Справа № 560/3044/19
іменем України
20 грудня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо невключення його до наказу про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та зобов'язання виплатити матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у лютому 2019 року він звернувся до відповідача з рапортом про виплату зазначеної матеріальної допомоги у зв'язку з народженням дитини. Однак, станом на день звільнення зі служби дану виплату він не отримав. Покликається на те, що відповідач безпідставно обмежив його у праві отримати допомогу, посилаючись на відсутність фінансових ресурсів в межах фонду оплати праці, але не надаючи докази зазначеного. Вважає дії відповідальних осіб Військової частини НОМЕР_1 необґрунтованими, відтак звернувся до суду.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві, який надійшов до суду 04.11.2019 року, Військова частина НОМЕР_1 , де позивач проходив службу, покликається на те, що виплата матеріальної допомоги здійснювалась відповідно до чинного законодавства в межах та за наявності передбачених на ці цілі асигнувань за рішенням командування військової частини. Право приймати рішення про виплату цієї матеріальної допомоги належить до дискреційних повноважень відповідача, тому просить у позові відмовити.
06 листопада 2019 року суд витребував у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про те, чи приймались військовою частиною у 2019 році накази про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також докази відсутності у відповідача коштів для її виплати, якщо таке мало місце.
Позивачем подана відповідь на відзив, де зазначається, що Військовою частиною НОМЕР_1 не надано обґрунтованого пояснення щодо конкретної суми витрачених коштів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2019 році або доказів відсутності коштів на її виплату. Вказує на те, що Військовій частині НОМЕР_1 виділено 237 348,00 грн. у 2019 році на виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, однак не зрозуміло чому саме позивачу було відмовлено у виплаті.
25 листопада 2019 року надійшли витребувані судом докази та заперечення відповідача на відповідь на відзив. Зазначається, що нарахування та виплата матеріальної допомоги у березні - квітні 2019 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалась в межах затвердженої суми видатків для її виплати ( лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2019 року №248/1298/24) Таким чином, оскільки фінансування видатків здійснюється пропорційно кожного місяця, орієнтовна сума виплати цієї допомоги щомісяця в середньому становила 19779 грн. на усіх військовослужбовців. Покликається на те, що у березні та квітні 2019 року матеріальна допомога була виплачена п'ятьом військовослужбовцям, у тому числі за січень та лютий цього року усього на суму 76366, 81 грн., тоді як розрахований необхідний обсяг видатків на її виплату за цей період становить близько 79116 грн. Вважає, що у командира військової частини була відсутня фінансова можливість для включення позивача до наказу про виплату матеріальної допомоги у розмірі його місячного грошового забезпечення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
18 квітня 2019 року позивача було звільнено з військової служби у запас у зв'язку з закінченням строку контракту та з 27.04.2019 року виключено із списків особового складу військової частини.
Попередньо, 25.02.2019 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік відповідно до наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 у розмірі місячного грошового забезпечення, підстава - народження дитини.
Рапорт на виплату матеріальної допомоги розглядався на засіданні комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги 19.03.2019 року, що підтверджується відповідною резолюцією. Також на рапорті містяться резолюції: "до виплати при наявності коштів" та "до виплати за встановленим порядком".
Листом №342/4511 від 28.05.2019 року (а.с. 11) позивач був повідомлений про те, що виплата йому матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік не була здійснена у зв'язку з відсутністю у військової частини НОМЕР_1 коштів на цю виплату.
Відповідач листом від 17.07.2019 року №2168 також повідомив позивача, що матеріальна допомога не входить до обов'язкових складових грошового утримання військовослужбовців, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, право виплати якого надано на розсуд командування за умови наявності передбачених на ці цілі асигнувань.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
На виконання постанови прийнятий наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 7 розділу ХХIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХIV Порядку виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Передбачено, що накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, яка виплачується у розмірі, що не перевищує грошове забезпечення військовослужбовця на день підписання наказу про її виплату, в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням конкретних обставин, які командир військової частини оцінює на власний розсуд в межах наданих повноважень за принципом дискреції.
Суд погоджується з тим, що повноваження щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є дискреційними повноваженнями відповідача, які передбачені вищезазначеним Порядком.
Як встановлено судом зі змісту доказів, граничний обсяг видатків на 2019 рік для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань був затверджений та доведений до військової частини НОМЕР_1 листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2019 року №248/1298/24 та становив 237 348 грн.
Наказ міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік" був прийнятий у січні 2019 року та доведений до відповідача у лютому 2019 року, в результаті чого виплата допомоги протягом січня та лютого 2019 року не здійснювалась, а була розпочата у березні 2019 року.
Судом встановлено, що виплата допомоги військовою частиною НОМЕР_1 у 2019 році проводилась починаючи з березня 2019 року, про що свідчать надані відповідачем докази.
Зокрема, до наказів №82 від 18.03.2019 року та №113 від 16.04.2019 року, копії яких є у матеріалах справи, на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у березні - квітні 2019 року було включено п'ятьох військовослужбовців, причинами для виплати допомоги яким були: наявність травм отриманих внаслідок нещасного випадку; необхідність лікування в тому числі реабілітація після хірургічного втручання; хвороба рідних по крові (хвороба батька /матері) 2 випадки; народження дитини.
Виплати зазначеним військовослужбовцям доводяться також роздаточними відомостями № 37 та № 55, з яких видно, що у березні та квітні 2019 року матеріальна допомога була виплачена громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі поданих ними рапортів усього на суму 76 366, 81 грн.
Отже, оскільки фінансування видатків на вказану ціль повинно було здійснюватись пропорційно згідно з принципом справедливого розподілу, орієнтовна сума виплати цієї допомоги в середньому становила 19779 грн. на місяць на усіх військовослужбовців військової частини ( 237 348 / 12 = 19779 ) Відтак, розрахований бюджет відповідача на цю виплату за січень-квітень 2019 року очікувано становив 79 116 грн. (19779 x 4= 79 116), які і були виплачені фактично повністю вище перерахованим військовослужбовцям, рапорти яких командування військової частини визнало такими, які заслуговують на задоволення.
З огляду на досліджені судом обставини та докази, суд приходить до таких висновків:
1) виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань належить до дискреційних повноважень відповідача;
2) відповідачем було доведено, що невиплата вказаної допомоги позивачу мала місце з об'єктивних причин, а саме через вичерпання виділених відповідачу асигнувань, розрахованих на виплату допомоги за відповідний період на усіх осіб, які б могли на неї претендувати;
3) судом не було встановлено порушення відповідачем принципів пропорційності, добросовісності або інших вимог, які висуваються до актів суб'єкта владних повноважень, або надання будь-якій особі, з числа тих, кому було виплачено допомогу, неправомірної переваги перед позивачем;
4) на думку суду, відповідач обґрунтував справедливий розподіл виділених коштів у пропорційному розмірі, який був закладений в розрахунок усієї суми коштів на виплату зазначеної допомоги між військовослужбовцями військової частини.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач довів, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надавалась у межах граничних обсягів видатків для її виплати у розрахунку погодженого місячного фонду грошового забезпечення на 2019 рік, рішення про відмову у її виплаті позивачу відповідач не приймав, тоді як виплата не відбулась через об'єктивні причини, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, не вийшовши за межі наданих повноважень. Зважаючи на це позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20 грудня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок