ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 грудня 2019 року м. Київ № 640/8495/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подала на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, ідентифікаційний код - 41693471) (надалі - відповідач або Адміністрація ДКВС), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 129/ОД-19 про накладення дисциплінарного стягнення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2019 позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 129/ОД-19 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
10.12.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заяви позивача ОСОБА_1 № 1, № 2 та № 3 від 10.12.2019 щодо ухвалення додаткових рішень.
Згідно ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У заявах № 1 та 2 від 10.12.2019 позивач вказала, що судом у рішенні від 29.10.2019 не вирішено питань розподілу судових витрат, а також не вирішено клопотань, заявлених у відповіді на відзив та в заявах про забезпечення позову, у зв'язку з чим, позивач просила суд розглянути ці питання та постановити додаткове рішення.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 25.06.2019 та 10.07.2019 зверталася до суду з клопотаннями застосувати заходи процесуального примусу щодо Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України у вигляді штрафу.
Суд відмічає, що у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 640/8495/18 судом встановлено відсутність правових підстав для здійснення розподілу судових витрат з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору та з урахуванням відсутності доказів витрат, пов'язаних з розглядом справи, а також розглянуто клопотання позивача про застосування до Адміністрації ДКВС заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, у задоволенні якого судом відмовлено.
Разом з тим, суд наголошує, що застосування заходів процесуального примусу здійснюється судом лише у випадках, визначених КАС України, та виключно з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому, вирішення питання про застосування таких заходів здійснюється на розсуд суду, не впливає на вирішення справи по суті та не є підставою для ухвалення додаткового судового рішення у відповідності до положення ч. 1 ст. 252 КАС України.
Таким чином, під час прийняття рішення у справі судом розглянуто як питання розподілу судових витрат, так і клопотання позивача, заявлені у відповіді на відзив та в заявах про забезпечення позову, а відтак, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, отже, подані позивачем заяви № 1 та № 2 від 10.12.2019 є очевидно безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши заяву № 3 від 10.12.2019 щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказала, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2019 суд встановив оформлення трудових відносин позивача без укладення трудового договору, встановив період такої роботи та вирішив питання про право ОСОБА_2 на отримання виплати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності без урахування фактично виплаченої заробітної плати, але не визначив способу виконання судового рішення. Позивач зауважує, що згідно ст. 9 Кодексу законів про працю наказ Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 181/ОС є недійсним (нікчемним) правочином, отже при прийнятті рішення про оформлення трудових відносин без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи, суд одночасно зобов'язаний прийняти рішення про нарахування і виплату позивачці заробітної плати не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати. Іншими словами - визначити спосіб виконання рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Виходячи з позовних вимог, заявлених у позовній заяві, предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_2 наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 129/ОД-19 про накладення дисциплінарного стягнення.
При ухваленні рішення від 29.10.2019 судом для встановлення обставин протиправності спірного наказу, як індивідуального акту, здійснено перевірку прийнятого відповідачем рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України, при цьому, оцінки факту оформлення трудових відносин позивача без укладення трудового договору судом не надавалось, в тому числі не вирішувалось питання про право ОСОБА_2 на отримання будь-яких виплат.
Враховуючи, що позивач, звертаючись до адміністративного суду з позовом у справі № 640/8495/19, інших вимог, окрім визнання протиправним та скасування наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України від 08.05.2019 № 129/ОД-19, не заявляла, беручи до уваги, що обставини, викладені позивачем у заяві № 3, не стосуються предмету спору у даній справі та не є підставою для ухвалення додаткового рішення у відповідності ч. 1 ст. 252 КАС України, суд прийшов до висновку про очевидну необґрунтованість та безпідставність заяви позивача № 3 від 10.12.2019.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
У частині другій вказаної статті зазначено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Керуючись статтею 167, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заяви позивача ОСОБА_1 № 1, № 2, № 3 від 10.12.2019 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Пащенко