04 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2059/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
за участю секретаря судового засідання Столярчук А.В.,
представників позивача Величко Г.В., Крищук О.М.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Волиньторф» до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Волиньторф» » (далі - ДП «Волиньторф», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Волиньторф» податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, про що складено акт від 18.03.2019 № 4926/14-01/00426302, з яким позивач не погодився та подав письмові заперечення на нього від 04.04.2019 № 1087. За результатами розгляду заперечень відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що становлять предмет заперечень.
В подальшому, ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Волиньторф» з дослідження питань, що стали предметом заперечення вх. № 16143/10 від 08.04.2019 на акт планової виїзної документальної перевірки від 18.03.2019 № 4926/14-01/00426302, про що було складено акт від 31.05.2019 № 11531/14-01/00426302, з яким позивач не погодився та подав письмові заперечення на нього від 25.06.2019 № 1390.
На підставі вказаного акту позапланової перевірки 14.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення № 0006761401, № 0006771401, № 0006781401, № 0006791401.
Позивач не погоджується із висновками перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству, виходячи з такого.
Так, виявлені податковим органом порушення полягають у тому, що Маневицький торфзавод філіал ДП «Волиньторф» проводило реалізацію пального по скретч-карткам на АЗС ТзОВ «Євро Пауер», а ДП «Волиньторф» - по талонам на ТзОВ фірма «Журавлина» невстановленим особам та без первинних документів, тобто фіскальних чеків, які є підставою для оприбуткування та списання пального на баланс підприємства.
Проте, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо, та на момент перевірки ДП «Волиньторф» були надані копії видаткових накладних, банківських виписок, платіжних доручень, лімітних карток на отримання паливно-мастильних матеріалів, заправочних листів, подорожніх листів, звітів на списання пального і мастил, які надавались інспекторам для перевірки як планової, так і позапланової, крім того, копії документів долучались до заперечень на акти перевірки № 4926/14-01/00426302 від 18.03.2019, № 11531/14-01/00426302 від 31.05.2019.
Позивач вказує, що водіям Маневицького торфзаводу філіалу ДП «Волиньторф» під розписку видали смарт-картки відповідно до наказу № 75 від 19.04.2018 та № 93 від 16.05.2018, а до ТзОВ «Євро Пауер» надсилалися листи за вих. № 179 від 19.04.2018 та вих. № 198 від 16.05.2018 щодо переліку водіїв, транспортних засобів, які можуть заправлятися на АЗС згідно наданих смарт-карток за серійними номерами в кількості 8 шт. № НОМЕР_1 , №000000066877, №000000066878, №000000066879, №000000066880, №000000066881, №000000066882, №000000066863.
За паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) Маневицьким торфзаводом проводилось попереднє перерахування коштів на рахунок ТОВ «Євро Пауер» згідно платіжних доручень № 626 від 19.04.2018 на суму 113350,00 грн., № 744 від 11.05.2018 на суму 114450,00 грн., № 841 від 29.05.2018 на суму 119450,00 грн., № 1076 від 04.07.2018 на суму 70000,00 грн., № 1132 від 11.07.2018 на суму 117950,00 грн.
При цьому, факт отримання, використання та списання ПММ по паливних картках на АЗС «БРСМ Нафта» здійснювалось відповідно до документів, а саме: видаткових накладних на дизельне пальне Л-Євро-5-К5 по паливним карткам; лімітних карток на отримання ПММ протягом квітня - липня 2018 року, де вказується число, місяць, марка автомобіля, номер автомобіля, прізвище водія; подорожніх листів вантажного автомобіля КАМАЗ, де зазначено видачу та рух пального по паливних картках.
Крім того, на Маневицькому торфзаводі здійснювався контроль використання ПММ автомобілями заводу в мережі Інтернет на сайті www.brsm-nafta.com. З даного сайту бухгалтер філії роздруковувала обороти по клієнту помісячно та зведений оборот по карті за весь період, коли заправлялися автомобілі на АЗС «БРСМ Нафта», де чітко вказаний серійний номер смарт-картки, число, місяць, години заправки, кількість, ціна, сума, прізвище водія. Відповідно до цих оборотів проводилося використання та списання ПММ, яке придбавалося за безготівковим розрахунком для заправки автомобілів Маневицького торфзаводу на АЗС «БРСМ Нафта».
