ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/923/19
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Принцевської Н.М.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Щербатюк О.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області
від 04 листопада 2019 року
по справі № 923/923/19
за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 150 974,53 грн. оперативно-господарської санкції,
суддя суду першої інстанції: Закурін М.К.
час та місце винесення ухвали: 04.11.2019р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 18.12.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У жовтні 2019р. Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (далі-позивач, АТ «Херсонобленерго»») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення оперативно-господарської санкції щодо донарахування вартості електричної енергії у сумі 150 974,53 грн.
В якості правової підстави визначення предметної юрисдикції поданого позову заявником вказано на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а саме зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та спори, які виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.11.2019р. по справі №923/923/19 (суддя Закурін М.К.) у прийнятті позовної заяви відмовлено; роз'яснено Акціонерному товариству "Херсонобленерго", що дана позовна заява підвідомча судам загальної юрисдикції; повернуто АТ «Херсонобленерго» сплачений судовий збір у розмірі 2 264,61 грн.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що головним для визначення юрисдикції господарського суду на розгляд даного позову є наявність господарських правовідносин між сторонами, а також суб'єктний склад сторін.
Місцевий господарський суд вказав, що предметом спору у справі №923/923/19 є стягнення оперативно-господарської санкції, яка застосована заявником до громадянина ОСОБА_1 за результатами проведеної перевірки відповідно до акту про порушення № 131912 від 28.05.2019р., тобто, зобов'язання щодо сплати застосованої оперативно-господарської санкції виникли після проведеної перевірки, за результатами їх нарахування, та не пов'язані із невиконанням грошових договірних зобов'язань за укладеним між сторонами договором на постачання електричної енергії.
Поряд з цим, суд констатував, що відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Оганян Самвел Володимирович не є суб'єктом господарської діяльності, оскільки його діяльність припинена 28.11.2011р.
Таким чином, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, що ОСОБА_1 станом на час виявленого порушення та застосування оперативно-господарської санкції не був суб'єктом господарської діяльності, а тому спірні правовідносини не пов'язані із невиконанням ним зобов'язань за господарським договором, у зв'язку з чим, наявний між сторонами спір не підвідомчий господарським судам, а тому у його прийнятті слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судом першої інстанції було враховано постанову Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, за змістом якої господарські зобов'язання із господарських договорів продовжуються і після припинення господарської діяльності, але у випадку, коли зобов'язання щодо сплати оперативно-господарської санкції виникло не у період існування господарських правовідносин, а значно пізніше, воно (зобов'язання) не може вважатися господарським.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Херсонобленерго» подало до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.11.2019р. у справі №923/923/19 скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу АТ «Херсонобленерго», зокрема, зазначає, що 27.02.2004 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії, взаємовідносини за яким регулюються ПКЕЕ, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Позивач наполягає на тому, що у разі використання електричної енергії для задоволення інших потреб, окрім власних побутових, укладається Договір про постачання електричної енергії, який апелянт вважає господарським договором.
АТ «Херсонобленерго» вказує, що запис, внесений 28.11.2011р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення ОСОБА_1 як особи-підприємця, не змінює правової природи виникнення між сторонами господарських правовідносин.
Апелянт зазначає, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, АТ «Херсонобленерго» наполягає на тому, що враховуючи вищезазначене, та той факт, що Договір про постачання електричної енергії №405 від 27.02.2004р. укладався між сторонами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, спір, що виник під час виконання (порушення) його умов, підпадає під юрисдикцію господарського суду.
Більш детальніше доводи Акціонерного товариства «Херсонобленерго» викладені в апеляційній скарзі.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2019р. було поновлено Акціонерному товариству «Херсонобленерго» строк на апеляційне оскарження ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви Господарського суду Херсонської області від 04.11.2019р. по справі №923/923/19, відкрито апеляційне провадження у справі №923/923/19 та призначено розгляд останньої на 18 грудня 2019р.
11.12.2019р. від Акціонерного товариства «Херсонобленерго» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого позивач просить доручити Господарському суду Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18).
Ухвалою суду від 12.12.2018р. у задоволенні вказаного клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції відмовлено, у зв'язку з відсутністю 18.12.2019р. вільних залів судових засідань, обладнаних системою відеоконференцзв'язку в суді, зазначеному позивачем, що підтверджується даними WEB-програми "Бронювання систем відеоконференцзв'язку" https://vr.court.gov.ua та актом Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019р.
Крім того, 12.12.2019р. до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд відмовити Акціонерному товариству «Херсонобленерго» у задоволенні апеляційної скарги. Крім того, позивач просить розглядати справу без його участі.
