79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2019 р. Справа №926/942/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання: Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Новодністровської міської ради б/н від 21.06.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2401/19 від 27.06.2019),
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 (повний текст рішення складено 29.05.2019, суддя Гурин М.О.)
у справі №926/942/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал” (надалі ТзОВ “Капітал”), м. Новодністровськ Чернівецької області
до відповідача: Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ Чернівецької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача: Управління з питань економічного розвитку торгівлі та інвестицій Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ Чернівецької області
про визнання договору купівлі-продажу майна укладеним
за участю учасників справи:
від позивача: Мельник С.Г. - адвокат (свідоцтво №303 від 20.03.2009, ордер ЧЦ №39601 від 16.06.2019)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
ТзОВ “Капітал” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новодністровської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майна укладеним.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі № 926/942/19 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним договір купівлі-продажу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд. 1, корп. 3 у редакції позивача. Стягнуто з Новодністровської міської ради на користь ТзОВ “Капітал” 1 921,00 грн судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем положень ст. 144 Конституції України, норми ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв'язку з невиконанням прийнятих нею як органом місцевого самоврядування у межах своїх повноважень рішень про продаж позивачу об'єкта приватизації, незважаючи на наявність усіх необхідних документів; безпідставного непідписання міською радою договору купівлі-продажу, та відповідно, про наявність підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом визнання укладеним в судовому порядку договору купівлі-продажу спірного майна в редакції, що долучена позивачем до позовної заяви.
Не погоджуючись з даним рішенням, Новодністровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник заперечує право позивача на викуп об'єкта приватизації, оскільки таким правом наділений орендар. В свою чергу ТзОВ “Капітал” не є орендарем спірного приміщення, так як договір оренди № 45/15 від 14.08.2015, на який посилається позивач, є неукладеним. Крім того, суд не взяв до уваги, що згідно з Положенням про Управління розвитку інфраструктури міста Новодністровської міської ради від 27.09.2018 органом приватизації є Управління з питань економічного розвитку торгівлі та інвестицій Новодністровської міської ради (з врахуванням змін до Положення про зміну найменування органу від 22.11.2018), відповідно договір купівлі-продажу мав би бути укладений саме з Управлінням, а не з Новодністровською міською радою.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 09.12.2019 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4746/19 від 29.07.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання 09.12.2019 не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
У 2007 році між сторонами виникли правовідносини щодо оренди державного комунального майна (частина приміщення незавершеного будівництва швейно-трикотажної фабрики), яке розташоване за адресою: м. Новодністровськ, 22 квартал, з метою використання для розміщення виробництва (а.с. 46-51 том І).
01.03.2011 між Новодністровською міською радою (орендодавець) та ТзОВ “Капітал” (орендар) укладено договір оренди нерухомого або майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Новодністровськ, згідно із умовами якого в оренду передано нежитлове приміщення (частина приміщення незавершеного будівництва швейно-трикотажної фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 871,2 кв.м.), яке розташоване за адресою: м. Новодністровськ, 22 квартал, з метою використання для розміщення виробництва (а.с. 40-44 том І).
Відповідно до п. 7.1 договір набирає чинності з 01.03.2011 і діє до 01.02.2014 року.
У серпні 2014 року ТзОВ “Капітал” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до виконавчого комітету Новодністровської міської ради про відшкодування витрат на покращення орендованого майна в сумі 727 452,00 грн.
Під час провадження у справі №926/1233/14, у 2015 році сторони уклали мирову угоду, якою передбачили, що Новодністровська міська рада надає згоду на приватизацію ТзОВ “Капітал” шляхом викупу частини незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики, загальною площею 871,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Новодністровськ, 22 квартал, (м-н “Дністер”). Сторони також зобов'язались укласти у 2-х місячний термін договір купівлі-продажу вказаного об'єкту (а.с. 55 том І).
Позивач зазначає, що оскільки сторони прийшли до узгодження спірного питання шляхом переговорів та усних домовленостей, він подав до суду заяву про відмову від позов. В зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2015 у справі №926/1233/14 провадження у справі припинено на підставі ст.78, п.4 ст.80 ГПК України.
14.08.2015 сторони уклали договір №45/15 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ на підставі рішення виконавчого комітету від 22.07.2015 №927, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Новодністровської міської ради, площею 871,2 кв.м., розташоване за адресою: Чернівецька область, м. Новодністровськ, 22 квартал, буд.1 на 1 поверсі приміщення будівлі панчішно-шкарпеткової фабрики (а.с. 34-38 том І).