На підставі вищезазначених первинних документів підтверджується факт отримання ПММ на АЗС працівниками Маневицького торфзаводу філіалу ДП «Волиньторф». При цьому, твердження інспекторів ГУ ДФС у Волинській області про те, що саме фіскальний чек підтверджує отримання ПММ належним одержувачем є невірним та нічим не підтвердженим, адже у фіскальному чеку також не зазначається прізвище та ім'я особи, яка отримала ПММ.
Стосовно взаємовідносин з ТзОВ фірма «Журавлина» позивач вказує про те, що для отримання талонів на заправку своїх автомобілів ДП «Волиньторф» оплачувало рахунки на умовах попередньої оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, з наступним отриманням відповідної кількості талонів за відповідним номіналом згідно накладних, а факт отримання ПММ по талонах водіями ДП «Волиньторф», використання і списання здійснювалось згідно первинних документів (заправочних листів та подорожніх листів).
Отже, відповідно до наданих документів можна встановити, що: ПММ по скертч-картках та талонах від ТзОВ «Євро Пауер» та ТзОВ фірма «Журавлина» відпускались водіям Маневицького торфзаводу філіалу ДП «Волиньторф» та ДП «Волиньторф» (згідно накладної, заправочного листа); використання і списання пального здійснювалося згідно підтверджуючих документів (заправочних та подорожніх листів); отримання ДП «Волиньторф» від ТзОВ фірма «Журавлина» ПММ в талонах матеріально-відповідальною особою підтверджується звітом на списання пального і мастил. З наданих документів можливо встановити зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують використання палива водіями не для власних потреб, а для потреб підприємства.
Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 14.06.2019 № 0006761401, № 0006771401, № 0006781401, № 0006791401.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т. 1, а. с. 1).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 3302/03-20-від 22.07.2019 (т. 5, а. с. 106-112) представник відповідача Ярошик Т.В. позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених в акті перевірки, та правомірно прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, у поданих до суду відповіді на відзив від 29.07.2019 № 1538 (т. 5, а. с. 114-118) та запереченнях на відповідь на відзив від 05.08.2019 (т. 5, а. с. 126-128) сторони підтвердили власну правову позицію, викладену у позовній заяві та відзиві, не погодившись із доводами протилежної сторони.
Підготовче засідання, призначене на 10:00 28.08.2019, було відкладено на 10:00 03.09.2019, а ухвалою суду від 03.09.2019 підготовче засідання відкладено на 12:00 20.09.2019 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (т. 5, а. с. 141).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 10.10.2019 (т. 5, а. с. 160), а в подальшому у судових засіданнях були оголошені перерви у зв'язку із витребуванням додаткових доказів, у тому числі з ініціативи суду.
Крім того, ухвалою суду від 10.10.2019 замінено відповідача ГУ ДФС у Волинській області на правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) (т. 5, а. с. 215-216).
В судових засіданнях, які відбулися у даній справі, представники позивача Величко Г.В. та Крищук О.М. позов підтримали з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просять його задовольнити.
Представники відповідача Ярошик Т.В. та Довгун Т.Г. у тих же судових засіданнях позов не визнали з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просять відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Волиньторф» податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, про що складено акт від 18.03.2019 № 4926/14-01/00426302 (т. 1, а. с. 42-69), на який платник подав письмові заперечення від 04.04.2019 № 1087 (т. 1, а. с. 120-144).
Листом від 17.04.2019 № 13123/10/03-20-14-01-11 ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечення на вказаний акт перевірки прийнято рішення призначити планову виїзну перевірку з питань, що становлять предмет заперечення, з 06.05.2019 (а. с. 70).
В подальшому, ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Волиньторф» з питань, що стали предметом заперечення вх. № 16143/10 від 08.04.2019 на акт планової виїзної документальної перевірки від 18.03.2019 № 4926/14-01/00426302, про що було складено акт від 31.05.2019 № 11531/14-01/00426302 (т. 1, а. с. 71-99).
Перевіркою встановлено порушення ДП «Волиньторф» (т. 1, а. с. 98-99):
пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №8, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 №353 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.01.2001 за №47/5238, пунктами 3.3, 3.10 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України 28.03.2013 № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності «Зміст статей звіту про фінансові результати», наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підпунктів 14.1.36, 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, статті 22, статті 23, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями; далі - ПК України): ДП «Волиньторф» занижено податок на прибуток на загальну суму 207621,00 грн., в тому числі за IV квартал 2016 року в сумі 23798,00 грн., за І квартал 2017 року в сумі 9866,00 грн., за II квартал 2017 року - в сумі 9754,00 грн., за III квартал 2017 року - в сумі 11084,00 грн., за IV квартал 2017 року в сумі - 22035,00 грн., за І квартал 2018 року на суму 24329,00 грн., за II квартал 2018 року 53195,00 грн. та за III квартал 2018 року в сумі 53560,00 грн.;
підпунктів 14.1.36, 14.1.179, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статті 22, статті 23, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1, 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 - ДП «Волиньторф» занижено ПДВ в сумі 230690,00 грн.;
пункту 120-1.2 статті 120-1, пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016;
пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 709373,00 грн., в тому числі за IV квартал 2016 року в сумі 81311,00 грн., за І квартал 2017 року в сумі 33710,00 грн., за II квартал 2017 року - в сумі 33325,00 грн., за III квартал 2017 року - в сумі 37868,00 грн., за IV квартал 2017 року в сумі - 75288,00 грн., за І квартал 2018 року на суму 83125,00 грн., за II квартал 2018 року 181748,00 грн. та за III квартал 2018 року в сумі 182998,00 грн.
Листом від 11.06.2019 № 18813/10/03-20-14-01-12 ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача про те, що вимоги, викладені в запереченні на акт документальної планової виїзної перевірки, за результатами позапланової перевірки задоволені частково (в частині взаємовідносин ДП «Волиньторф» із ТзОВ «Євро Пауер» щодо придбання та списання ПММ) (т. 1, а. с. 100-101).
14.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту перевірки від 31.05.2019 № 11531/14-01/00426302, прийняло такі податкові повідомлення-рішення:
№ 0006761401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 207621,00 грн. та до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 103810,50 грн. (т. 1, а. с. 145);
№ 0006771401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 230690,00 грн. та до платника застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 115345,00 грн. (т.1, а. с. 147);
№ 0006781401, яким до позивача за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 230690,00 грн. застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 115345,00 грн. (т. 1, а. с. 149);
№ 0006791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 709373,00 грн. (т. 1, а. с. 152).
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.
Як вбачається із акту позапланової перевірки від 31.05.2019 № 11531/14-01/00426302, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою не підтверджено факт отримання ПММ по паливних картках та талонах по взаємовідносинах з ТзОВ «Євро Пауер» з Маневицьким торфзаводом філіалу ДП «Волиньторф» та ТзОВ фірма «Журавлина», дільниця № 4 з ДП «Волиньторф» у зв'язку із відсутністю фіскальних чеків, які підтверджують отримання ПММ на АЗС, та без отримання яких використання та списання пального не допускається, через що податкові ревізори-інспектори зробили також висновок про те, що ПММ по паливних картках та талонах реалізовані невстановленим особам. Вказане порушення, на думку податкових інспекторів, призвело до заниження доходів на суму реалізованих паливних карток та талонів невстановленим особам, заниження податку на прибуток всього у сумі 207621,00 грн. та заниження нарахування частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 709373,00 грн., а суми ПДВ з реалізації паливних карток та талонів не нараховано до податкових зобов'язань, ДП «Волиньторф» не складено податкову накладну та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 230690,00 грн.
Суд не погоджується із такими висновками перевірки.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (з змінами та доповненнями, далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, під судового розгляду справи судом встановлені господарські взаємовідносини між Маневицьким торфзаводом філіал ДП «Волиньторф» та ТзОВ «Євро Пауер» на підставі договору на відпуск ПММ від 19.04.2018 №ДГ-0008893, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4 якого постачальник (ТзОВ «Євро Пауер») зобов'язується організовувати та забезпечувати заправку ПММ автотранспорту покупця (Маневицького торфзаводу філіал ДП «Волиньторф»), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати відпущені ПММ, відпуск ПММ здійснюється у мережі АЗС постачальника, які працюють під ТМ «БРСМ Нафта», а розрахунки за відпущені через роздрібну мережу АЗС ПММ здійснюються виключно у безготівковій формі із застосуванням бланку-дозволу (талона), електронної паливної картки (смарт-картка) літрової та електронної паливної картки (смарт-картка) грошової (т. 1, а. с. 154-156).
