17 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1794/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
при секретарі Воронцовій К.С.,
за участю:
представника позивача - Щедров О.Р.,
представників відповідача - Козлової Н.О., Капелюш І.В., Вчерашнюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУКУРУЙ" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУКУРУЙ» (далі - позивач, ТОВ «ТУКУРУЙ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач або ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 р. №0002411422 та 07.08.2019 року №0002421422.
Ухвалою суду від 03.09.2019 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.10.2019 року.
З 01.10.2019 року по 31.10.2019 року головуючий суддя по справі перебував на лікарняному, у зв'язку із чим, підготовче засідання, призначене на 03.10.2019 року, не відбулось та перенесене на 02.12.2019 року.
Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належним - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та відкладено підготовче засідання на 17.12.2019 року на 09:00 год.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТУКУРУЙ» щодо діяльності за жовтень 2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Рібрей Груп», за результатами якої складено акт №101/21-22-14-06/40556079 від 16 липня 2019 року. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0002411422 від 07.08.2019 року про зменшення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до склад наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 153392 грн.; податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002421422 від 07.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 82010 грн. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.
ТОВ "ТУКУРУЙ" зареєстроване рішенням Херсонської міської ради Херсонської області від 09 червня 2016 року за №14991020000019342, як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі з 09 червня 2016 року, є платником податку на додану вартість.
В період з 08 липня 2019 року по 09 липня 2019 року посадовими особами відповідача на підставі ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тукуруй» (код 40556079) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ «Рібрей Груп» (код 42388732) за жовтень 2018 року, подальшого використання придбаних товарів, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатами якою складено акт від 16.07.2019 за № 101/21 -22-14-06/40556079.
У висновках акту, які стали підставою для винесення спірних в цій справі податкових повідомлень-рішень, зазначено, що перевіркою встановлено порушення: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України ТОВ «Тукуруй» у жовтні 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 219000 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у жовтень 2018 року на суму ПДВ 153392 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період жовтень 2018 на загальну суму ПДВ 65608 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі винесено податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 року:
форми «В4» №0002411422 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до склад наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 153392 грн.;
форми «Р» №0002421422 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 82010 грн.
Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток за перевіряємий період сформував за наслідками господарських відносин з контрагентом, який не міг поставити товар, що в подальшому реалізовувався позивачу, з цими контрагентом здійснювалось лише документальне оформлення на придбання послуг з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб відповідача, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.
При цьому податковим органом не проводилось зустрічних перевірок контрагентів.
Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що надані ним первинні документи є достатніми для формування податкового кредиту, вважає винесенні за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Порядок проведення перевірки та наявність під час перевірки всіх первинних документів сторонами не заперечується.
Позиція податкового органу ґрунтується на наступному.
На підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ «Рібрей Груп» за юридичною адресою: м. Кам'янське, проспект Свободи, буд. 32, права власності на об'єкти нерухомого майна відсутні. За даною адресою знаходиться будівля будинку побуту «Лада», об'єкт житлової нерухомості, яка належить ПП «Вогник».
Проведеним аналізом податкових декларацій з податку на додану вартість та баз даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Рібрей Груп» не мав взаємовідносин з отримання послуг оренди офісу та складських приміщень не тільки з власником приміщень - ПП «Вогник», але із сторонніми організаціями та не платниками ПДВ.
Для здійснення приймання, навантаження, розвантаження та перевалки вантажів необхідні складські приміщення та промислові території, однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ «Рібрей Груп» відсутнє власне або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки.
Аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Рібрей Груп» не залучало сторонні організації до надання послуг опалення, водо, теплопостачання, зв'язку, оренди офісу, транспортних перевезень, які необхідні для ведення господарської діяльності та здійснення реальних операцій.
В порушення п. п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України ТОВ «Рібрей Груп» протягом 2018 року не подавав до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2018 рік.
Вищевказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність у контрагента основних засобів, трудових ресурсів, відсутність фактів залучення фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців до господарських операцій, надання майна в лізинг, оренду або суборенду.
Згідно баз даних «НАІС ДДАІ» МВС України у власності ТОВ «Рібрей Груп» відсутні транспортні засоби.
Крім того, при детальному аналізі ланцюга постачання товарів, задокументованих ТОВ «Рібрей Груп» на адресу ТОВ «Тукуруй», встановлено відсутність факту його законного введення в обіг.
Таким чином, на думку відповідача, у постачальника ТОВ «Рібрей Груп» перевіркою встановлено:
- відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності (відсутні власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства);
- відсутність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних товарів (необхідність зберігання, перевезення, навантаження, розвантаження) та послуг;
- маніпулювання податковою звітністю (згідно даних ЄРПН встановлено підміну товарів по ланцюгу постачання).
До перевірки ТОВ «Тукуруй» надано договір з ФОП ОСОБА_1 (один із засновників ТОВ «Тукуруй») на зберігання товарів, задокументованих від ТОВ «Рібрей Груп».
Згідно умов Договору поставки від 18.10.2018 №32, укладеного між ТОВ «Тукуруй» та ТОВ «Рібрей Груп», поставка товару здійснюється силами покупця - ТОВ «Тукуруй». Завантаження, розвантаження товару до складу покупця та його розвантаження здійснюється власними силами покупця та за його рахунок.
На запит контролюючого органу від 09.07.2019 про надання документального підтвердження поставки товару (устаткування) від ТОВ «Рібрей Груп», згідно умов наданого до перевірки договору від 18.10.2018 №32, а саме: табелі робочого часу, накази на відрядження, товарно-транспортні накладні та підтверджуючі документи щодо здійснення завантаження/розвантаження, поставки товарів від ТОВ «Рібрей Груп» на зберігання до ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано.
