ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
19 грудня 2019 року м. Київ № 640/25246/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ»
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправними та скасування постанов державного виконавця
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства України з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 29 жовтня 2019 року про приєднання виконавчих проваджень до ЗВП №59036926.
Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Так, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, частинами першою - другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем оскаржуються постанови державного виконавця від 29 жовтня 2019 року, в той же час звернення до суду мало місце 18 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому зазначити причини пропуску строку та надати відповідні докази в підтвердження даного факту.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не надано доказів сплати судового збору.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,00 гривень.
Позивач оскаржує 4 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 29 жовтня 2019 року про приєднання виконавчих проваджень №60260134, №60258848, №60259987, №60258900 до зведеного виконавчого провадження №59036926. Відповідно, з урахуванням абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» позивач має сплатити судовий збір у розмірі 7684,00 грн.
Згідно з пунктом 8 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому, у відповідності з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша цієї статті).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга статті 94).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Докази, надані позивачем в якості додатків до позовної заяви належним чином не засвідчені, що необхідно усунути позивачу.
Крім того, звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач на обгрунтування звернення саме в порядку адміністративного судочинства, вказував на практику Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №660/612/16ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №927/395/13 та від 17 жовтня 2018 року №5028/16/2/2012. Однак, у вказаних постановах Верховного Суду Велика Палата звертала увагу на оскарження рішень чи дій виконавців у зведених виконавчих провадження, у яких виконавчі провадження мали різну юрисдикцію (господарську, цивільну, адміністративну).
Тобто, визначальним є наявність у зведеному виконавчому провадженні виконавчих проваджень саме різних юрисдикцій, а не лише різних виконавчих проваджень в межах однієї юрисдикції. В той же час, позивач просить скасувати постанови державного виконавця від 29 жовтня 2019 року, прийняті на виконання виконавчих листів, виданих Київським апеляційним судом, тобто в порядку цивільної юрисдикції.
За таких обставин, задля можливості розгляду справи в межах адміністративного судочинства позивачу необхідно надати докази, що зведене виконавче провадження №59036926 містить інші виконавчі провадження, що відкриті на виконання рішень в межах різних юрисдикцій (господарської, цивільної, адміністративної).
Зважаючи на вищенаведене в цілому, позивачу необхідно усунути недоліки, а тому позовну заяву слід залишити без руху.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІММЕ» залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Шейко Т.І.