлено, що рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак, набрало законної сили.
На виконання рішення місцевого суду, 15.06.2018 Господарським судом Тернопільської області було видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 993822,03 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн 3% річних, 18179,91 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до місцевого господарського суду із заявами про заміну сторони виконавчого провадження звертався ОСОБА_1 .
За результатами розгляду заяви вх. № 4178 від 11.03.2019 про заміну сторони виконавчого провадження, ухвалою місцевого господарського суду від 20.03.2019 у справі № 921/64/18 заяву ОСОБА_1 задоволено та замінено стягувача у наказі Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2018 у справі № 921/64/18, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» (ідентифікаційний код 38291014, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10-А) на його правонаступника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції від 20.03.2019 у справі № 921/64/18 у встановленому законом порядку не оскаржена, відтак, набрала законної сили.
30.08.2019 до Господарського суду Тернопільської області від представника ОСОБА_1 (адвокат Верховський О.В.) надійшла заява вх. № 15348 від 30.08.2019 про видачу дублікату наказу Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2018 року у справі № 921/64/18, у зв'язку із втратою раніше виданого оригіналу наказу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2019 року заяву вх. № 15348 від 30.08.2019 про видачу дублікату наказу Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2018 року у справі № 921/64/18 задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2018 року у справі № 921/64/18 про стягнення з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» 993822,03 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн 3% річних, 18179,91 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Ухвала суду мотивована тим, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
При прийнятті ухвали місцевий суд виходив з того, що обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду, оскільки стягувач звернувся до суду з даною заявою в межах строку для пред'явлення наказу до виконання (встановлений строк згідно наказу - три роки до 16 червня 2021 року включно), дана заява підлягає до задоволення.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач/боржник - Служба автомобільних доріг у Тернопільській області, звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2019 року у справі № 921/64/18 про видачу дубліката наказу господарського суду від 15.06.2018 у справі № 921/64/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 № 15348 від 30.08.2019 про видачу дубліката наказу господарського суду від 15.06.2018 у справі № 921/64/18 відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не було досліджено докази втрати наказу господарського суду та їх обґрунтованість і достатність, оскільки на думку апелянта суд не дослідив: чи звертається особа із заявою про видачу дублікату наказу господарського суду в межах строках передбаченого п. п. 19.4 п.19. Розділу XI Перехідних положень ГПК України; чи надала сторона докази втрати наказу господарського суду; чи можуть бути обставини визнані поважними, які зумовили звернення до суду із пропуском процесуальних строків та чи не є поданням вказаної заяви фактичним зловживанням процесуальними правами.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» та заявник - ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подали (не надіслали), з огляду на наведене позивач та заявник не скористались своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку ч. 1, ст. 263 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 вказану справу було розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Данко Л.С., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу скарга Служби автомобільних доріг у Тернопільській області № 08-02/1660 від 12.09.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3645/19 від 09.10.2019) залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав наведених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 04.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Тернопільській області та ухвалою суду від 28.11.2019 року справу № 921/64/18 призначено до розгляду на 10.12.2019 року.
У судове засідання, яке відбулося 10 грудня 2019 року учасники судового процесу не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені 05.12.2019 року про дату, час та місце судового засідання.
Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні, так як апелянт був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто поштовим відділенням зв'язку на адресу суду за вх. № ЗАГС 046/22935/19 від 09.12.2019.
Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Отже, судом розглядається справа за наявними в матеріалах справи документами.
З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2019 рок у справі № 921/64/18 - залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як визначається ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Підпунктом 19.4, пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас, обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).
Як уже було вищезазанчено у цій постанові, 15.06.2018 по справі № 921/64/18 місцевим господарським судом на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2018 у справі № 921/64/18 було видано наказ про стягнення з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» 993822,03 грн інфляційних втрат, 218172,88 грн 3% річних, 18179,91 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.
З наказу суду першої інстанції від 15.06.2019 року вбачається, що строк пред'явлення наказу до виконання становить три роки - до 16 червня 2012 року включно.
Ухвалою місцевого господарського суду від 20.03.2019 у справі № 921/64/18 замінено стягувача у наказі Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2018 у справі № 921/64/18, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центршляхбуд» (ідентифікаційний код 38291014, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10-А) на його правонаступника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Слід зазначити, що ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження є чинною та набрала законної сили, так як у встановленому законом порядку не оскаржена, відтак, ОСОБА_1 є стягувачем у даній справі.
Судовою колегією встановлено, що заява ОСОБА_1 про видачу дубліката наказу подана до місцевого господарського суду через поштове відділення зв'язку 29.08.2019 року в межах трирічного строку зазначеного в судовому наказі. Також при поданні заявником було сплачено судовий збір у відповідному розмірі та порядку.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що твердження апелянта щодо не дослідження таких питань, а саме: чи надала сторона докази втрати наказу господарського суду; чи можуть бути обставини визнані поважними, які зумовили звернення до суду із пропуском процесуальних строків та чи не є поданням вказаної заяви фактичним зловживанням процесуальними правами, надуманими та такими що не заслуговують на увагу суду.
Щодо тверджень апелянта в частині звернення особи із заявою про видачу дублікату наказу господарського суду в межах строках передбаченого п. п. 19.4 п.19. Розділу XI Перехідних положень ГПК України, судовою колегією та місцевим господарським судом було встановлено, що стягувач звернувся в строк зазначений в судовому наказі (три роки).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягувач звернувся до суду з даною Заявою в межах строку для пред'явлення наказу до виконання (встановлений строк згідно наказу - три роки до 16 червня 2021 року включно).
З огляду на викладене вище ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2019 р. у справі № 921/64/18 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03 вересня 2019 року у справі № 921/64/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2019 року.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя Н.М.Кравчук
Суддя О.С.Скрипчук