10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11426/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя: Рейті С.І., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту постанови - 26.10.2017) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - відповідач 1, Атестаційна комісія № 10), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач 2, ГУНП в Закарпатській області), яким з врахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 10 від 13.09.2016 в частині висновку відносно нього про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Закарпатській області від 27.09.2016 № 162 о/с в частині його звільнення з посади поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП у Закарпатській області; поновити його на посаді поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) ГУНП у Закарпатській області; стягнути з ГУНП у Закарпатській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у період за 27.09.2016 по день прийняття рішення судом.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, оформлене протоколом від 13.09.2016 ОП № 15.00033861.0067461, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 27.09.2016 № 162 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції Ключкей Михайла Михайловича, поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Поновлено ОСОБА_1 на займаній, на час звільнення, посаді поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного значення) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 29.09.2016. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2017 по 23.10.2017 в розмірі 18172,20 грн.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодилося ГУНП в Закарпатській області та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивача на підставі п. п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» було прийнято на службу до поліції, якими визначено окремий порядок прийняття на службу до поліції працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, що здійснюється шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички - 27 балів з 60, та за тестом професійне тестування - 12 балів з 60. Згідно протоколу атестаційної комісії остання дослідила зібрані на позивача матеріали та поставила питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції. Крім того, Атестаційні комісії є колегіальними органами, які створені керівником поліції для надання допомоги у проведенні незалежного атестування поліцейських; саме у них є наявними дискреційні повноваження при прийнятті рішень за результатами атестування поліцейських на підставі всебічного розгляду зібраних матеріалів на особу та проведення з ними співбесід. Також відповідач посилався на те, що позивачем не дотримано строків звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому останній особисто ознайомився 14.09.2016 із атестаційним листом та 29.09.2016 із наказом про звільнення. Наведені причини пропуску цього строку, на переконання апелянта, не можна вважати поважними, через що відповідачем заявлялося клопотання про залишення позову без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 апеляційну скаргу ГУНП в Закарпатській області задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.012018 у цій справі скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності об'єктивних обставин, які б перешкоджали зверненню позивача до суду з цим позовом. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що як під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач вказує про перебування у зоні антитерористичної операції у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року. В підтвердження наведених обставин позивач надав лист Хустської міської громадської організації «Хуст-Патріот» від 09.06.2017 № 09-06-П/З, який свідчить про те, що позивач є членом цієї громадської організації та у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року перебував в зоні проведення антитерористичної операції на добровільних засадах, здійснював моніторинг та аналіз існуючих проблем матеріального забезпечення осіб, які беруть участь в бойових діях, тощо. Крім того, у відповідності до протоколу загальних зборів Хустської міської громадської організації «Хуст-Патріот» від 29.09.2016 № 29/09/2016-пзз призначено позивача особою, яка супроводжуватиме зібране матеріальне забезпечення безпосередньо до штабу Ініціативної групи волонтерів «Центр допомоги АТО» в м. Краматорськ. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Як встановив суд, ОСОБА_1 з лютого 2006 року по 29.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Позивача, 07.11.2015 було призначено на посаду поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного призначення) ГУНП у Закарпатській області з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 26.11.2015 № 116 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України» було проведено атестування поліцейських апарату Національної поліції України. Аналогічні заходи щодо атестування були проведені щодо поліцейських територіальних органів поліції.
ОСОБА_1 пройшов тестування на загальні здібності та навички, за результатами якого він набрав 12 балів з 60, та тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) за результатами якого він набрав 27 балів з 60.
13.09.2016 позивач проходив співбесіду, що проводилась Атестаційною комісією № 10 ГУНП в Закарпатській області.
Згідно з протоколом Атестаційної комісії № 10 від 13.09.2016 ОП № 15.000338610067461, під час проведення атестації було досліджено атестаційний лист позивача, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Крім того, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Переліку питання та відповіді на них вказаний протокол не містить. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення, а саме: займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. За результатами голосування одноголосно прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді.
Наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 27.09.2016 № 162 о/с, позивача звільнено із служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність.
Не погодившись із вказаним рішеннями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, при цьому останні не врахували всю сукупність відомостей, які характеризують позивача. Також позивач прийнятий на службу в поліцію шляхом видання наказу про призначення за його згодою, а сам наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду. Отже, питання про відповідність вимогам до поліцейських, на думку суду, було вирішено в момент видання наказу про призначення позивача на службу в поліції. Відтак, індивідуальні підстави, визначені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», для атестації позивача були відсутніми.
