м. Вінниця
20 грудня 2019 р. Справа № 120/3774/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу працівника охорони здоров'я періоду з 01.09.1989 по 24.04.1991, дії щодо невиплати грошової допомоги у розмірі 10 - ти пенсій та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період навчання в клінічній ординатурі Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткування, у розмірі 10 - місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30.09.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про зарахування до стажу працівника охорони здоров'я (медичного стажу) роботу в клінічній ординатурі з 01.09.1989 по 24.04.1991 та виплату 10 - ти місячних пенсій, оскільки загальний трудовий стаж складає 42 роки 5 місяць 26 дні, а стаж працівника охорони здоров'я - понад 35 роки.
Листом від 23.10.2019 № 3004/Б-10 відповідач повідомив, що зарахувати до спеціального стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги період навчання в клінічній ординатурі немає підстав.
Така відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки відповідно до Положення про клінічну ординатуру від 29.01.1998 № 12 навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом. Тому ОСОБА_1 вважає що у нього наявний необхідний спеціальний стаж, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги при виході на пенсію.
Ухвалою від 21.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача оригінал або належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
04.12.2019 до суду від представника відповідача надійшов витяг з електронної пенсійної справи ОСОБА_1
22.11.2019 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Як підставу відзиву зазначає, що при обрахуванні спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплату спірної одноразової допомоги необхідно враховувати періоди роботи у закладах визначених Переліком закладів охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на цей вид пенсії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Відповідно до примітки 3 Переліку № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Період навчання при обчисленні пенсії зараховується до загального стажу роботи, оскільки до спеціального стажу зараховується лише робота за спеціальністю, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Тому, відповідач вважає, що підстав для зарахування періоду навчання з 01.09.1989 по 24.04.1991 в клінічній ординатурі до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки в трудовій книжці ще й не зазначено посади на якій позивач працював.
17.12.2019 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Тому, враховуючи зазначені обставини та керуючись нормою ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши аргументи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 19.09.2019, та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Пенсія за віком призначена позивачу вперше за заявою від 19.09.2019 (а.с.38).
30.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив зарахувати підготовку в клінічній ординатурі до медичного стажу та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 - ти місячних пенсій (а.с.13).
Відповідач листом від 23.10.2019 № 3004/Б-10 відмовив у призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, зіславшись на те, що право на неї відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058-IV виникає у осіб, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
На думку відповідача, перешкодою для виплати позивачу бажаної для нього грошової допомоги є недостатність спеціального страхового стажу, оскільки згідно матеріалів пенсійної справи стаж роботи позивача за спеціальністю складає 33 роки 08 місяців 19 днів (а.с.14). Причиною недостатності стажу став висновок відповідач, що період навчання позивача в ординатурі тривалістю з 01.09.1989 по 24.04.1991 до стажу який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій не підлягає зарахуванню.
Не погодившись з відмовою відповідача в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Проаналізувавши звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги від 30.09.2019 та відповідь на звернення яка оформлена відповідачем листом від 23.10.2019 № 3004/Б-10, суд встановив, що спір виник у зв'язку із різною оцінкою сторонами питання щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посадах у медичних установах державної або комунальної форми власності періоду навчання у клінічній ординатурі із 01.09.1989 по 24.04.1991.
Надаючи оцінку підставам виникнення спірних правовідносин у цій справі, суд враховує, що спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до Пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Більш детально порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення спірної грошової допомоги, та її виплати, врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Аналіз норм пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV дає підстави для висновку, що для набуття права на бажану для позивача виплату необхідною є сукупність таких умов:
1) досягнення особою пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) на день досягнення пенсійного віку такі особи повинні працювати в медичних закладах та установах державної або комунальної форми власності на визначених посадах;
3) робота на таких посадах повинна давати право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
4) наявність страхового стажу на таких посадах для чоловіків - 35 років;
5) призначенню пенсії за віком таким особам не повинно передувати отримання будь - якої іншої пенсії.
