04 грудня 2019 рокуЛьвів№857/10793/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі №140/2032/19 (головуючий суддя Волдінер Ф.А. справу розглянуто в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, у якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДФС у Волинській області: №0006651302 від 11.04.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки включно на суму 112337,82 грн та застосовано штрафні санкції на суму 28 084,45 грн; №0006671302 від 11.04.2019, яким позивачу донараховано військовий збір за 2015-2017 роки включно на суму 9414,74 грн та застосовано штрафні санкції на суму 2353,68 грн; №0006661302 від 11.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн. за неподання податкової декларації за 2015-2017 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2015-2017 роках доходу у загальній сумі 627649 грн базується лише на відомостях, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» і ТзОВ «Пост Фінанси». При цьому, ГУ ДФС у Волинській області такий висновок не підтвердило жодним письмовим доказом і не надало переліку відчуженого рухомого майна, без визначення вартості продажу кожної із одиниць техніки або партії товарів, без конкретизації контрагентів позивача, а фактично посилається лише на отриману інформацію. Наведене свідчить про порушення контролюючим органом Податкового кодексу України, що зумовлює неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 11 квітня 2019 року №0006651302, №0006671302, №0006661302.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги відповідь ТОВ «ПОСТ ФІНАНС», згідно якої чітко вбачається, що громадянин ОСОБА_1 користувався послугами ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Пост Фінанс» та протягом 2015-2017 років за відправлені телевізори, принтери (інша техніка), отримав дохід в загальній сумі 627 649,00 грн., зокрема сума грошових переказів отримана позивачем протягом 2015 року склала 21 300,00 грн., протягом 2016 року - 186 569,00 грн., протягом 2017 року - 419 780 грн. Відомості в наданій ТОВ «Пост Фінанс» відповіді, містять чіткі та конкретні дані щодо суми грошових переказів отриманих ОСОБА_1 . Висновок суду, щодо обов'язку долучення контролюючим органом будь яких документів бухгалтерського обліку щодо предмету перевірки стосовно ОСОБА_1 є необґрунтованим та позбавленим логіки, так як позивач (є фізичною особою та введення будь якого бухгалтерського обліку заперечує) жодної звітності до контролюючого органу не подавав, а тому Головне управління ДФС у Волинській області взагалі позбавлене можливості здобути і опрацювати таку звітність. Крім того, два запити контролюючого органу про надання інформації залишені платником податків поза увагою. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу №739 від 25 лютого 2019 року, повідомлення №234 від 25 лютого 2019 року ГУ ДФС у Волинській області із 05 по 12 березня 2019 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт №4841/03-20-13-02/НОМЕР_1 від 18 березня 2019 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 статті 163.1 статті 163, підпункту 164.3.1 пункту 164.3 статті 164, пунктів 179.1, 179.7 статті 179, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 112337 грн 82 коп., з яких: за 2015 рік - 3195 грн, за 2016 рік - 33582 грн 42 коп., за 2017 рік - 75560 грн 40 коп.; заниження військового збору на 9414 грн 74 коп., з яких: за 2015 рік - 319 грн 50 коп., за 2016 рік - 2798 грн 54 коп., за 2017 рік - 6296 грн 70 коп.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, підпункту 176.1 «в» статті 176 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0006651302, яким позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб на 140422 грн 27 коп. (з яких: 112337 грн 82 коп. за податковим зобов'язанням, 28084 грн 45 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0006671302, яким позивачу збільшено військовий збір на 11768 грн 42 коп. (з яких: 9414 грн 74 коп. за податковим зобов'язанням, 2353 грн 68 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0006661302, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн. за неподання податкової декларації.
Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18 червня 2019 року вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Із розділу ІІІ акта перевірки від 18 березня 2019 року вбачається, що висновок цього ж акта про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на листі ДФС від 22 листопада 2018 року, у якому зазначено про здійснення у 2015-2017 роках ОСОБА_1 торгівлі телевізорами, принтерами тощо і використання при цьому послуг ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси». Із відомостей, наданих вказаними ТзОВ, контролюючий орган дійшов висновку, що сума отриманого позивачем доходу за відправлені у 2015-2017 роках телевізори, принтери тощо становить 627649 грн. (з яких: 21300 грн у 2015 році, 186569 грн у 2016 році, 419780 грн у 2017 році).
У зв'язку із чим, на підставі статей 162-164 ПК України, враховуючи, що базою оподаткування є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований, виплачений, наданий на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, контролюючий орган із застосуванням ставок у розмірі 15%, 18% нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб за перевірений період у загальній сумі 112337 грн 82 коп., військовий збір у загальній сумі 11768 грн 42 коп. Окрім того, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства.
Отже, підставою для визначення бази оподаткування за 2015-2017 року стала наявна у контролюючого органу інформація, отримана від ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси».
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу за 2015-2017 роки в сумі 627649 грн. відсутні
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами (стаття 16 Закону України "Про інформацію").
Відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок 727).
Пунктом 2 розділу І Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 3 Розділу II Порядку №727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 5 Розділу II Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Пункт 4 розділу III Порядку №727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Із аналізу наведених правових норм необхідно дійти висновку, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган складає акт (службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації), який повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового, валютного та іншого законодавства із обов'язковим посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Тобто посилання відповідача виключно і лише на податкову інформацію, як на джерело фактичних обставин щодо виявлених під час перевірки порушень, наведеними нормами не допускається, оскільки така інформація може лише додатково підтверджувати наявність зазначених фактів, а не встановлювати їх.
Всупереч наведеному акт перевірки від 18 березня 2019 року не містить жодного посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.
Судом встановлено, Головне управління ДФС у Волинській області провело документально позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт від 18 березня 2019 року. Вказаний вид перевірки передбачає дослідження і аналіз наявних у контролюючого органу документів. Однак відповідач у справі не заперечив, що окрім наданої інформації ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси» іншими доказами не володіє, документів первинного бухгалтерського обліку для проведення перевірки він не здобував та не опрацьовував.
Як визначено підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України латником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Як визначено статтею 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно пункту 179.1. статті 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно із абзацом 3 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як визначено абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з метою здійснення та за результатами господарської діяльності суб'єкт господарювання оформляє документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції.
Аналізуючи норми наведеного законодавства, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору необхідно встановити наявність доказів, які б свідчили про факт здійснення господарських операцій позивачем, характер таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій.
Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем, характеру таких операцій, розмір доходу, отриманого за результатами таких операцій (зокрема це - лише інформація, отримана від ТзОВ «Нова Пошта», ТзОВ «Пост Фінанси»), колегія суддів погоджується з висновком суду, що будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу за 2015-2017 роки в сумі 627 649 грн. у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, під час проведення перевірки контролюючий орган не встановлював фактів наявності документів первинного бухгалтерського обліку щодо предмета перевірки, не досліджував таких документів, а його висновки ґрунтуються лише на податкові інформації.
Судом зазначено, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірного зазначив, що відповідач дійшов передчасного висновку без підтвердження необхідними доказами, що у свою чергу, доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення такої перевірки та свідчить про недоведеність обчисленої бази оподаткування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі №140/2032/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик
Повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 21.12.2019р. у зв'язку із тим що член колегії-суддя Макарик В.Я. з 09.12.2019р. по 20.12.2019р. відсутній у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.