16 грудня 2019 року справа № 580/3062/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
02.10.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову, оформлену листом відповідача №3110/095-19 від 06.09.2019 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради (за межами населеного пункту с. Озірна);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 06.09.2019 та прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що звернувся від імені позивача до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте відповідач на його думку протиправно відмовив у задоволенні заявленого клопотання.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
У встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, пославшись на наказ Державного агентства земельних ресурсів України №328 від 15.10.2014, яким введено в дію рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», що передбачає обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.04.2014.
Відповідач зазначив, що на виконання зазначеного наказу ним направлено запит №2996/0/95-19 від 28.08.2019, на який надійшло рішення Озірнянської сільської ради від 30.08.2019 №33-4/VII, яким рада категорично заперечує у наданні позивачу погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.
06.08.2019 позивач через свого представника звернулась до відповідача із клопотанням №С-5840/0/94-19, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої за адресою: Звенигородський район, в адміністративних межах Озірнянської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано: копію паспортних даних, копію довіреності, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, довідки із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (6-зем).
28.08.2019 відповідач направив запит №2996/0/95-19 Ознірянській сільській раді щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Рішенням Озірнянської сільської ради від 30.09.2019 №33-4/VII вирішено заборонити надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Озірнянської сілької ради .
06.09.2019 відповідач листом №3110/0/95-19 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання пославшись на рішенням Озірнянської сільської ради від 30.09.2019 №33-4/VII.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як вбачається із довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №31-23-0.171-218/176-19 від 05.07.2019 земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га розташована в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (за межами населеного пункту), яку позивач мав намір отримати у власність, належить до земель запасу , категорія земель - сільськогосподарські угіддя (пасовища).
Таким чином, вказана земельна ділянка може бути передана у власність громадян для ведення особистого селянського господарства відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України.
Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма повністю кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
З вищевикладеного вбачається, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 у справі №545/808/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач, при зверненні до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.
Однак, відповідач листом від 06.09.2019 №3110/0/95-19 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання.
Так, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Водночас, у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
При цьому у відповідності до вимог п. 8 Положення, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справа № 820/4439/17.
З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд дійшов висновку, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області допустило протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивача - не прийнявши рішення у формі наказів про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання позивача від 06.08.2019 №С-5840/0/94-19.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання позивача від 06.09.2019 та прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а згідно із п. 4.13 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
При цьому, оскільки за результатами розгляду заяви позивача Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, а надано лист-роз'яснення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району.
За таких обставин, суд зазначає про підстави для часткового задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Щодо рішення Озірнянської сільської ради від 30.09.2019 №33-4/VII, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
В силу вказаної норми Віце - прем'єр-міністром - України - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надано Держземагентству України доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14 із терміном початку виконання 15 жовтня 2014 року. В ньому, зокрема, йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.
На виконання вищезазначеного доручення, Держземагентством України прийнято наказ 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яким запроваджено з 15.10.2014 обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Рішенням колегії Держземагентства України передбачено: начальникам Головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Із вищевказаного вбачається, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014, відповідач при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язане враховувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.
У свою чергу, на запит відповідача від 28.08.2019 №2996/0/95-19, 30.09.2019 рішенням Озірнянської сільської ради №33-4/VII відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності.
Так, відповідно до п. 2.3 рішення від 14.10.2014 № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
Однак, рішення Озірнянської сільської ради №33-4/VII від 30.09.2019 не містить мотивованих заперечень стосовно відмови в погодженні на розроблення документації із землеустрою, які безпосередньо передбачені законом, у тому числі ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 ЗК України
У рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Разом із тим щодо доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, суд зазначає, що доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 не є джерелом права та має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог ст. 118 та 123 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №825/1602/17.
З викладеного слідує, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу у задоволенні його клопотання на підставі рішення Озірнянської сільської ради №33-4/VII від 30.09.2019.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.08.2019 №С-5840/0/94-19.
3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2019 №С-5840/0/94-19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Озірнянської сільської ради Звенигородського району та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
4.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя О.А. Рідзель