18 грудня 2019 року справа № 580/3532/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування позивачці педагогічного стажу з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій;
- зобов'язати відповідача зарахувати педагогічний стаж позивачки з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовлено позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», у зв'язку з незарахуванням позивачці педагогічного стажу з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 04.12.2019 відповідачем подано до суду відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки згідно з положеннями постанови Кабінету міністрів України від 04.11.1993 № 909, якою затверджено Перелік закладів і установ освіти і охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, робота на посаді викладача в позашкільному навчальному закладі не належить до переліку посад, робота на яких включається до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що у період з з 01.08.1980 по 26.08.1983 позивачка працювала викладачем по класу теоретичних дисциплін Монастирищенської дитячої музичної школи, з 01.09.1983 - позивачка працює на посаді викладача по класу музично-теоретичних дисциплін Ладижинської дитячої музичної школи, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , довідкою Ладижинської дитячої музичної школи від 01.11.2019 № 1/11.
16.09.2017 позивачці призначена пенсія.
17.09.2019 позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду з заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 30.09.2019 № 61/М-10 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про відсутність підстав для виплати такої грошової допомоги, оскільки розділом 1 “Освіта” Переліку закладів і установ освіти і охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 № 909 у частині “найменування закладів і установ” в позашкільних навчальних закладах посада викладача відсутня.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо незарахування позивачці педагогічного стажу з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з неврахуванням часу роботи до стажу, який дає право позивачці на призначення пенсії за вислугу років та відповідно право на виплату грошової допомоги.
Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» -статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п.2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Відповідно до п.5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж'статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно з п.6 Порядку № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Відповідно до п.7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про позашкільну освіту», структуру позашкільної освіти становлять: позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
У силу ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно з п.«е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за Переліком закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11 1993року №909, що також підтверджується положеннями ст.21 Закону України «Про позашкільні освіту», відповідно до якої педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посади директора та викладача позашкільного навчального закладу, включена до переліку посад педагогічних працівників.
Па підставі п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.
У відповідності до Примітки 2 до даного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Наведені вище нормативно-правові акти в повній мірі гарантують право педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів як право на пенсію за вислугу років, так і право на грошову допомогу, у відповідності до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року №397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України дія постанови №909 від 04 листопада 1993 року поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови, що підтверджується листом від 01 лютого 1995 року №01-3/133-02-2.
На день звернення до суду дане Доручення є чинним та не скасоване.
При вирішенні даного спору, судом взято до уваги, що доручення Кабінету Міністрів України, яке прийняте у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.1993 №523 «Питання організації роботи Кабінету Міністрів України» (яке діяло на момент прийняття доручення) є обов'язковим для членів Уряду та державних органах. Зокрема, у відповідності до пунктів 21-22 даної Постанови протоколи засідань Кабінету-Міністрів та його Президії розсилаються членам Уряду, а також державним органам, організаціям ї посадовим особам за списком, що затверджується Урядовим Секретарем Кабінету Міністрів.
Доручення доводяться до виконавців за розрахунком розсипки у вигляді виписок з протоколу засідання.
Контроль за виконанням доручень, даних на засіданнях Кабінету Міністрів та його. Президії, здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів. Секретаріат регулярно готує інформації Прем'єр-міністру про стан виконання вказаних доручень.
Крім того, суд вказує на факт пріоритетності дії законів над підзаконними нормативно-правовими актами, яким є постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
А тому суд наголошує, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту», яка регулює умови призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні до стажу позивачці педагогічного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років є протиправною.
Таким чином, страховий стаж позивача на посадах, передбачених пунктами «е»-«ж» статгі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 35 років.
При цьому, суд звертає увагу, що факт роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах у спірний період відповідачем не заперечується.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що період роботи на вищевказаних посадах повинен зараховуватись відповідачем до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років та, відповідно, для виплати одноразової допомоги.
Суд зауважує, що Верховний суд України у постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а вказав, що необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №№71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» №36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» №28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» №45701/99).
Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним постанові від 13.02.2018 у справі №580/122/17.
Водночас суд зауважує, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування позивачці педагогічного стажу з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій та зобов'язати відповідача зарахувати педагогічний стаж позивачки з 01.08.1980 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Однак період педагогічного стажу позивачки в музичній школі, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій становить з 01.08.1980 по 26.08.1983 та з 01.09.1983 по 13.09.2017, відтак суд висновує, що належним способом захисту порушеного права позивачки в цій частині є визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування позивачці педагогічного стажу з з 01.08.1980 по 26.08.1983 та з 01.09.1983 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій та зобов'язання відповідача зарахувати педагогічний стаж позивачки з 01.08.1980 по 26.08.1983 та з 01.09.1983 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає про таке.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на те, що право позивачки на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підтверджується висновками суду викладеними вище, суд висновує про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу позивачці, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивачки.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений при зверненні до суду позивачем судовий збір в сумі 1 536 грн 80 коп., згідно з квитанціями № 40350 від 04.11.2019, № 84786 від 07.11.2019 належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо незарахування ОСОБА_1 педагогічного стажу з 01.08.1980 по 26.08.1983 та з 01.09.1983 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати педагогічний стаж ОСОБА_1 з 01.08.1980 по 26.08.1983 та з 01.09.1983 по 13.09.2017 в музичній школі до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі в сумі 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький