18 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3428/19
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Приходька С.О.,
представника відповідача Примака А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та просить:
1. Визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 27.09.2019 № 124 вираженого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії відповідно до та у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, є протиправною, оскільки не грунтується на законі та порушує його права і соціальні гарантії.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду від третьої особи, надійшов відзив, в якому Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З поданих суду доказів вбачається, що з 23.10.1985 по 30.11.1987 позивач проходив дійсну строкову військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан (далі ДРА).
При виконанні обов'язків військової служби у ДРА отримав мінно-вибухове осколкове поранення, ЗЧМТ.
11.11.2009 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
22.11.2012 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач звернувся до Чернігівського ОМВК з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 124 від 27 вересня 2019 року, у призначенні та виплаті грошових коштів позивачу було відмовлено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З поданих суду доказів вбачається, що інвалідність позивачу встановлена внаслідок поранення (контузії), які оторимав переніс під час проходження військової служби на посадах рядового складу, а отже під час проходження строкової військової служби.
В доданій до позову ксерокопії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ЧНВ №059893, вбачається що позивачу встановлено 3-тю групу інвалідності 11.11.2009.
Таким чином, вперше інвалідність позивачу було встановлено через 21 рік з моменту звільнення зі строкової військової служби.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ (в редакції на час звернення позивача до суду) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-Х1І порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
Підпунктом 8 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
З огляду на те, що позивачу вперше встановлена інвалідність через 21 рік після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у нього відсутнє.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.
Так, згідно з Порядком №499 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийнятгя реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України. - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
В доданої до позову копії витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії про встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв вбачається, що: поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Фактично Центральною військово-лікарською комісією встановлений причинний зв'язок між пораненням (контузією), захворюванням з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Також слід зазначити, що військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузій, травми або каліцтва).
Але, не зважаючи на наявність причинного зв'язку між пораненням (контузією) з виконанням обов'язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Так, відповідно до Порядку №499, а також до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
- вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп 'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З цією метою, Порядком №975 передбачено подання заявником уповноваженому органу копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Як вбачається з матеріалів справи, таких документів не додано.
Пунктом 21.22 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402). визначено, що розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати.
Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців.
Існує відповідна практика, щодо надання архівних довідок з Архіву військово- медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони РФ (Центрального архіву Міністерства оборони РФ) підтверджуючих обставини (факт) отриманих поранень, контузій, травм, іншої інформації.
Крім того, законодавство Радянського Союзу, у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби, також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою. Так, згідно ст.ст. 60,114,121 «Положения о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР (на мирное и военное время)», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 09 вересня 1987 року № 260, передбачено надання «справки об обстоятельствах ранения, контузии, травмы, увечья» за формою згідно Додатку № 18.
Приписи статей 44, 70 «Положения о медицинском освидетельствовании в Вооруженных Силах СССР», введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03 вересня 1973 року № 185, також передбачали надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження).
Належними документами, що могли б підтверджувати дані обставини, були визначені: акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Таким чином, законодавчо було визначено форму документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) як у радянський період так і зараз.
Подання всіх документів передбачених пунктом 11 порядку №975 є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги, а серед таких документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного, сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Судом встановлено, що документів про причини та обставини поранення позивачем надано не було, не надано доказів в т.ч., що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні, до відповідних органів, зокрема до архівних установ Російської Федерації, при тому, що обов'язок подати такі документи лежить саме на позивачеві.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України від 27.09.2019 № 124 викладене у формі витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, є обгрунтованим, правомірним та не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168), третя особа без самостійних вимог: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул.Г.Полуботка, 68, м.Чернігів,14013) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2019 року.
Суддя С.Л. Клопот