20 грудня 2019 року справа № 580/3256/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області”, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Національної поліції України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16.10.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до військово-лікарської комісії державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області” (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття постанови за результатами повторного розгляду заяви позивача від 06.06.2019 про перегляд постанови відповідача №189 від 14.06.2016.
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2019 про перегляд постанови відповідача №189 від 14.06.2016 та вирішити порушені у ній питання про зміну ступеню придатності до військової служби у відповідності до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України №285 від 03.04.2017, провести лікарську експертизу та прийняти нову постанову про ступінь придатності позивача до служби в поліції за станом здоров'я, враховуючи дані медичної документації.
Позов мотивовано тим, що постановою відповідача від 14.06.2016 на підставі свідоцтва про хворобу його визнано обмежено придатним до військової служби. У подальшому постановою ВЛК під час постановки на військовий облік в Уманському ОМВК від 16.09.2016 його визнано непридатним до військової служби. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд постанови про придатність до військової служби. Однак, на думку позивача, відповідач протиправно листом його повідомив, що підстав для зміни ступеня придатності до військової служби немає, оскільки за наявності тих самих хвороб ВЛК визначила непридатність до військової служби.
Ухвалою суду від 20.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
06.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що висновки про визначення придатності позивача до служби здійснена на підставі його медичної документації і відповідає виявленим захворюванням станом на час огляду. Отже, підстави для зміни рішення відповідача щодо придатності до служби відсутні. Крім того зазначає, що ВЛК при Уманському РВК під час визначення ступеня придатності керувалась наказом МО України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», тоді як позивач керується іншим нормативно-правовим актом - Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС.
У судовому засіданні 18.11.2019 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про хворобу від 14.06.2016 №189, виданого відповідачем, позивачу встановлено діагноз - післятравматичний ДОА правого гомілково-ступеневого суглоба ІІ ст., згинально-розгинальна конкратура правого гомілково-ступеневого суглоба, незначне порушення функції. Визначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Встановлено, що обмежено придатний до військової служби.
22.08.2016 Обласною МСЕК №1 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з причинним зв'язком - захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У подальшому, 19.09.2016 ВЛК Уманського ОМВК позивачу встановлено діагноз та визначено, що він не придатний до військової служби.
За наслідками звернення позивача про перегляд постанови ВЛК щодо придатності до військової служби відповідач листом від 23.07.2019 №33/44/2-12-9-н повідомив його, що постанова про обмежену придатність до військової служби в свідоцтві про хворобу від 14.06.2016 №189 прийнята обґрунтовано. Підстави для зміни ступеня придатності до військової служби станом на 14.06.2016 немає.
Тому позивач звернувся з суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на час первинного визначення позивачу ступеня придатності до військової служби проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України визначалось Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85 (далі - Порядок №85).
На підставі п.1.1. Порядку №85 медичний огляд проводиться з метою визначення придатності кандидатів за станом здоров'я, фізичним розвитком, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями до служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового й начальницького складу.
Пунктом 1.2. Порядку №85 визначено, що постанови виносяться військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) на підставі відповідних статей та граф Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до служби в органах внутрішніх справ з урахуванням Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до служби в органах внутрішніх справ (додатки 2, 3), вказівок про порядок медичного огляду осіб рядового й начальницького складу та членів їх сімей, які виїжджають за кордон (додаток 4), Переліку медичних протипоказань для осіб рядового й начальницького складу та членів їх сімей, які виїжджають за кордон у тривалі, короткотермінові відрядження і при відрядженні їх із-за кордону за медичними показаннями (додаток 5), Переліку медичних протипоказань для участі в проведенні робіт за надзвичайних ситуацій на об'єктах ядерної енергетики (додаток 6), вказівок про порядок медичного огляду водолазів (кандидатів на службу та осіб, які проходять службу за спеціальністю водолаза) пунктів Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей (додаток 21), Пояснень щодо застосування пунктів Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей, що визначають придатність до окремих видів службової діяльності в органах внутрішніх справ (додаток 22).
Відповідно до п.1.63., 1.65. Порядку №85 ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів.
Постанову ВЛК про обмежену придатність осіб рядового й начальницького складу до служби в органах внутрішніх справ необхідно приймати в тих випадках, коли використання цієї особи на службі без шкоди для її здоров'я неможливе.
На підставі п.77 Додатку 1 до Порядку №85 «Розклад хвороб і фізичних вад» наслідками пошкодження гомілкової кістки з незначним порушенням функції (що визначено позивачу медичним діагнозом) є визначення придатності до військової служби або обмежена придатність, що визначається індивідуально.
Отже, станом на час огляду позивача відповідач правомірно на підставі наявних медичних документів та встановленого діагнозу на час його визначив відповідачу ступінь придатності до військової служби - обмежено придатний, що відповідає його захворюванню.
Станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перегляд постанови щодо ступеня його придатності до служби організація діяльності медичних комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи унормована Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (далі - Порядок №285).
Так, пунктом 2 Положення №285 визначено, що медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Відповідно до п.3 Положення №285, основними завданнями ВЛК є:
1) визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.
