20 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3304/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного ( у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі, також ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №6 від 10.07.2019 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, та відмови у перерахунку пенсії за віком.
- зобов'язати відповідача включити до страхового стажу позивача періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, та здійснити перерахунок призначеної мені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він отримує пенсію за віком. Дізнавшись, що йому не зараховано до стажу періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, звернувся до органів пенсійного фонду із відповідною заявою та документами для зарахування вказаного періоду до трудового стажу. Однак отримав лист №58 від 11.07.2019, в якому повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірного періоду, оскільки довідки видані колгоспами містять недоліки. Вважає, що наведена підстава для відмови у призначенні пенсії, є протиправною.
Ухвалою суду від 21.11.2019 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову провадженні).
Представником відповідача на адресу суду в установлені строки направлено відзив, в якому позовні вимоги не визнає, просить у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки інформація, яка містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 є не повною, а довідки, які надані позивачем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є повними та мають невідповідності, тому не дають змоги зарахувати позивачу спірні періоди роботи до страхового стажу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області № 6 від 10.07.2019 відмовлено позивачу у зарахуванні періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, оскільки надані позивачем довідки не містять певну інформацію, про що повідомлено позивача листом від 11.07.2019 № 58 (а.с.17зворот-18).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення'' страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Так, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Відповідно до п.3 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, з аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або необхідних відомостей у ній, для підтвердження трудового стажу приймаються інші уточнюючі документи, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 559/484/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 686/19477/16.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Разом з цим, відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Так, щодо спірних періодів стажу судом встановлено, що згідно записів, наявних у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 :
- №19,20 позивач працював в колгоспі «Прогресс» з 27.12.1987 по 20.07.1988, дані записи засвідчені печаткою та підписом голови колгоспу (а.с. 11);
- №23,24 позивач працював як тимчасово найманий працівник найманої будівельної бригади в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989, запис засвідчений печаткою та підписами голови колгоспу та бухгалтера (а.с. 11 зворот);
- №25,26 позивач працював як тимчасово найманий працівник найманої будівельної бригади в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, запис засвідчений печаткою та підписами голови колгоспу та бухгалтера (а.с. 11 зворот).
Записи у трудові книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, записи № 25,26 містять реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог надані архівні документи, а саме:
- довідка колгоспу «Прогресс» с. Серби, де зазначено, що позивач був членом даного господарства з 1987 року, працював в колгоспі з 27.12.1987 по 20.07.1988, і виробив за 1988 рік 135 л/днів ( а.с.15);
- довідка ТОВ «Агрофірма Прогрес» про перейменування колгоспу «Прогрес» в «Агрофірму Прогрес», ТОВ «Агрофірма Прогрес» ( а.с.16);
- витяг Архівного відділу Ємільчинської районної державної адміністрації №28 від 03.02.2011 із протоколу №4 засідання правління колгоспу «Маяк» від 15.05.1990, яким позивача прийняли в члени колгоспу тимчасово; із протоколу №2 засідання правління колгоспу «Маяк» від 06.07.1991, яким рекомендовано загальним зборам уповноважених колгоспників, звільнити позивача з членів колгоспу 29.05.1991( а.с. 18 зворот);
- архівна довідка Архівного відділу Ємільчинської районної державної адміністрації №26 від 03.02.2011 про реорганізацію колгоспу «Маяк»( а.с.17);
На підтвердження періоду позивача роботи в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987 позивач надав відповідачу довідку від 01.08.1988 про роботу в Андомському рейді Андомського ліспромгоспі в якості будівельника по договору підряду з 28 травня по 17 серпня 1987 року, на довідці є підпис посадової особи та печатка підприємства (а.с.20а).
Для підтвердження періоду роботи позивача в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987 позивач надав відповідачу довідку від 01.08.1988 року про роботу на посаді будівельника по договору підряду Оштинського л/п з 20.08. по 04.11.1987, на довідці є підпис посадової особи та печатка підприємства ( а.с.20).
Докази на спростування вказаної інформації відповідачем суду не надано.
Отже, суд враховує доводи позивача, що вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача на вказаних підприємствах у спірний період.
У свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ПФУ в Чернігівській області зазначає, що згідно наданих довідок неможливо підтвердити спірний стаж позивача, оскільки останні не є повними та мають невідповідності.
Однак суд вважає доводі відповідача безпідставними, оскільки обставини, викладені у позові, значно віддалені у часі, при цьому суд враховує ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Отже, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу спірного періоду є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону.
Суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування.
Відтак, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України протиправності не зарахування спірних періодів до загального стажу при призначенні пенсії за віком та, відповідно, оскаржуваного рішення від 10.07.2019 № 6.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправності та скасування рішення відповідача від 10.07.2019 № 6 про відмову у зарахуванні періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991 та зобов'язання зарахувати вказаний період до трудового стажу для призначення пенсії за віком, слід задовольнити.
Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з частиною п'ятою статті 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, саме Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Крім того, на час розгляду даної справи ще відсутні відомості, що після набрання законної сили вказаним рішенням, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням спірного стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 384,20 грн, пропорційно до заявлених вимог.
Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №6 від 10.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991, та відмови у перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: в Андомському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 28.05.1987 по 17.08.1987; в Оштинському ліспромгоспі об'єднання «Вологдаліспром» з 20.08.1987 по 04.11.1987; в колгоспі «Прогрес» з 27.12.1987 по 20.07.1988; в колгоспі «Правда» з 03.11.1988 по 27.12.1989; в колгоспі «Маяк» з 03.01.1990 по 29.05.1991.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн)20 коп. сплачений відповідно до квитанції від 11.11.2019 №16.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення виготовлений 20 грудня 2019.
Суддя І.І. Соломко