Термін дії договору сторонами погоджено до 14.07.2018 (п.10.1 договору).
Актом прийому-передачі від 14.08.2015 об'єкт оренди передано ТзОВ “Капітал” (а.с. 39 том І).
03.01.2017 сторони уклали додаткову угоду №1/17, якою виклали п.1.1 договору №45/15 від 14.08.2015 в такій редакції: “На підставі рішення виконавчого комітету від 22.07.2015 №92/7 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (майно), що перебуває на балансі Новодністровської міської ради, площею 847,2 м2, що розташована за адресою: Чернівецька обл, м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд. 1, корпус 3, на 1 поверсі приміщення будівлі панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21 до 23)”. Також, сторони домовились викласти п.3.2 договору у наступній редакції: “На підставі розрахунку орендна плата за базовий місяць складає 1369,34 грн, без ПДВ. Місячна орендна плата на дату укладання договору оренди визначається балансоутримувачем з урахуванням коефіцієнтів інфляції” (а.с. 52 том І).
Новодністровська міська рада, з метою ефективного використання майна та збільшення надходжень до місцевого бюджету, 01.02.2018 прийняла рішення №6, яким затвердила Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році згідно з додатком №1, до якогому, зокрема, включено частину каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї до 23-ю включно), яка розташована за адресою: м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд.1, корп.3, площею 847,2 кв.м., спосіб приватизації - викуп, покупець - ТзОВ “Капітал” (а.с. 107-108 том І).
01.02.2018 Новодністровською міською радою прийнято рішення №5 «Про затвердження ціни та умов викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики», яким затверджено ціну викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд.1, корп.3, в сумі 393 439,20 грн з врахуванням ПДВ (а.с. 33 том І).
Пунктами 3, 4 рішення вирішено затвердити умови продажу шляхом викупу об'єкту, вказаного в п.1 цього рішення, а саме, зобов'язано покупця: сплачувати земельний податок або орендну плату за користування або оренду земельної ділянки, на якій розташований об'єкт приватизації; використовувати об'єкт для здійснення господарської діяльності, за виключенням виробничої діяльності пов'язаної із шкідливим виробництвом; здійснити благоустрій прилеглої території; завершити ремонтні роботи протягом чотирьох років; здійснити повну оплату вартості об'єктів протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Також зобов'язано юридичний відділ Новодністровської міської ради згідно чинного законодавства здійснити заходи щодо укладання договору купівлі-продажу вищезазначеного майна.
Проте, як стверджує позивач, Новодністровська міська рада не направляла на адресу орендаря жодних пропозицій щодо укладення договору купівлі-продажу орендованого майна. Оскільки, невиконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених рішенням №5 від 01.02.2018, унеможливлює в свою чергу виконання ТзОВ «Капітал» свого зобов'язання щодо оплати за викуп об'єкта приватизації, адже згідно ч.5 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» саме договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації, 13.07.2018 ТзОВ «Капітал» звернувся листом до міського голови Новодністровської міської ради, в якому просив 13.07.2018 укласти договір купівлі-продажу на частину спірного приміщення (а.с. 53 том І).
Однак, у вересні 2018 року позивач отримав від відповідача лист, яким останній повідомив про те, що з набуттям чинності 07.03.2018 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» укладення з ТзОВ «Капітал» договору купівлі-продажу об'єкту оренди є неможливим. Окрім того, в даному листі орендодавець вказав на закінчення терміну дії договору оренди, в зв'язку з чим просив повернути по акту приймання-передачі орендоване приміщення (а.с. 54 том І).
Також позивач зазначає, що 22.08.2018 Новодністровською міською радою було прийнято рішення № 229 “Про внесення змін до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році”, яким скасовано рішення Новодністровської міської ради від 01.02.2018 №5 “Про затвердження ціни та умов викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики”. Пунктом 2 рішення затверджено «Перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році», яким передбачено приватизацію частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї до 23-ю включно) шляхом продажу на аукціоні.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2189/18 від 04.03.2019, яке набрало законної сили, визнано неправомірним та скасовано п. 1 рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229 “Про внесення змін до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році”, яким скасовано рішення Новодністровської міської ради від 01.02.2018 № 5 “Про затвердження ціни та умов викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики”. Скасовано п.3 додатку 1 “Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Новодністровськ, що підлягають приватизації в 2018 році” до рішення Новодністровської міської ради від 22.08.2018 № 229, яким передбачено приватизацію частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї до 23-ю включно) шляхом продажу на аукціоні (а.с. 95-99 том І).
