ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову в задоволенні заяви про перегляд
рішення суду за виключними обставинами
25 вересня 2019 року м. Київ №826/13846/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Донця В.А., суддів Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., секретар судового засідання Сом П.А., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивач - ОСОБА_1 ;
представника відповідача - Литвиненко Ю.В.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в контексті статті 24 Конституції України;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.01.2017 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017р. до моменту здійснення перерахунку;
- визнання дій управління Пенсійного фонду України в м. Києві при вирішенні звернення позивача як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії яке було подано до відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 27.12.2018, яке залишено без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою від 02.05.2019 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №826/13846/18.
Ухвалою суду від 13.05.2019 - відкрито провадження за виключними обставинами у справі №826/13846/18, розгляд заяви відкладався в зв'язку з витребуванням матеріалів пенсійної справи позивача. Судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення від 27.12.2018 за виключними обставинами позивачем зазначено Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19).
У судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримав, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018.
Представник відповідача проти задоволення заяви заперечив, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 набрало чинності 25.04.2019, відповідно дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити з 01.01.2017 перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017р. до моменту здійснення перерахунку відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були правомірними з урахуванням того, що позивач не відноситься до категорії осіб, які визначені статтею 59 вказаного Закону.
Вирішуючи заяву, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами), за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю (пункт 1); словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами), за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 796-XII (зі змінами) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відмовляючи в задоволенні позову, Окружний адміністративний суд міста Києва в рішенні від 27.12.2018 дійшов висновку про помилковість доводів позивача про наявність у нього права на перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки вказаною нормою Закону не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, наведеною нормою визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами, до яких позивач не відноситься.
Оскільки до ОСОБА_1 застосовано положення частини третьої статті 59 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019, він звернувся до суду про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в справі 826/13846/18 за вкилючними обставинами. При цьому заявник наголосив, що є військовослужбовцем в розумінні статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням від 15.12.2015 серії В-1 №008561, тому не потребує додаткового доказування факт участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі військових формувань.
Як убачається зі змісту рішення суду від 27.12.2018, під час судового розгляду встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці позивача, він з 22.07.1987 працював на посаді майстра в Управлінні будівництва Чорнобильської АЕС; з 24.04.1988 працював в ПО "Спецатом" Чорнобильської АЕС. На підставі цього зроблено висновок, що позивач не проходив дійсної військової служби.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.10.1993.
З метою встановлення належності заявника до осіб, на яких поширюється положення статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" судом витребувано пенсійну справ позивача.
Як убачається з матеріалів пенсійної справи позивач отримує пенсію по інвалідності (І група) внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка призначена відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема на підставі статті 54 цього Закону.
Також у матеріалах містяться:
наказ Виробничого об'єднання "Спецатом" від 27.04.1988 №303/ЛС про прийняття на роботу в підрозділ спеціалізований комплекс будівельно-монтажних та аварійно-відновлювальних робіт;
наказ від 11.01.1991 57 лс про звільнення ОСОБА_1 з підрозділу спеціалізований комплекс будівельно-монтажних та аварійно-відновлювальних робіт;
довідка Відокремленого підрозділу "Аварійно-рятувальний центр" Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" від 07.11.2013 №139 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 за червень-грудень 1988 року та січень травень 1989 року;
довідка Відокремленого підрозділу "Аварійно-рятувальний центр" Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом"від 11.11.2013 №23-к про те, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦККПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.121987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 12.11.1990 №1136 і постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250: з 27.04.1988 до 10.12.1988, з 17.12.1988 по 13.01.1991;
наказ Виробничого об'єднання "Спецатом" від 09.12.1988 №210 про створення аварійного загону для виконання робіт з розбирання завалів, демонтажу обладнання, зруйнованих будівель, споруджень, розчищення територій, до якого включено старшого майстра цеху АСМП ОСОБА_1 ;
довідка Будівельно-монтажного управління "Припять" від 18.07.1993 №874 про те, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦККПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.121987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173: з 16.01.1991 по 18.06.1993;
довідка Будівельно-монтажного управління "Припять" від 28.01.1994 №1294 про те, що був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦККПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.121987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173: з 19.07.1993 по 28.01.1994;
лист Відокремленого підрозділу "Аварійно-рятувальний центр" Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" від 22.04.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 приймав участь в аварійно-відновлювальних роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи у Виробничому об'єднанні "Спецатом" в особливо-шкідливих умовах праці в зоні безумовного (обов'язкового) відселення (м. Прип'ять, 10-ти км зона Чорнобильської АЕС) з 27.04.1988 по 13.01.1991. У довідці також зазначено про реорганізацію Виробничого об'єднання "Спецатом" відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 13.11.1987.
Судом також установлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №826/6780/15 (набрала законної сили 31.03.2016) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації встановлено, що відповідно до копії довідки Управління будівництва Чорнобильської АЕС від 27.04.1988 №781 у період з 22.07.1987 по 24.04.1988 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованих формувань цивільної оборони співробітників УБ ЧАЕС згідно з розпорядженням від 27.04.1986 та списку особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони співробітників УБ ЧАЕС по БМУ №2, ділянка №6.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019, визнаючи неконституційним словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в частині третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зазначив, що аналіз положень законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону та прийнятих на його виконання підзаконних актів, дає підстави дійти висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків. Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності. Таким чином, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Наведене свідчить, що Конституційний Суд України, доходячи висновку про неконституційність ураховував різний рівень соціального забезпечення саме серед військовослужбовців.
З огляду на те, що позивач не відноситься до осіб, щодо яких застосовується положення статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач брав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованих формувань, не під час проходження військової служби, доводи позивача про право на перерахунок пенсії за цією нормою є помилковими, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 в справі №826/13846/18.
Керуючись статтями 250, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року в справі №826/13846/18 за виключними обставинами.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст ухвали складено 11 грудня 2019 року.
Головуючий суддя В.А. Донець
Судді Д.А. Костенко
Ю.Т. Шрамко