При цьому, на підставі пояснень представників позивача та первинних документів судом встановлено, що актом приймання-передачі від 19.04.2018 № 1 до договору купівлі-продажу ПММ від 19.04.2018, постачальник передав покупцю смарт-картки у кількості 8 шт. (т. 1, а. с. 156 зворот), водіям Маневицького торфзаводу філіалу ДП «Волиньторф» під розписку були видані смарт-картки відповідно до наказу № 75 від 19.04.2018 та № 93 від 16.05.2018 (т. 1, а. с. 157-159), покупець до ТзОВ «Євро-Пауер» надіслав листи від 19.04.2018 № 179, від 16.05.2018 № 198 щодо переліку водіїв, транспортних засобів, які можуть заправлятися на АЗС згідно наданих смарт-карток за серійними номерами в кількості 8 шт. № НОМЕР_1 , №000000066877, №000000066878, №000000066879, №000000066880, №000000066881, №000000066882, №000000066863 (т. 1, а. с. 160-162). Маневицький торфзавод філіал ДП «Волиньторф» провів попереднє перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Євро Пауер» згідно з платіжними дорученнями № 626 від 19.04.2018 на суму 113350,00 грн., № 744 від 11.05.2018 на суму 114450,00 грн., № 841 від 29.05.2018 на суму 119450,00 грн., № 1076 від 04.07.2018 на суму 70000,00 грн., № 1132 від 11.07.2018 на суму 117950,00 грн. (т. 1, а. с. 163-167).
Факт отримання, використання та списання ПММ по паливних картках на АЗС «БРСМ Нафта» здійснювалось відповідно до таких первинних документів: видаткових накладних на дизельне пальне Л-Євро-5-К5 по паливним карткам (т. 1, а. с. 168-171); лімітних карток на отримання ПММ протягом квітня - липня 2018 року, де вказано число, місяць, рік, марка автомобіля, номер автомобіля, прізвище водія (т. 1, а. с. 172-199); подорожніх листів вантажного автомобіля КАМАЗ із зазначенням у них видачі та рух пального по паливних картках (т. 1, а. с. 200-250, т. 2, а. с. 1-186). Крім того, суду додатково надані обороти по карті за весь період, роздрукованого з сайту www.brsm-nafta.com, у яких вказано, коли заправлялися автомобілі на АЗС «БРСМ Нафта», серійний номер смарт-картки, число, місяць, години заправки, кількість, ціна, сума, прізвище водія (т. 5, а. с. 178-211).
Судом під час розгляду справи встановлені також господарські взаємовідносини між ДП «Волиньторф» та ТзОВ фірма «Журавлина» щодо придбання ПММ без укладеного письмового договору.
Так, для отримання талонів на заправку автомобілів ДП «Волиньторф» оплачувало рахунки на умовах попередньої оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями (т. 5, а. с. 68-97), з наступним отриманням відповідної кількості талонів за відповідним номіналом згідно з видатковими накладними (т. 5, а. с. 28-41), а факт отримання ПММ по талонах водіями ДП «Волиньторф», використання і списання здійснювалося на підставі первинних документів, а саме заправочних листів та подорожніх листів (т. 2, а. с. 187-249, т. 3, а. с. 1-248, т. 4, а. с. 1-249, т. 5, а. с. 1-27).
Крім того, суду були додатково надані копії наказів по ДП «Волиньторф» та Маневицькому торфзаводу ДП «Волиньторф» від 02.01.2015 № 10, від 24.01.2017 № 33, від 02.04.2018 № 110, від 02.01.2018 № 12, від 10.09.2018 № 175 про закріплення автотранспортних засобів за водіями підприємства (т. 6, а. с. 60-62, 88-90), свідоцтва (в копіях) про реєстрацію транспортних засобів (т. 6, а. с. 63-87, 91-107), копії звітів на списання палива і мастил за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 (т. 6, а. с. 118-159), копії подорожніх листів легкового автомобіля за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 з копіями наказів на відрядження та кадровою довідкою (т. 6, а. с. 160-250, т. 7, а. с. 1-247, т. 8, а. с. 1-133).
Суд погоджується із доводами позивача про те, що вказані вище первинні документи підтверджують факт відпуску ПММ по картках та талонах від ТзОВ «Євро Пауер» та ТзОВ фірма «Журавлина» водіям Маневицького торфзаводу філіалу ДП «Волиньторф» та ДП «Волиньторф», а також використання придбаного пального у власній господарській діяльності позивача.
