17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12683/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (головуючий суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 13.12.2016) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення (висновку), скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області та Атестаційної комісії № 20 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо проведення атестування позивача;
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновку) атестаційної комісії від 23.09.2016 щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 313 о/с від 25.10.2016 Головного управління Національної поліції у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції України»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого сержанта поліції поліцейського Залізничного відділу поліції ГУНП;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2016 по день винесення судом рішення у справі без урахування обов'язкових податків і зборів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року визнано протиправними дії Головного Управління Національної поліції у Львівській області та Атестаційної комісії № 20 ГУ Національної поліції у Львівській області, щодо проведення атестування ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 20 ГУ Національної поліції у Львівській області від 23 вересня 2016 року, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП № 15.00036581.0091747 від 23 вересня 2016 року; визнано протиправним та скасовано наказ № 313 о/с від 25 жовтня 2016 року Головного Управління Національної поліції у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції України»; поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського Залізничнного відділу поліції ГУНП, з 26 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 4674,09 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 3240,00 грн. постанова суду виконується негайно.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року без змін. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 213,33 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 813/3773/16 в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 213 грн. (двісті тринадцять) грн. 33 коп. витрат на правову допомогу скасовано. Справу в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що в ухвалі від 23.05.2017, апеляційним судом не було досліджено та надано належної оцінки зібраним у справі доказам, які належить врахувати при ухваленні судового рішення у справі щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Отже, предметом нового апеляційного розгляду є лише вирішення питання, щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу.
Позивач, 16.12.2019 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави для стягнення витрат на правову допомогу вказані в клопотанні, вважає, що таке підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.
Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 134 чинного КАС України, щодо витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Крім цього, Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачав, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами. Таких обмежень не передбачає чинний КАС України.
За приписами ч. 3 ст. 90 КАС України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, законом установлюється граничний розмір компенсації таких витрат.
Так, ст. 1 Закону «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що 20.03.2017 позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5400 грн. До вказаного клопотання позивачем додано: копію Договору про надання правничої допомоги від 15.03.2017; ордер на надання правової допомоги серія ЛВ № 077183 від 04.04.2017; Розрахунок витрат на правову допомогу згідно з Договором від 15.03.2017; квитанція від 16.03.2017 № 0.0.726407442.1 про оплату згідно договору про надання правової допомоги від 15.03.2017 у справі № 813/3773/16 на суму 5400 грн; меморіальний ордер № @2PL535686 від 16.03.2017 про оплату згідно договору про надання правової допомоги від 15.03.2017 у справі № 813/3773/16 на суму 5400 грн.
Так, відповідно до Розрахунку витрат на правову допомогу згідно з Договором від 15.03.2017, надано наступні юридичні послуги: ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом, постановою суду першої інстанції, апеляційною скаргою, формування правової позиції, (кількість витраченого часу 4 год); консультація клієнта щодо розгляду справи в суді другої інстанції (кількість витраченого часу 1 год); підготовка проекту письмових заперечень на апеляційну скаргу (кількість витраченого часу 3,2 год); надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції 04.04.2017 (кількість витраченого часу 0,3 год). Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги за цим Розрахунком склав 8,5 годин.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката на суму 5400 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 5400 грн, шляхом стягнення таких, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Керуючись ст. ст. 313, 321, 322, 325, 328, 328 КАС України, суд -
постановив:
клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ - 40108833) судові витрати, а саме, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста гривень) грн.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 813/3773/16 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 21.12.2019.