При цьому судом встановлено, що рішення міської ради від 01.02.2018 №5 не суперечило на час його прийняття діючому законодавству. Позивач набув права вимоги до Новодністровської міської ради реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, зокрема, укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу.
Беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення заходів по укладенню договору купівлі-продажу, позивачем 22.01.2019 на адресу відповідача було надіслано пропозицію укласти договір купівлі-продажу орендованого майна за умовами та ціною затвердженою чинним рішенням №5 та №6 від 01.02.2018 та долучено проект договору купівлі-продажу (а.с. 27-32 том І).
Проте, в порушення п.3 ст. 181 ГК України у 20-денний термін відповідь на пропозицію ТзОВ «Капітал» відповідач не надав, підписаний договір не повернув.
Відтак, наведені обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.
В свою чергу, відповідач проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Заперечує факт підписання між сторонами мирової угоди, при цьому звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2015 провадження у справі № 926/1233/14 припинено не у зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди, а у зв'язку з відмовою позивача від позову. Також вважає, договір оренди №45/15 неукладеним. А щодо приватизації майна шляхом викупу, то вважає, що позивач відмовився від цієї пропозиції, надіславши лист №3 від 20.06.2018, в якому повідомив про відсутність коштів на викуп об'єкта приватизації (а.с. 72 том І).
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація - це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.
У ст. 3, ст.4 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вказано, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом. Продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.
Згідно Положення про порядок приватизації комунального майна територіальної громади міста Новодністровськ, затвердженого рішенням Новодністровської міської ради від 28.08.2014 №129 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), органом приватизації була Новодністровська міська рада і відповідно повноваженнями щодо укладення договору купівлі-продажу була наділена саме Новодністровська міська рада.
Статтею 7 Закону визначено, що процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладення договору купівлі-продажу.
З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (ст.8 Закону).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Як зазначалося вище, відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 8, 18 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Законів України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, Положення про порядок приватизації комунального майна територіальної громади міста Новодністровськ, затвердженого 28.08.2014 №129, рішення міської ради від 26.01.2017 № 4 (із змінами), розглянувши звернення директора ТзОВ “Капітал” Томнюк Г.П. від 02.11.2017, враховуючи рішення комісії з відбору покупців комунального майна (протокол №7 від 22.12.2017), з метою приватизації шляхом викупу, Новодністровська міська рада рішенням №5 від 01.02.2018 вирішила:
- затвердити ціну викупу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд.1, корп.3, в сумі 393 439,20 грн з врахуванням ПДВ;
- зобов'язано ТзОВ “Капітал” відшкодувати Новодністровській міській раді кошти, витрачені на здійснення оцінки вартості об'єкту з метою визначення ціни викупу в сумі 2064 грн. з врахуванням ПДВ (в т.ч. оцінка - 1220,00 грн.; рецензування - 500,00 грн., ПДВ - 344,0 грн.);
- затверджено умови продажу шляхом викупу об'єкту, вказаного в п.1 цього рішення, а саме, зобов'язано покупця: сплачувати земельний податок або орендну плату за користування або оренду земельної ділянки, на якій розташований об'єкт приватизації; використовувати об'єкт для здійснення господарської діяльності, за виключенням виробничої діяльності пов'язаної із шкідливим виробництвом; здійснити благоустрій прилеглої території; завершити ремонтні роботи протягом чотирьох років; здійснити повну оплату вартості об'єктів протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу;
- зобов'язано юридичний відділ Новодністровської міської ради згідно чинного законодавства здійснити заходи щодо укладання договору купівлі-продажу вищезазначеного майна.
Відповідно до ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.
Отже, Новодністровською міською радою у межах повноважень були вжиті дії та прийняті необхідні рішення щодо продажу позивачу спірного об'єкту на підставі відповідного договору купівлі-продажу, який укладено так і не було.
Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2189/18 від 04.03.2019, яке набрало законної сили, встановлено обставини щодо набуття позивачем права вимагати від Новодністровської міської ради реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, зокрема, укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу (а.с. 95-99 том І).
Проте, фактичні обставини справи свідчать про порушення Новодністровською міською радою вищевказаних норм матеріального права щодо виконання взятого на себе обов'язку з продажу позивачу майна, а саме: частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно) та неукладання відповідного договору купівлі продажу за встановленою рішенням органу місцевого самоврядування ціною у розмірі 393 439,20 грн з врахуванням ПДВ.
