79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" грудня 2019 р. Справа №914/1989/19
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за вих.№14-11-03514 від 25.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3831/19 від 25.10.2019)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 (суддя Козак І.Б., повний текст ухвали складено 30.09.2019)
у справі №914/1989/19
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Октатрейд” (надалі ТзОВ “Октатрейд”), м. Бахмут Донецької області
про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди від 10.10.2017 №123
за участю учасників справи: не викликалися
25.09.2019 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ТзОВ “Октатрейд” про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди від 10.10.2017 №123.
Позовна заява обґрунтована тим, що ТзОВ “Октатрейд” неналежним чином виконує свої обов'язки як орендаря приміщення за договором №123 від 10.10.2017 в частині своєвчасної і в повному обсязі сплати орендних платежів. Так, за твердженням позивача, станом на 18.09.2019 основна заборгованість відповідача перед Регіональним відділенням станом на 18.09.2019 становить 20 443,40 грн, 4741,56 грн. пені та 2 044,34 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору. Також Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди від 10.10.2017р. №123 на підставі ст.782 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 у справі №914/1989/19 матеріали справи №914/1989/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області (адреса: 61022, м. Харків, пр. Науки, 5).
Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи предмет та підставу позову, підсудність даної справи повинна визначатись на підставі ч.ч.1, 2 ст. 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Оскільки місцезнаходженням відповідача є Донецька обл., м. Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.15, код ЄДРПОУ 39318335, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Львівської області, у зв'язку з чим матеріали справи №914/1989/19 підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 скасувати та направити справу для розгляду до Господарського суду Львівської області.
Зокрема, скаржник зазначає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна. Частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено, що спори які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. На підставі наведеного позивач зазначає, що даний позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 у справі №914/1989/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 30.11.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України.
Учасники справи жодних заяв чи клопотань з процесуальних питань суду не подали.
Відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, яке передбачене ч. 1 ст. 263 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно з ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України , позови у спорах, що виникають з договорів, у яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Разом з цим, договір оренди нерухомого майна від 10.10.2017 №123, укладений між позивачем та відповідачем, який є предметом даного спору, не містить жодної вказівки на місце виконання, а виконання договору оренди орендарем полягає у сплаті орендної плати, що виконується за місцезнаходженням орендаря.
Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за користування нерухомим майном згідно з договором оренди, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, а також розірвання договору оренди від 10.10.2017 №123, зокрема, внаслідок істотного порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
Отже, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об'єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.
Як зазначено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 905/1732/18 та від 03.06.2019 № 903/432/18 до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.
З огляду на вищенаведене, вбачається, що правила виключної підсудності (ч. 3 ст. 30 ГПК України) не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава, іпотека тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності - за місцезнаходженням відповідача .
Таким чином, встановивши, що відповідно до даних які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: Донецька обл., м. Бахмут, вул.Героїв Праці, буд.15, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що даний спір підсудний Господарському суду Донецької області.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали суду відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись, ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 у справі №914/1989/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
3. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Донецької області.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді Г.Т. Кордюк
О.Л. Мирутенко