18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10413/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року (суддя - Кихтюк Р.М., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №161/9937/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 УПП у Волинській області Сучка Сергія Олеговича,
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача поліцейського УПП у Волинській області Сучка С.О., в якому просив скасувати постанову серії НК №377773 від 02.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнено до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн..
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 04.09.2019 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржена постанова поліцейського НК №377773 від 02.06.2019 року була складена без надання позивачу доказів, без письмових пояснень та упереджено. Під час складення цієї постанови було грубо порушено права позивача. Суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів позивача про відсутність його вини у порушенні ПДР, не встановив істину по справі.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 04.09.2019 р. та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
У засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК №377773 від 02.06.2019 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. на позивача ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 2).
Із змісту цієї постанови від 02.06.2019 року видно, що ОСОБА_1 02.06.2019 р. в 19 год. 52 хв. керуючи транспортним засобом - автомобілем «Citroen Xsara» д.н.з. НОМЕР_1 в м.Луцьку, пр-т Перемоги,1 проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора на перехресті пр-т Перемоги - вул.Грибоєдова, чим порушив п.п.8.7.3.Г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 04.09.2019 року, з врахуванням наступного.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП).
Згідно ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, за частиною 2 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КУпАП).
Отже, працівники органів Національної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що п.3 ч.1 ст.288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (з особливостями встановленими КУпАП).
Проте, розглядуваний адміністративний позов заявлено до поліцейського роти №4 Сучка С.О., тобто до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції наведених обставин не врахував і всупереч вимогам статті 48 КАС не залучив до розгляду справи належного відповідача - відповідний орган Національної поліції.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
З вищенаведеної статті видно про можливість заміни неналежного відповідача виключно судом першої інстанції.
Отже, оскільки судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідачів судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2019 року в адміністративній справі №161/9937/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 УПП у Волинській області Сучка Сергія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Р. Й. Коваль
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови складено 21.12.2019 року