Таким чином, не можливо встановити фактичне місце та час завантаження/розвантаження устаткування та запчастин на зберігання, а отже і ідентифікувати сутність господарської операції щодо транспортування зазначених товарів, і як наслідок - неможливо підтвердити поставку товарів від ТОВ «Рібрей Груп» до ФОП ОСОБА_1 та до ТОВ «Тукуруй».
Також, до перевірки не надано сертифікати виробника, паспорта на товари, у зв'язку з чим неможливо встановити походження товару, дату та країну виробника, строк корисного використання, технічні характеристики.
Крім того, надана до перевірки видаткова накладна не відповідає вимогам первинного документу, так як складена з порушенням норм частини першої та другої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в графі «отримав» відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала даний документ, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні операцій; відсутні реквізити довіреності (дата, номер) на отримання товарів.
Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність господарських операцій між товариством та контрагентом.
При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.
При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.44.2 ст.42 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства(ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Сторони не заперечують наявність первинних документів по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Рібрей Груп» та належним чином оформленої податкової накладної.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що сума податку на додану вартість по податковій накладній №12 від 19 жовтня 2018 року, яку було виписано TОB «Рібрей Групи» включено ТОВ «Тукуруй» до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 на загальну суму ПДВ 219000,00 грн.
Вищезазначена податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 29 жовтня 2018 року та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.
Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі відповідно до банківської виписки №1224 від 22 жовтня 2018 року на суму 260000 грн.
Станом на 31.10.2018 по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість становить 1054000,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ «Рібрей Груп».
В бухгалтерському обліку дані операції у жовтні 2018 року відображено наступним чином: Дт 152 Кт 631 на суму 1 314 000,00 грн.; Дт 631 Кт 621 на суму 1054000,00 грн.
В матеріалах справи знаходиться ухвала Господарського суду Херсонської області від 07 травня 2019 року про затвердження мирової угоди в справі № 923/274/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІБРЕЙ ГРУП" (м. Маріуполь Донецької області) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТУКУРУЙ" (м. Херсон) про стягнення 1054000 грн. 00 коп.
Відповідно до п.п.2,3 резолютивної частини даної ухвали товариство з обмеженою відповідальністю «ТУКУРУЙ» (Відповідач) зобов'язується протягом 3 (трьох) місяців, з моменту затвердження судом даної мирової угоди, видати товариству з обмеженою відповідальністю «РІБРЕЙ ГРУП» (Позивач) прості векселі для оформлення заборгованості перед ним, яка складає 1054000 гривень, що виникла на підставі договору поставки б/н від 18.10.2018 р. за фактично поставлені товари; товариство з обмеженою відповідальністю «РІБРЕЙ ГРУП» (Позивач) заявляє, що з дати затвердження судом цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових претензій до товариства з обмеженою відповідальністю «ТУКУРУЙ» (Відповідач) з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди.
Під час перевірки було встановлено, що позивач виписав на адресу контрагента простий вексель на суму 1054000 грн. зі строком погашення до 19 травня 2020 року.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали перевірки, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.
В спірних правовідносинах позивач відніс до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого за податковою накладною, яка виписана ТОВ «РІБРЕЙ ГРУП» та зареєстрована належним чином в ЄРПН.
Приписи ст.201 ПКУ покладають на податковий орган обов'язок при реєстрації податкових накладних в ЄРПН перевіряти їх відповідність вимогам ПК України та не приймати або відмовляти у реєстрації податкових накладних, за наявності правових на те підстав.
Якщо ж таких дій з боку податкового органу вчинено не було, то податкові накладні вважаються зареєстрованими в ЄРПН.
Згідно з положеннями ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до положень п.71.1. ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів зі збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань питання збору податкової інформації визначає ст. 72 ПК України.
Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження(п.73.3. ст.73 ПКУ).
Таким чином, суд зазначає, що перелік податкової інформації повинен мати документальний характер, є вичерпний і встановлюється законом, зокрема статтями 72 і 83 ПК України. Поряд з цим, інформація повинна збиратися в порядку, встановленому законом, зокрема ст.ст. 72, 73 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, будь-які припущення посадових осіб та моделювання ними ситуацій, за відсутності інших належних доказів, є не обґрунтованими, оскільки:
по-перше, відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (статтями 72, 83 ПК України), зокрема, довідка/акт/лист/ ДФС, а з огляду на ст.74 КАС України, є недопустимим доказом;
по-друге, податковим органом не доведено дотримання процедури збору податкової інформації згідно положень ст.ст. 72, 73 ПК України, що унеможливлює належне прийняття судом до уваги останньої.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (п.16 постанови ВС від 31.07.2018 року №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 року №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).
Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.
Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.
Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів контрагента, через відсутність будь-яких запитів на його адресу та відсутність зустрічних перевірок, висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого контрагента є передчасними.
При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, щоб, наприклад, з доданих первинних документів можливо було б повністю дослідити рух товару від виробника через ланцюги контрагентів до контрагента-постачальника, а від останнього і до товариства, оскільки чинне законодавство вимагає від контрагентів надати докази реальності господарської операції вчиненої саме між ними.
З приводу доводів відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на твердження податкового органу, за якими відповідач дійшов висновку про неможливість постачання товару контрагентом позивача та контрагентами його контрагента власними силами, то вказана позиція (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п. 5.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.
Також, слід зазначити, що неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт яких підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Надані сторонами документи на правильність висновків суду не впливають.
В судовому засіданні 17.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУКУРУЙ" (код ЄДРПОУ 40556079, 73003, м. Херсон, Острівське шосе, 1) Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.08.2019 року № 0002411422 та від 07.08.2019 року № 0002421422.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУКУРУЙ" судовий збір в сумі 2546 (дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 91 коп., шляхом безспірного списання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 грудня 2019 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 111030300