11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12200/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника Губар Наталії Всеволодівни ,
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі (суддя - Борискін С.А., час ухвалення - 15:32, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 11.10.2019 року),
в адміністративній справі №460/930/19 за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області,
про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових сум,
встановив:
У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області, в якому просила: 1) зобов'язати відповідача нарахувати позивачу заробітну плату за період затримки розрахунку в зв'язку з припиненням її повноважень на посаді Красносільського сільського голови; 2) нарахувати та виплатити відпускні за період з липня 2003 року по квітень 2006 року, а також нарахувати відповідно матеріальну допомогу; 3) стягнути з відповідача повний розмір нарахованої заробітної плати за період з 2005 року по квітень 2006 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 09.11.2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вищезгаданим позовом ОСОБА_1 , відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 року скасовано ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 09.11.2018 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 04.03.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій адміністративній справі.
01.07.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду уточнення позовних вимог до адміністративного позову по вищезазначеній справі, відповідно до якого позивач зазначила, що: - за позовною вимогою 1 заробітна плата за період затримки розрахунку після закінчення повноважень за період з 07.04.2006р. по 30.06.2019р., тобто за 13 років 3 місяці, з Красносільської сільської ради підлягає до стягнення середньомісячна заробітна плата за весь період затримки в розмірі 3086830,77 грн.; - за позовною вимогою 2 компенсація за невикористану відпустку з липня 2003р. до квітня 2006р. складає 59229,24 грн., а матеріальна допомога на оздоровлення за три роки складає 58242,09 грн.; - за позовною вимогою 3 сума, яка підлягає стягненню з Красносільської сільської ради за період з 06.05.2005 р. по 07.04.2006 р. становить 46360,11 грн. (а.с. 127 Т.1).
Відповідач Красносільська сільська рада Гощанського району Рівненської області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року закрито провадження в адміністративній справі №460/930/19 за позовом ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про нарахування та виплату відпускних за період з липня 2003 року по квітень 2006 року та нарахування відповідної матеріальної допомоги (п.2 позову), а також про стягнення з Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області повного розміру нарахованої заробітної плати за період з 2005 року по квітень 2006 року, з урахуванням раніше виплаченої суми (п.3 позову), на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України, у зв'язку із тим, що є такі, що набрали законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Іншою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в частині вимог про нарахування заробітної плати за період затримки розрахунку в зв'язку з припиненням її повноважень на посаді Красносільського сільського голови (п.1 позову), на підставі ч.4 ст.123 КАС України, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
З ухвалою суду першої інстанції від 07.10.2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог не погодилася позивач ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження в частині позовних вимог дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем у 2012 році на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011р. у справі №2-а-12/2007. Судом не враховано строки розрахунку при звільненні працівника передбачені ст.116 КЗпП України. Зокрема, звертає увагу апелянт на те, що 06.05.2005 року постановою Корецького районного суду у справі №2-36/05 визнано незаконним рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області №88 від 11.09.2003р. «Про дострокове припинення повноважень Красносільського сільського голови ОСОБА_1 ». В подальшому, постановою Корецького районного суду від 07.06.2016 року у справі №563/665/14-а визнано незаконним та скасовано рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області №279 від 22.05.2013 року «Про розгляд заяв ОСОБА_1 від 15.11.2010 року про факт припинення її повноважень, як сільського голови Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області» та визнано припиненими повноваження Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 з 07.04.2006 року, у зв'язку з закінченням строку повноважень, а тому, саме з цього часу починається відлік нарахування належних сум компенсації за невикористану відпустку, а також компенсації за неотриману матеріальну допомогу на оздоровлення та розміру повної заробітної плати за період з 2005 р. по квітень 2006 р.. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги занижений розрахунок, проведений Красносільською сільською радою та зроблено помилковий висновок про повний розрахунок з позивачем та, відповідно, наявність підстав для закриття провадження у справі.
За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 07.10.2019 року про закриття провадження у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Також з ухвалою суду першої інстанції від 07.10.2019 року про закриття провадження у справі не погодилася представник позивача Губар Н.В. та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт представник позивача Губар Н.В. зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заробітна плата позивача за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р. остаточно виплачена їй 04.12.2012 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011р. у справі №2-а-12/2007. Зокрема, вказує апелянт, що постановою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 р. було констатовано, що позивач не звільнялася з посади сільського голови та обіймала цю посаду, а отже мала право на отримання заробітної плати за період з 06.05.2005 року по 07.07.2006 року. На вимогу ДВС Гощанського РЮ від 28.11.2012р. за №5398/02-25 Красносільською сільською радою нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р. у сумі 22241,91 грн.. При цьому, звертає увагу апелянт на те, що Красносільська сільська рада тривалий час протиправно не визнавала повноваження ОСОБА_1 припиненими, позивачка не вважалася звільненою та з нею не проводили і остаточний розрахунок, передбачений ст.116 КЗпП України. Лише постановою Корецького районного суду від 07.06.2016 року, яка набрала законної сили 25.06.2016 року, було визнано припиненими повноваження ОСОБА_1 з 07.04.2006 року. Після визнання судом її повноважень припиненими з нею повинен був проведений остаточний та повний розрахунок відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, включаючи невиплачену частину заробітної плати за період 2005-2006 років, компенсацію за невикористані дні відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення. Саме у зв'язку із закінченням повноважень та відсутністю повного розрахунку, ОСОБА_1 30.03.2018р. звернулася з позовом до Гощанського районного суду з позовними вимогами, які в подальшому уточнила. Таким чином, висновок суду першої інстанції, про те, що за спірний період судовими рішеннями, а саме постановою Вищого адміністративного суду від 01.02.2011р. у справі 2-а-12/2007 вже було визначено розмір належних до виплати сум заробітної плати та проведено їх повну виплату, є помилковим, а тому відсутні підстави для закриття провадження в цій справі відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт представник позивача Губар Н.В. просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 07.10.2019 року про закриття провадження у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення невиплаченого розміру заробітної плати в сумі 46360,11 грн., компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 59229,24 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 58242,09 грн. задоволити повністю.
Крім цього, представник позивача Губар Н.В. подала суду апеляційної інстанції 11.12.2019 р. заяву про уточнення апеляційних вимог. Однак, така заява колегією суддів не береться до уваги, оскільки, всупереч вимогам ч.1 ст.303 КАС України, подана суду апеляційної інстанції після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги обох апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 07.10.2019 року про закриття провадження у справі, вважає, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід задоволити, а апеляційну скаргу представника позивача Губар Н.В. слід задоволити частково, з врахуванням наступного.
Відповідно до положень статей 2, 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Із аналізу норм КАС слідує, що право на судовий захист є гарантованим у законодавстві. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача можуть бути доведені учасниками справи та встановлені судом лише за результатами судового провадження. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто, для закриття провадження у справі на підставі вказаної норми необхідним є встановлення факту набрання законної сили, постановою (рішенням) суду чи ухвалою суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд першої інстанції ухвалою від 07.10.2019 року закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про нарахування та виплату відпускних за період з липня 2003 року по квітень 2006 року та нарахування відповідної матеріальної допомоги (п.2 позову), а також про стягнення з Красносільської сільської ради повного розміру нарахованої заробітної плати за період з 2005 року по квітень 2006 року, з урахуванням раніше виплаченої суми (п.3 позову), керувався пунктом 4 ч.1 ст.238 КАС України (є такі, що набрали законної сили постанови (рішення) суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав). Зокрема, суд вказав, що заробітна плата позивача за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р. остаточно виплачена їй 04.12.2012р. на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 р. у справі №2-а-12/2007. На думку суду першої інстанції, за вказаний період вже було визначено розмір належних до виплати сум заробітної плати позивачці та проведено їх повну виплату, а тому повторний розрахунок і виплата середнього заробітку чинним законодавством не передбачена. Також суд вказав, що відпускні за період з липня 2003 року по квітень 2006 року та матеріальна допомога були виплачені позивачу при здійснені остаточного розрахунку, а тому немає підстав для повторного судового розгляду цього питання.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими та передчасними такі висновки суду першої інстанції, а тому не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі №460/930/19 в частині відповідних позовних вимог на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Так, з матеріалів справи видно, що з квітня 2002 року позивач ОСОБА_1 була обрана головою Красносільської сільської ради і її повноваження, як сільського голови, мали б закінчуватися 07.04.2006 року (а.с. 93, 134 Т.1).
11.09.2003 року Красносільською сільською радою Гощанського району було прийняте рішення №88 «Про дострокове припинення повноважень Красносільського сільського голови ОСОБА_1 ».
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 06.05.2005 року у справі №2-36/05, визнано незаконним рішення Красносільської сільської ради №88 від 11.09.2003р. «Про дострокове припинення повноважень Красносільського сільського голови ОСОБА_1 », стягнуто з Красносільської сільської ради на користь ОСОБА_1 12029 грн. за час вимушеного прогулу із розрахунку (заробітна плата за липень, серпень місяць 2003 року ділиться на кількість робочих днів за календарні місяці і множиться на кількість днів вимушеного прогулу) (а.с. 97-99, 221-223 Т.1).
Це рішення Корецького районного суду від 06.05.2005 року набрало законної сили згідно рішення Апеляційного суду Рівненської області від 09.12.2005 року (а.с. 224-227 Т.1).
Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 25.04.2007 року у справі №2-а-12/2007 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 06.05.2005 р. по 07.04.2006 р., середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.04.2006р. по день фактичного розрахунку, в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 25000 грн., витрат на відрядження та внесення запису у її трудову книжку про припинення повноважень як сільського голови. Стягнуто з Красносільської сільської ради 6797,10 грн. середню заробітну плату за шість місяців (а.с. 100-102 Т.1).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 року залишено без змін постанову Гощанського районного суду від 25.04.2007 року у справі №2-а-12/2007 (а.с. 171-зв.-172 Т.1).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 року скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2007 року, а постанову Гощанського районного суду від 25.04.2007 року змінено. Доповнено резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Зобов'язати Красносільську сільську раду Гощанського району Рівненської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р.».
У вказаній постанові ВАС України від 01.02.2011 року вказано, що оскільки постановою Гощанського районного суду від 25.04.2007 р. зобов'язано Красносільську сільську раду сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців після закінчення повноважень сільського голови, тим самим фактично визнано, що ОСОБА_1 після скасування рішення Красносільської сільської ради від 11.09.2003р. №88 «Про дострокове припинення повноважень Красносільського сільського голови» обіймала посаду голови Красносільської сільської ради, а отже мала право на отримання заробітної плати за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р..
У процесі виконавчого провадження відкритого 10.08.2011 року, на вимогу органу ДВС, Красносільською сільською радою нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р. у сумі 22241 грн. 91 коп. згідно з платіжним дорученням №372 від 04.12.2012 року (а.с. 91, 92 Т.1).
У подальшому, постановою Корецького районного суду від 07.06.2016 року у справі №563/66/14-а, яка набрала законної сили 25.06.2016р., було визнано незаконним та скасовано рішення Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області №279 від 22.05.2013 року «Про розгляд заяв ОСОБА_1 від 15.11.2010 року про факт припинення її повноважень, як сільського голови Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області» та визнано припиненими повноваження Красносільського сільського голови Гощанського району Рівненської області ОСОБА_1 з 07.04.2006 року, у зв'язку з закінченням строку повноважень (а.с. 35-36 Т.1).
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що зі змісту розглядуваного адміністративного позову від 30.03.2018 року у справі №460/930/19 видно, що саме у зв'язку із припиненням повноважень з 07.04.2006 року та відсутністю повного розрахунку, ОСОБА_1 звернулася з позовом до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами, які в подальшому уточнила, а саме, про виплату заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу, середньомісячну заробітну плату за весь період затримки розрахунку.
Звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із цим позовом обґрунтовується необхідністю застосування юридичних наслідків, які зумовлені постановою Корецького районного суду від 07.06.2016 року у справі №563/66/14-а про визнання припиненими повноваження Красносільського сільського голови з 07.04.2006 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що судовими рішеннями за 2005 рік у справі №2-36/05 вирішено питання про стягнення із Красносільської сільської ради в користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, станом на 06.05.2005 року, тобто станом на час винесення рішення Корецького районного суду від 06.05.2005 року. У тій справі №2-36/05 не вирішувались питання про виплату компенсацій за відпустки та матеріальної допомоги. Також у справі №2-36/05 не вирішувалось питання про виплату заробітної плати за період з 06.05.2005 року по 07.04.2006 року (а.с. 221, 224, 228 Т.1).
Крім цього, судовими рішеннями за 2007 рік та постановою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 року у справі №2-а-12/2007, вирішено питання про виплату Красносільською сільською радою в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2005р. по 07.04.2006р. у зв'язку із не допуском до роботи за цей період. У тій справі №2-а-12/2007 не вирішувались питання про виплату компенсацій за відпустки та матеріальної допомоги.
На даний час між сторонами по справі ОСОБА_1 та Красносільською сільською радою існують спірні питання щодо кінцевого розрахунку, у зв'язку із припиненням повноважень ОСОБА_1 як Красносільського сільського голови з 07.04.2006 року на підставі постанови Корецького районного суду від 07.06.2016 року у справі №563/66/14-а.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядувана адміністративна справа №460/930/19 та вказані вище судові справи №2-36/05 і №2-а-12/2007 не є судовими справами (спорами) про той самий предмет і з тих самих підстав між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Красносільською сільською радою.
Судом же першої інстанції не було враховано предмету спору та підстав позову у даній адміністративній справі №460/930/19, з врахуванням заяви позивача від 01.07.2019 року про уточнення позовних вимог.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження в адміністративній справі №460/930/19 в частині позовних вимог про нарахування та виплату відпускних за період з липня 2003 року по квітень 2006 року та нарахування матеріальної допомоги (п.2 позову), а також про стягнення повного розміру нарахованої заробітної плати за період з 2005 року по квітень 2006 року (п.3 позову), на підставі пункту 4 ч.1 ст.238 КАС України.
Тому, ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про закриття провадження в адміністративній справі №460/930/19 в частині позовних вимог, підлягає скасуванню, як така, що винесена за результатами неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків суду обставинам справи, і перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Губар Наталії Всеволодівни - задоволити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в адміністративній справі №460/930/19 за позовом ОСОБА_1 до Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області про зобов'язання вчинити дії, стягнення грошових сум - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 21.12.2019 року