У своєму відзиві ОСОБА_1 зазначає, що Господарським судом Херсонської області законно відмовлено у відкритті провадження на тій підставі що такий спір підсудний загальним судам, відповідно до статтей 19, 30 Цивільного процесуального кодексу України.
Також, відповідач вказує, що на розгляді Чаплинського районного суду Херсонської області розглядається спір щодо оскарження штрафу ОСОБА_1 до філії АТ «Херсонобленерго» Чаплинського РЕМ (той же предмет і підстави) (справа №665/1340/19 та справа №665/1339/19), про що АТ «Херсонобленерго не повідомило місцевий господарський суд, подаючи відповідну заяву.
Окрім цього, відповідач звертає увагу, що спори щодо підсудності є недопустимими.
У судове засідання 18.12.2019р. представники сторін не з'явились, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, заяву відповідача про розгляд справи без його участі та те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності останніх за наявними у справі доказами.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2004р. між ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» в особі структурного підрозділу - Чаплинського РЕЗ і ЕМ (позивач, постачальник) та фізичною особою - підприємцем Оганяном Самвелом Володимировичем (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №405, в редакції додаткової угоди від 10.07.2013р., відповідно до якого, зокрема, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору (п.1 договору).
Пунктом 9.4. договору визначено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено при припинення його дії або перегляд його умов.
У даному договорі сторонами узгоджені умови його виконання, права та зобов'язання сторін, їх відповідальність за порушення умов договору та ін. Договір №405 має численні додатки.
Судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів ініціювання сторонами перегляду умов договору або припинення його дії. Більш того, додаткова угода від 10.07.2013р.про зміну умов договору про постачання електричної енергії №405 від 27.02.2004р. підписано сторонами без зауважень.
Згідно з додатком №5 до договору, об'єктами споживача, що підключені до точок обліку активної електроенергії є 2 магазини, що розташовані у смт. Чаплинка по вул. Леніна, 24б та вул. Леніна, 117/1 відповідно.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2011р. фізична особа-підприємець Оганян С.В. припинила свою підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис до ЄДРПОУ: 24980060003000377.
Частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Саме те, що на момент подання позову АТ «Херсонобленерго» Оганян Самвел Володимирович не мав статусу суб'єкта господарської діяльності, було головним аргументом суду першої інстанції відмові останнього у прийнятті відповідної позовної заяви.
Апеляційна колегія звертає увагу на те, що дійсно, фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених Господарським процесуальним кодексом України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема, пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18.
Таким чином, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача вартості електричної енергії, не облікованої, внаслідок порушення ПРРЕЕ по акту про порушення №131912.
Аналіз змісту та підстав поданого позову, а також, матеріалів справи свідчить про те, що правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії. Даний договір не є припиненим сторонами або визнаним недійсним.
Судова колегія зазначає, що вже після втрати ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, він не заперечував проти дії зазначеного договору, що підтверджується укладанням з боку відповідача додаткової угоди від 10.07.2013р. до договору про постачання електричної енергії від 27.02.2004р. (а.с. 38).
При цьому, як з договору від 27.02.2004р., так і з додаткової угоди від 10.07.2013р. вбачається, що об'єктом постачання електричної енергії є магазин, що знаходиться за адресою: смт. Чаплинка, вул. Леніна, 117/1.
Також, апеляційна колегія звертає увагу, що відповідно до акту про порушення від 28.05.2019р. №131912, складеному працівниками АТ «Херсонобленерго», зазначено про перевірку магазину за відповідною адресою. При цьому, у даному акті зазначено перелік струмоприймачів, приєднаних споживачем до електричної мережі, а саме: холодильник, декілька холодильних вітрин та морозильних камер, кавоварка, кондиціонер, освітлення тощо. При цьому, час роботи переліченого обладнання зазначений як - цілодобово, без вихідних, що свідчить про працюючий об'єкт.
Окремо, суд звертає увагу, що даний акт про порушення відповідач підписав без зауважень.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4.12.2013р. у справі № 6-125цс13, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, судова колегія вказує, що враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою умов господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинились, спір у даному випадку належить до юрисдикції господарського суду.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми діючого законодавства, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Херсонської області від 04.11.2019 року є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Херсонобленерго» - задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.11.2019р. про відмову у відкритті провадження у справі №923/923/19 скасувати.
Справу №923/923/19 повернути до Господарського суду Херсонської області для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви АТ «Херсонобленерго» до розгляду.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 19.12.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Разюк Г.П.