З цими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як зазначено вище, 07.11.2015 ОСОБА_1 було призначено на посаду поліцейського взводу роти дорожньо-патрульної служби (з обслуговування доріг державного призначення) ГУНП у Закарпатській області з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.
Згідно з ст. 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Частиною 1 ст. 58 Закону № 580-VIII визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Відповідно до п. 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно наказу Національної поліції України від 20.11.2015 № 116 проведено атестування поліцейських апарату Національної поліції України.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.11.2015 № 1465, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465), керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
Пунктом 3 розділу І Інструкції № 1465 передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно з п. 5 розділу І Інструкції № 1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.
Пунктами 10-12 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Відповідно до п. п. 15-20 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.
Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
Зі змісту встановлених судами обставин випливає, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII.
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено в листопаді 2015 року, на момент видання наказу про призначення на посаду.
Разом з тим, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції.
Перелік підстав проведення атестування поліцейських визначений ст. 57 Закону № 580-VIII є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а) які претендують на вищу посаду; б) щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність.
Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII.
При цьому, кожна із зазначених у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про Національну поліцію».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що мета атестування, закріплена в ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VIII, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними в частині другій згаданої статті.
Також, слід зазначити, що рішення керівника поліції не може бути самостійною підставою для проведення атестування, оскільки вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений в ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII». Натомість, ч. 4 ст. 57 цього Закону визначає особу, яка, за наявності підстав, уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.
Під час розгляду цієї справи відповідачем не доведено наявність підстав для проведення атестування, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII. А проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII, суперечить вимогам цього закону.
Враховуючи наведені вища обставини і норми законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №815/1145/16.
Також, правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість рішення (висновку) атестаційної комісії, яка спричинена недоведеністю та неповним з'ясуванням всіх обставин справи атестаційною комісією. Негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що дається атестаційною комісією з повним ігноруванням викладеної в атестаційному листі позитивної характеристики стосовно атестованого, не може вважатися обґрунтованою та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами перед судом.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що перевіряючи спірне рішення (висновок) Атестаційної комісії, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у тому числі на відповідність критерію обґрунтованості, суди попередніх інстанцій не втручалися в дискреційні повноваження цієї комісії та не приймали власних висновків, щодо відповідності або не відповідності позивача займаній посаді.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення (висновок) Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, оформлене протоколом ОП № 15.00033861.0067461 від 13.09.2016, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки наказ ГУНП в Закарпатській області від 27.09.2016 № 162 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції прийнято на підставі зазначеного вище висновку атестаційної комісії, отже протиправність такого висновку прямо вказує на необґрунтованість прийнятого на його підставі наказу та є підставою для його скасування. У зв'язку з цим, позивач підлягає поновленню на посаді, яку займав перед звільненням, що відповідає нормам ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи норми п. п. 2, 3, 5, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 66928799, відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 за два повних відпрацьованих місяці перед звільненням, згідно з довідкою ГУНП в Закарпатській області від 17.11.2017 № 609/106/5-2017 (за липень 2016 року 3599,53 грн. (31 календарний день), за серпень 2016 року 3552,08 (30 календарних днів), середньомісячний розмір - 3575,80 грн. (7151,61грн./2 місяці), середньоденний розмір - 117,24 грн. (11960,00 грн./61 календарний день), час вимушеного прогулу позивача з 22.05.2017 по 23.10.2017 (155 календарних днів), суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно обчислив розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті на його користь, в сумі 18172,20 грн., з якої слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.
Щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом, суд апеляційної станції зазначає, що даному питанню надано оцінку Верховним Судом в постанові від 09.10.2019, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин, які перешкоджали зверненню позивача до суду, а саме перебування у зоні антитерористичної операції у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року.
Зокрема, факт перебування ОСОБА_1 у зоні антитерористичної операції у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року підтверджується листом Хустської міської громадської організації «Хуст-Патріот» від 09.06.2017 № 09-06-П/З, згідно з яким позивач є членом цієї громадської організації та у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року перебував в зоні проведення антитерористичної операції на добровільних засадах, здійснював моніторинг та аналіз існуючих проблем матеріального забезпечення осіб, які беруть участь в бойових діях, тощо. Також згідно з протоколом загальних зборів Хустської міської громадської організації «Хуст-Патріот» від 29.09.2016 № 29/09/2016-пзз позивача було призначено особою, яка супроводжуватиме зібране матеріальне забезпечення безпосередньо до штабу Ініціативної групи волонтерів «Центр допомоги АТО» в м. Краматорськ.
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 807/643/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 21.12.2019.