При цьому, суд виходить з того, що вказані первинні документи складені належним чином, на їх підставі можливо встановити зміст господарських операцій (в тому числі, придбання ПММ та використання палива водіями не для власних потреб чи потреб інших осіб, а у господарській діяльності підприємства), будь-яких доказів фіктивності операцій з придбання ПММ та їх використання в господарській діяльності позивача суду не надано.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості оприбуткування та списання позивачем придбаних ПММ у зв'язку із відсутністю фіскальних чеків, виходячи з такого.
Згідно із пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Отже, незалежно від форми розрахунків, покупцю видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі ПММ на відповідній АЗС.
Пунктом 2.3.7 договору на відпуск ПММ від 19.04.2018 №ДГ-0008893, укладеним між Маневицьким торфзаводом філіал ДП «Волиньторф» та ТзОВ «Євро Пауер», також передбачено, що після відпуску ПММ за допомогою смарт-картки грошової постачальник самостійно відраховує відповідну грошову суму вартості отриманого пального з рахунку смарт-картки грошової та видає представнику покупця чек терміналу разом з чеком РРО на відповідну кількість отриманих ПММ (т. 1, а. с. 155).
Разом з тим, відповідно до розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
На думку суду, у випадку проведення розрахунків за продані нафтопродукти у безготівковій формі, факт фактичного відпуску покупцю ПММ на АЗС може підтверджуватися не лише фіскальним чеком РРО, а й іншими первинними документами (талоном, смарт-карткою, платіжним дорученням, накладною, заправочним листом, оборотом по карті тощо).
Відтак, доводи відповідача про те, що лише фіскальні чеки РРО підтверджують отримання ПММ на АЗС та є підставою для оприбуткування пального на баланс позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки у даному випадку відпуск ПММ на АЗС не здійснювався за готівку із видачою фіскального чеку, ДП «Волиньторф» здійснювало розрахунки у безготівковій формі (із застосуванням карток та талонів).
Суд погоджується із доводами позивача про те, що подані для перевірки та до суду первинні документи у своїй сукупності підтверджують факт придбання ПММ на АЗС у контрагентів ТзОВ «Євро Пауер» та ТзОВ фірма «Журавлина», а відсутність фіскальних чеків РРО сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв'язку із використанням у господарській діяльності.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони суб'єктам господарювання здійснювати оприбуткування та списання ПММ без наявності фіскального чека РРО у випадку їх придбання шляхом проведення розрахунків у безготівковій формі (із застосуванням смарт-карток та талонів) та за наявності інших первинних документів, які підтверджують операції з придбання ПММ.
З наведених мотивів суд також вважає доводи відповідача про реалізацію ДП «Волиньторф» паливних карток та талонів невстановленим особам лише припущеннями, які наявними у цій справі доказами не підтверджуються.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що під час судового розгляду виявлені в ході позапланової перевірки контролюючим органом порушення (у вигляді заниження доходів на суму реалізованих паливних карток та талонів невстановленим особам, заниження податку на прибуток у сумі 207621,00 грн. та заниження нарахування частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 709373,00 грн., не нарахування сум ПДВ з реалізації паливних карток та талонів до податкових зобов'язань, не складення податкової накладної та її не реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 230690,00 грн.) не знайшли свого підтвердження, позивач надав первинні документи, які спростовують такі порушення, відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу, що при зверненні до суду позивач згідно із платіжним дорученням від 27.06.2019 № 21 (т. 1, а. с. 2) сплатив судовий збір в сумі 22232,77 грн., який відповідно до виписки зарахований до Державного бюджету України (т. 2, а. с. 66). Проте, враховуючи приписи підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено граничний розмір судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19210,00 грн.), позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання цього позову в сумі 19210,00 грн.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області (правонаступника ГУ ДФС у Волинській області) судовий збір в розмірі 19210,00 грн., а переплачена сума судового збору може бути повернута позивачу з бюджету за його клопотанням ухвалою суду.
Керуючись статтями 243 - 246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 червня 2019 року № 0006761401, № 0006771401, № 0006781401, № 0006791401.
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Волиньторф» (44614, Волинська область, Маневицький район, с. Прилісне, вул. Сойне, 15, ідентифікаційний код 00426302) судові витрати в розмірі 19210 гривень 00 копійок (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх
Повний текст рішення складений 17 грудня 2019 року