04 грудня 2019 рокуЛьвів№857/11427/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про відмову в забезпеченні позову у справі №ЗД/380/39/19,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, у якій просив суд зупинити дію Висновку Департаменту екології та природних ресурсів від 02.05.2019 № 20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області»; дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ113191620362 від 11.06.2019, виданого ДАБІ на об'єкт будівництва «Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту Пустомитівського району Львівської області» на земельних ділянках к/н 4623658300:07:000:0183 та 4623658300:07:000:0184 та заборонити здійснювати будівельні роботи на об'єкті будівництва «Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту Пустомитівського району Львівської області» на земельних ділянках з кадастровими номерами 4623658300:07:000:0183 та 4623658300:07:000:0184.
Заяву обґрунтовує тим, що станом на 26.09.2019 на території Підберізцівської ОТГ, за межами населеного пункту, на земельних ділянках к/н 4623685300:07:000:0183, площею 1.2006 га, та к/н 4623685300:07:000:0184, площею 1.2006 га, що перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» здійснюється Нове будівництво заводу гарячого цинкування. 02.05.2019 Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації надав ТзОВ «ЕКРАН» Висновок № 20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Нове будівництво заводу гарячого цинкування» на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (надалі - Висновок). Цей Висновок ліг в основу дозволу на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 від 11.06.2019, що дало ТзОВ «ЕКРАН» можливість здійснювати будівельні роботи в правовому полі. Вважає, що Висновок Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про допустимість провадження планової діяльності ТзОВ «ЕКРАН» є формальним і не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», не містить детального екологічного аналізу по змісту і формі, з огляду на вплив на атмосферне повітря; вплив на водне середовище; вплив на ґрунти і ландшафт; характеристики відходів та обсяги утворення; вплив на соціальне становище та на стан здоров'я населення; вплив на техногенне середовище. Зокрема, заявник зазначає, що в даному Висновку (розділ Екологічні умови провадження планової діяльності) не відображено факту проходження в межах нібито 300-метрової санітарно-захисної зони ТзОВ «ЕКРАН» водогону Золочів-Львів, який забезпечує водою 3-й райони міста Львова (Сихівський, Шевченківський, Личаківський), що може в майбутньому призвести до можливого виникнення техногенної катастрофи щодо стану життя і здоров'я населення. Крім цього, заявник впевнений у високому рівні шкідливості вказаного вище виробництва, тому вважає, що у разі недотримання усіх законодавчо встановлених санітарних норм та правил або внаслідок дії будь-якої іншої обставини непереборної сили на заводі, що споруджується, відновити його порушені конституційні права та права мешканців житлового масиву, який розміщений у безпосередній близькості до проектованого виробництва буде неможливо, оскільки хімічні реактиви та сполуки, що використовуватимуться у виробничих процесах, є летючими речовинами, які одразу ж потрапляють у повітряні маси та поширюються на прилеглі території.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року відмовлено в забезпеченні позову.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено надані позивачем докази на обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову.
Зокрема апелянта зазначає, що станом на даний час громада м. Винники, та ОСОБА_1 , особисто, впевнені у високому рівні шкідливості виробництва та у тому, що у разі недотримання усіх законодавчо встановлених санітарних норм та правил або внаслідок дії будь - якої іншої обставини непереборної сили на заводі, що споруджується, відновити порушені конституційні права позивача та права мешканців житлового масиву, який розміщений у безпосередній близькості до проектованого виробництва буде неможливо, оскільки хімічні реактиви та сполуки, що використовуватимуться у виробничих процесах, є летючими речовинами, які одразу ж потрапляють у повітряні маси та поширюються на прилеглі території.
Будівництво ТзОВ «ЕКРАН», як стало відомо зі звіту Робочої групи при ЛОДА, здійснюється вже протягом двох років, в той час як дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 було одержано лише 11.06.2019 р. та станом на 01.10.2019 р. споруда готова на 75%, що є кричущим порушенням чинного законодавства у сфері містобудування та підтвердженням значних зловживань ТзОВ «ЕКРАН», які будуть викладені та обґрунтовані у адміністративному позові. Отже, вжиття заходів забезпечення позову, відповідатиме принципам співрозмірності та адекватності.
Невжиття заходів забезпечення може призвести до спорудження об'єкту - Заводу гарячого цинкування ТзОВ «ЕКРАН», що не відповідає вимогам законодавства України у сфері містобудування, охорони довкілля та буде порушувати конституційні права громадян, що мешкають у прилеглих житлових мікрорайонах міст Винники, Львів, сіл Лисиничі, Підбірці.