З метою реалізації свого права на викуп об'єкта приватизації, передбаченого рішенням Новодністровської міської ради №5 від 01.02.2018 (яким, в тому числі, зобов'язано юридичний відділ Новодністровської міської ради згідно чинного законодавства здійснити заходи щодо укладання договору купівлі-продажу вищезазначеного майна), ТзОВ “Капітал” звернулося 22.01.2019 із листом-пропозицією до Новодністровської міської ради щодо укладання договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Новодністровськ, а саме: частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно).
Втім, як зазначає позивач, жодної реакції від Новодністровської міської ради не надходило, з боку відповідача примірники договорів підписані не були, у зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися до суду.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору купівлі-продажу в редакції, запропонованій позивачем.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
У ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст. 179 ГК України).
З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
Серед способів захисту, передбачених у статті 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту як зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.
Втім, відповідно до ч.2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 Велика Палати Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статей 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу) можна дійти висновку про те, що у разі ухилення сторони від підписання договору, який відповідає усім передбаченим законодавством вимогам, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України саме шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною. Такий спосіб захисту є належним, оскільки максимально ефективно поновлює порушене право заявника та убезпечує таке право від майбутніх порушень.
Подібна за змістом правова позиція щодо належності способу захисту у вигляді "визнання договору укладеним" була викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18.
Колегія суддів в даному випадку враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії").
Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто, законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, враховуючи прийняття радою рішень від 01.02.2018 № 5, №6, якими вирішено продати позивачу спірне майно, то зволікання відповідача у підписанні договору є протиправним.
Бездіяльність та зволікання відповідача щодо укладення з товариством договору купівлі-продажу є порушенням "правомірних очікувань" позивача на отримання у власність майно в порядку, встановленому чинним законодавством України та за наявності всіх необхідних для цього документів.
Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Судом встановлено, що рішення Новодністровської міської ради №5 та №6 від 01.02.2018 є чинними, вмотивованої відмови щодо укладання договору купівлі-продажу майна позивачу не надходило.
Разом з тим, відповідач не виконав взяті на себе обов'язки з укладення договору купівлі-продажу майна та передачі позивачу у власність частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Новодністровськ, м-н “Дністер”, буд.1, корп.3, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, які є складовими елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, за відсутності доказів виконання відповідачем (Новодністровською міською радою) чи уповноваженим нею органом обов'язку з укладання з позивачем договору купівлі-продажу майна, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги, відповідно такою, що підлягає задоволенню з урахуванням ефективності способу захисту порушеного права. Оскільки у цьому випадку йдеться про ухилення органу місцевого самоврядування від фактичного виконання власного рішення, то з урахуванням суті порушеного права та специфіки правовідносин, з яких виник спір, ефективним способом захисту права позивача набути спірне майно є саме визнання укладеним договору купівлі-продажу, що призведе до реального відновлення порушеного права товариства.
Твердження скаржника, що набуття чинності з 07.03.2018 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна” унеможливлює укладення договору купівлі-продажу, суд вважає їх безпідставними, оскільки п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім (в тому числі) об'єктів, за якими після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Щодо посилання відповідача на те, що договір купівлі-продажу мав би бути укладений з Управлінням з питань економічного розвитку торгівлі та інвестицій Новодністровської міської ради, який створений 27.09.2018 (а.с. 111-118 том І), а не з Новодністровською міською радою, то суд вважає необґрунтованим.
Так, строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин ).
З огляду на те, що рішення Новодністровської міської ради №6 про включення об'єкту приватизація та рішення №5 про укладення договору купівлі-продажу були прийняті 01.02.2018, тобто, ще до утворення Управління, то судом встановлено, що повноваженнями щодо укладення договору на той час була наділена саме Новодністровська міська рада згідно пунктів 1.3, 2.1 Положення про порядок приватизації комунального майна територіальної громади міста Новодністровськ.
Твердження відповідача, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2015 провадження у справі припинено не у зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди, а у зв'язку з відмовою позивача від позову є обґрунтованим. Проте, суд звертає увагу, що зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і ніяк не впливали на правову природу укладеної сторонами мирової угоди. Мирова угода підпадає під ознаки зобов'язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Даним документом сторони взяли на себе конкретні зобов'язання, які в подальшому й були реалізовані Новодністровською міською радою через прийняття відповідних рішень №5 та №6 від 01.02.2018.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/2189/18 від 04.03.2019, яке набрало законної сили, встановлено факт виконання сторонами умов договору оренди №45/15 від 14.08.2015, у зв'язку з чим, заперечення апелянта щодо не досягнення сторонами домовленостей з таких істотних умов, як вартість об'єкта оренди, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, неукладеність договору, судом правомірно було відхилено.
Інші доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними нормами права.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі № 926/942/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький