Головуючий суддя у першій інстанції : Ващилін Р.О.
11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11899/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: Доброріз О.М.
представника відповідача: Жупан Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 260/1191/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною, протиправною податкової консультації та зобов'язання вчинити дії, -
22.08.2019р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та протиправною податкової консультації від 05.08.2019р. за №3653/6/99-99-13-02-03-15 та зобов'язання надати нову податкову консультацію з врахуванням висновків адміністративного суду з внесенням до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 р. в позові відмолено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10. 2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник апелянта Доброріз О.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.
Представник апелянта Жупан Ж.В. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
27.06.2019р. ФОП ОСОБА_1 направив до Державної фіскальної служби України запит на отримання індивідуальної податкової консультації з наступних питань:
- при міжнародному перевезенні вантажів позивач зобов'язаний враховувати в обсяг транзитних перевезень (які звільняються від оподаткування) весь маршрут перевезень вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза її межами? Як приклад перевезення по рейсу Італія - Російська Федерація через Україну.
- при міжнародному перевезенні вантажів пільга, визначена п. 197.8 ст. 197 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення вантажів виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України? Як приклад перевезення вантажів по рейсу Італія - Російська Федерація через Україну.
- за якими нормами ПК України оподатковуються операції з постачання послуг міжнародного перевезення вантажів, беручи весь маршрут перевезення вантажів з поділом його на відрізки в межах митної території України та поза її межами? Як приклад перевезення по рейсу Італія - Російська Федерація через Україну (а.с. 17 - 20).
05.08.2019р. податковий орган надав позивачу податкову консультацію №3653/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. ( а.с. 21-22 )
Із змісту податкової консультації видно, що питання оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, у тому числі у разі, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються в межах договорів транзитного перевезення вантажів, роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. №610.
Зокрема, у питанні-відповіді 11 розділу ІІІ такої консультації роз'яснено, що відповідно до п. 197.8 ст. 197 ПК України операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням), звільняються від оподаткування ПДВ. Пільга, визначена п. 197.8 ст. 197 ПК України, застосовується до операцій, з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України (арк. спр. 21 - 22).
Надаючи правову оцінку оскарженій індивідуальній податковій консультації, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстави для задоволення позову.
В пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно пп. 14.1.173 п. 14.1 ст. 14 ПК України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
п. 52.1 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства.
В п. 52.6 ст. 52 ПК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Отримання платником податку податкової консультації згідно чинного законодавства України є юридично значимим фактом, оскільки це безпосередньо впливає на його права, свободі і інтереси в сфері оподаткування.
Отже, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює ( змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.
Разом з тим, абз. 2 п. 53.1 ст. 53 ПК України передбачено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Тобто, норми ПК України розрізняються поняття індивідуальної та узагальнюючої податкової консультації як два самостійні рішення контролюючого органу. При цьому, положення узагальнюючої податкової консультації мають вищу юридичну силу у порівнянні з положеннями індивідуальної податкової консультації та підлягають першочерговому застосуванню у разі наявності суперечностей між ними.
Положеннями п. 53.2. ст. 53 ПК України надано право платнику податків оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. (Постанова Верховного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №820/4461/17, адміністративне провадження №К/9901/3725/17 (ЄДРСРУ № 77160281))
В даній справі спірні правовідносини виникли з приводу оскарження позивачем наданої йому контролюючим органом індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів у разі транзиту вантажів через митну територію України з урахуванням того, що такі вже роз'яснені в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженої наказом ДПС України від 06.07.2012р. №610.
Тобто, із змісту індивідуальної податкової консультації від 05.08.2019 р. № 3653/6/99-99/13-02-03-15 видно, що остання містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання таких норм конкретному платнику податків у визначеному колі правовідносин. Податкова консультація містить чіткі відповіді на запитання, які не допускають двозначного трактування норми податкового законодавства.
Отже, з аналізу змісту спірної податкової консультації видно, що відповідач надав відповіді на поставлені в запиті запитання, а саме: роз'яснив, з посиланням на норми ПК України, що операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням), звільняються від оподаткування ПДВ. Пільга, визначена п. 197.8 ст. 197 ПК України, застосовується до операцій, з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України
В порушення вимог ст.77 КАС України апелянт не довів порушення ДФС України приписів норм права під час підготовки й оформлення індивідуальної податкової консультації.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Державна податкова служба України як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Індивідуальна податкова консультації, містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного використання таких норм конкретному платнику податків у визначеному колі правовідносин, що відповідає вимогам ПК України.
Доводи які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки колегії суддів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду
ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
В ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 260/1191/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя С.М. Кузьмич
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 21.12.2019р.