Також вказує на те, що невідворотність невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки при скасуванні за рішенням суду дозвільних документів ТзОВ «ЕКРАН» на будівництво заводу гарячого цинкування, останній зможе звертатись в порядку регресу до державних органів управління і контролю, які йому надавали такі, про відшкодування витрат по будівництву цього заводу. Зазначене може призвести до заподіяння суттєвих збитків державі та місцевим громадам.
Крім цього, очевидні ознаки протиправності рішення, дії суб'єкта владних повноважень та порушення його прав і свобод та громадян, мешканців м. Винники, м. Львова, сіл Лисини, Підбірці, описані у заяві від 02.10.2019 р. та наголошує на тому, що у оскаржуваному Висновку (розділ Екологічні умови провадження планової діяльності) не відображено факту проходження в межах нібито 300- метрової санітарно-захисної зони ТзОВ «ЕКРАН» водогону Золочів-Львів, який забезпечує водою 3-й райони міста Львова (Сихівський, Шевченківський, Личаківський) та вказане упущення може в майбутньому призвести до можливого виникнення техногенної катастрофи щодо стану життя і здоров'я населення.
З урахуванням наведених обставин просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Винниківською міською радою надані письмові пояснення, суть яких зводиться до того, що міська рада погоджується із доводами апеляційної скарги та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи заявник ОСОБА_1 та представник Винниківської міської ради апеляційну скарну підтримали, посили ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову, яка подана до пред'явлення позову, задовольнити.
Представники Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної державної адміністрації, ТзОВ «ЕКРАН» проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Представник учасник справи Державної архітектурно - будівельна інспекція України в судове засідання не з'явився, хоча ДАБІ України була належним чином повідомлена про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що у ході розгляду заяви про забезпечення позову суддею не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача та на стадії розгляду заяви суддею не встановлено очевидних ознак протиправності згаданого вище Висновку.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Згідно з приписами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись у двох випадках: 1) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача; 2) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд першої інстанції обґрунтовано та вірно зазначив, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Проте, станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду, ОСОБА_1 не представлено переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Крім цього, в розгляду заяви про забезпечення позову не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заявник наголошує, що підставою до здійснення ТОВ «Екран» будівельних робіт по спорудженню заводу гарячого цинкування зокрема є дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 від 11.06.2019, основою якого є Висновкок Департаменту екології та природних ресурсів від 02.05.2019 № 20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області».
Апелянт вважає, що Висновок Департаменту екології та природних ресурсів від 02.05.2019 № 20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності «Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області» фактично є формальним і не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
В цій частині апеляційний суд також погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що на стадії розгляду заяви суддею не встановлено очевидних ознак протиправності згаданого Висновку, а протиправність рішення суб'єкта владних повноважень може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємозв'язку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17.
З аналогічних підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що будівництво ТзОВ «ЕКРАН» здійснюється вже протягом двох років, в той час як дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 було одержано лише 11.06.2019р. та станом на 01.10.2019р. споруда готова на 75%, тобто на стадії розгляду заяви вказану обставину встановленою бути не може, а підлягає встановленню лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємозв'язку.
Що стосується доводів апелянта про порушення прав громадян міста Львів, Винники та сіл Лисиничі та Підбірці, то колегія суддів такі вважає необґрунтованими, оскільки заявник ОСОБА_1 не наділений відповідними повноваженнями на представлення інтересів цих громад, а утворення Розпорядженням Міського голови міста Винник робочої групи щодо будівництва заводу гарячого цинкування біля міста Винник та включення ОСОБА_1 до складу цієї групи не є наділенням повноваженнями щодо звернення до суду із вказаною заявою.
Щодо посилань апелянта на відповідь Укрпошти від 11.10.2019р. №11.2-06-88, адресовану Міському голові м. Винники Квурту В.Л. про те, що видання «Голос народу» та «Ваш магазин» впродовж 2016 -2019р. не розповсюджувались за передплатою у м. Винники, що свідчить про необізнаність мешканців міста про повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, яке було опубліковано суб'єктом господарювання у вказаних виданнях, то такі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відсутність переплати цих видань громадянами міста Винники не свідчить про відсутність продажу видань у торгівельній мережі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про відмову в забезпеченні позову у справі №ЗД/380/39/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик
Повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 21.12.2019р. у зв'язку із тим що член колегії-суддя Макарик В.Я. з 09.12.2019р. по 20.12.2019р. відсутній у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.