Пунктом 4 Положення №285 встановлено, що ВЛК відповідно до покладених на них завдань:
1) проводять лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, поліцейським і колишнім поліцейським, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів, здобувачам вищої освіти навчальних закладів;
2) проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу;
3) забезпечують контроль за проведенням лікарської та військово-лікарської експертизи, а також лікувально-діагностичної роботи в закладах охорони здоров'я МВС та НГУ;
4) узагальнюють та аналізують результати проведення лікарської та військово-лікарської експертизи та розробляють пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи;
5) спільно з лікарями-спеціалістами закладів охорони здоров'я МВС аналізують, узагальнюють результати лікування і медичного обстеження та здійснюють оцінку впливу умов служби на стан здоров'я та придатність до служби.
ВЛК у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи (п.5 Положення №285).
Приписами Розділу ІІ Положення №285 визначено, що лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.
Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання» МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).
ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров'я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС).
ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров'я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.
У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Пунктом 16 Положення №285 визначені функції штатних ВЛК:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;
2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи;
3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках;
4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК;
5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК;
6) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК;
7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи;
8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров'я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи.
Відповідно до пункту 17 Положення №285, штатні ВЛК мають право:
1) запитувати у разі потреби медичні документи (медична карта стаціонарного хворого, медична карта амбулаторного хворого, консультативні висновки тощо), матеріали службових перевірок, характеристики на особу, довідки з архіву, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття експертного висновку та постанови ВЛК;
2) залучати лікарів-спеціалістів закладів охорони здоров'я МВС, лікарів-спеціалістів інших міністерств та відомств (за їх згодою) для вирішення питань лікарської і військово-лікарської експертизи;
3) направляти осіб, які проходять лікарську або військово-лікарську експертизу, на стаціонарне обстеження до закладів охорони здоров'я МВС або до лікувально-профілактичних установ інших міністерств і відомств (за їх згодою) з метою проведення необхідного обстеження чи діагностики.
Нормами Розділу VІІІ Положення №285 визначено, що за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).
Постанови ВЛК приймаються на час фактичного огляду особи.
Постанови приймаються відповідно до мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної у направленні на медичний огляд.
При застосуванні формулювання постанови: «Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді» ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням характеру захворювання або фізичної вади, особливостей фактично виконуваної роботи, пристосованості до неї, спеціалізації особи, що проходить лікарську експертизу, зазначає протипоказання для цієї особи (наприклад, робота, що потребує великого фізичного напруження, пов'язана з тривалою ходою або стоянням, перебуванням на холоді чи у вологих приміщеннях, на висоті, біля механізмів, які рухаються, вогню, води; нічні чергування, часті й тривалі відрядження). Поліцейські, які за результатами проведення лікарської експертизи визнаються придатними до служби із зазначенням певних обмежень, можуть бути переміщені на інші посади з урахуванням їх стану здоров'я на даний час (пункт 7 Розділу VIII Положення №285).
Відповідно до п.29 Положення №285 якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядалось за заявою звільненої зі служби особи, то ВЛК повідомляє заявника про своє рішення, а якщо за результатами розгляду прийнято постанову, - надсилає чи видає її заявнику особисто.
Суд звернув увагу, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача щодо неприйняття постанови за результатами повторного розгляду заяви позивача від 06.06.2019 про перегляд постанови відповідача №189 від 14.06.2016.
Суд врахував, що за наслідками розгляду вказаної заяви позивача відповідач провів 22.07.2019 засідання ВЛК, результати якого оформлені протоколом №20 (а.с.36).
У вказаному протоколі зазначено, що за наслідками повторного розгляду медичних документів позивача, враховуючи дані об'єктивного та додаткового обстеження, ступені функціональних порушень, анамез захворювання та травм, ВЛК дійшла висновку про об'єктивність визначення ступеню придатності позивача до військової служби у свідоцтві про хворобу від 14.06.2016 №189.
У зв'язку з цим, листом від 23.07.2019 №33/44/2-12-9-н відповідач відповідно до вимог п.29 Положення №285 повідомив його про наслідки розгляду заяви.
Отже, відповідач діяв у спосіб і в межах, передбачені вимогами чинного законодавства України, а доводи позивача про бездіяльність відповідача щодо неприйняття постанови за наслідками розгляду його заяви суд вважає необґрунтованими. Тому відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Суд врахував, що відповідачем не надано жодних доказів щодо необґрунтованості встановленого йому за наслідками медичного огляду діагнозу.
Фактичного його доводи обґрунтовані лише наявністю рішення ВЛК Уманського ОМВК від 19.09.2016, яким позивачу визначено, що він не придатний до військової служби
Суд звертає увагу, що наявність висновку військової лікарської комісії про визначення іншого ступеню придатності до військової служби відповідно до вимог Положення №285 не є підставою для перегляду відповідачем власної постанови.
Також суд врахував, що під час визначення позивачу ступеню придатності до військової служби ВЛК Уманського ОМВК керувалось нормами наказу МО України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», тоді як відповідач під час такого визначення керувався нормами чинного на той час Порядку №85.
Крім того, зазначеним наказом МО України також визначено, що наслідком пошкодження гомілкової кістки з незначним порушенням функції (що визначено позивачу медичним діагнозом) для осіб сержантського складу (яким є позивач) є визначення придатності до військової служби або обмежена придатність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для перегляду власного рішення про встановлення ступеню придатності позивача до служби.
Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх дій.
Тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя О.А. Рідзель
Рішення складене у повному обсязі 20.12.2019.