про повернення позовної заяви
20 грудня 2019 року справа № 580/3787/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову, поданого ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зняття арешту,
28.11.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява за підписом Процюка В.І., що діє як повірений згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від Процюка Сергія Володимировича (19446, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Квітки; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач), до Корсунь-Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (19446, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, буд.30; код ЄДРПОУ 35039471) (далі - відповідач) про зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна позивача та заборону на його відчуження, який був зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 12.08.2015 за №15460677, та накладений постановою державного виконавця Ковалевської В.В. від 11.08.2015 у виконавчому провадженні №45990981.
Ухвалою від 02.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків. У вказаній ухвалі суд наголосив на необхідності приведення позовної заяви у відповідність вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надання її у кількості учасників спору. Також суд визначив обов'язок позивача надати суду належні докази поважності підстав пропуску строку звернення в суд з цим позовом.
19.12.2019 позивач надав суду адміністративний позов у новій редакції, в якому додатково просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не направленні відповідної постанови про зняття арешту та закриття провадження до органу, установи, посадової особи, яким раніше була направлена постанова про накладення арешту на все майно позивача (невизначене майно) для її виконання, а також невчиненні необхідних дій щодо реєстрації припинення обтяження майна позивача після закриття виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на все належне позивачу майно. Інші позовні вимоги залишив без змін.
Також позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду (далі - Заява). Позивач вказує, що дізнався про порушення прав з листа відповідача від 02.04.2019 №3328. У період з 30.03.2019 до 26.04.2019 перебував на лікуванні у Корсунь-Шевченківській ЦРЛ і не мав об'єктивної можливості подати позов. Також просив врахувати, що намагався владнати спір у позасудовому порядку.
Вирішуючи питання можливості відкриття провадження, наявні підстави повернути позовну заяву, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На підставі п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Жодних обґрунтованих доводів та доказів про поважність пропуску такого строку позивач суду не надав.
Доводам перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 30.03.2019 до 26.04.2019 суд надавав оцінку в ухвалі від 02.12.2019 і вказав, що доказів об'єктивної неможливість подання в суд позову у періодах з часу закінчення виконавчого провадження до 30.03.2019 та з 27.04.2019 до 27.11.2019 (дати направлення позовної заяви) позивач суду не надав. Таких доказів позивач не надав і до Заяви.
Посилання позивача на намагання досудового врегулювання спору не підтверджено доказами.
Жодних інших належних доказів поважності причин пропуску строку звернення в суд з цим позовом позивач не надав. Отже, Заява позивача про поновлення пропуску звернення в суд з цим позовом є необґрунтованою.
Суд наголошує, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").
Такому встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Водночас позивач не позбавлений права на звернення в суд з позовом та поновлення пропущених строків за умови надання належних та допустимих доказів поважності причин їх пропуску.
На підставі ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Також в поданій 19.12.2019 уточненій позовній заяві позивач не врахував, що позовна вимога про зняття арешту з майна позивача не узгоджується з викладеними у ч.1 ст.5 КАС України способами захисту порушених прав в адміністративному судочинстві та не узгоджується з п.4 ч.5 ст.160 КАС України щодо необхідності заявлення позовних вимог саме до визначеного відповідача, у тмоу числі передбаченими у ст.245 КАС України повноваженнями суду. Про це суд зазначав в ухвалі про залишення позову без руху. Отже, повторне її заявлення свідчить про невиконання ухвали суду.
Отже, позивач не усунув недоліків позовної заяви, що перешкоджає відкриттю провадження в адміністративній справі.
Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України встановлено обов'язок суду повернути позовну заяву позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому суд дійшов висновку повернути позовну заяву.
Зважаючи, що позивач не надав суду належних доказів сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Позовну заяву, подану ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зняття арешту, повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.М. Бабич