Суд встановив, що позивач народився 23.08.1959 року та вважається таким, що досяг пенсійного віку із 23.08.2019. Пенсія за віком призначена йому із 24.08.2019 на підставі звернення від 19.09.2019 (а.с. 15).
Відповідачем не подано доказів призначення ОСОБА_1 інших видів пенсій до призначення йому пенсії за віком, що могло б стати перешкодою для виплати йому допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Зміст записів у трудовій книжці позивача дає підстави вважати, що на день досягнення пенсійного віку позивач працював в медичному закладі комунальної форми власності (Хмільницька ЦРЛ Хмільницької районної ради) на посаді «лікар - кардіолог терапевтичного відділення» (а.с. 11).
Відтак, позивачем дотримано наведених вище умов для призначення та виплати бажаної допомоги, а спірним залишається питання щодо достатності спеціального страхового стажу тривалістю 35 років. При цьому у разі включення до зазначеного стажу періоду навчання у клінічній ординатурі із 01.09.1989 по 24.04.1991 (щодо цього питання виник спір), спеціальний стаж вважається достатнім.
Щодо правил обчислення страхового стажу, суд зазначає наступне.
Як зазначалося, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення спірної грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1991 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Страховий стаж, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII (п. 4 Порядку № 1191).
Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-XII) визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до п.п. «е» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Згідно п. «е» ст. 3 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку № 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Отже, Переліком № 909 визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. При цьому, однією із категорій осіб про які йдеться у вказаному вище розділі Переліку № 909 є лікарі, що працюють у лікарняних закладах.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що період навчання особи в клінічній ординатурі зараховується лікарю до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Щодо аргументів відповідача про те, що навчання позивача в клінічній ординатурі не зараховується до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці не зазначена посада, на якій останній працював, суд зазначає, що за своєю суттю навчання у клінічній ординатурі є формою практичної підготовки лікаря.
Як встановлено судом ОСОБА_1 у 1983 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова за спеціальністю - лікувальна справа, що підтверджується копією диплому ИВ - І № 010137 (а.с.12, 47).
Суд звертає увагу, що як до направлення та зарахування у клінічну ординатуру так і після відрахування із клінічної ординатури позивач працював на посаді лікаря. Про направлення у клінічну ординатуру та про завершення навчання у ній у трудовій книжці позивача вчинено записи, які дають можливість визначити період його підготовки. Зокрема період проходження навчання в клінічній ординатурі підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 БТ - І № НОМЕР_1 в якій зазначено, що з 01.09.1989 по 24.04.1991 позивач навчався у клінічній ординатурі на кафедрі пропедевтичної терапії (а.с.10-11, 43-46).
В подальшому питання щодо проходження клінічної ординатури врегульовано на підзаконному рівні. Зокрема у Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.01.1998 № 12 (далі - Положення № 12) визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах.
Пунктом 2.1 Положення № 12 передбачено, що до клінічної ординатури приймаються за конкурсом громадяни України, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень лікаря-спеціаліста і стаж практичної роботи не менше трьох років за фахом після закінчення інтернатури або спеціалізації, лікарська спеціальність якої повинна відповідати спеціальності клінічної ординатури. У конкурсі можуть також брати участь лікарі без необхідного стажу практичної роботи, які успішно закінчили інтернатуру і рекомендовані Вченою радою вищого закладу освіти, закладу післядипломної освіти до навчання в клінічній ординатурі.
Клінічні ординатори в межах робочого часу виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі 25 % від розрахункової норми навантаження лікаря відповідної спеціальності, що передбачається індивідуальними планами їх підготовки, без доплат до стипендії (п. 3.10 Положення № 12).
Пунктом 4.12 Положення № 12 передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що період навчання особи в клінічній ординатурі зараховується лікарю до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058.
Крім цього суд враховує, що пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Як передбачено п. 8 Порядку № 637, час навчання у клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначалося вище, період проходження позивачем навчання в клінічній ординатурі підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 БТ - І № НОМЕР_1 в якій зазначено, що з 01.09.1989 по 24.04.1991 позивач навчався у клінічній ординатурі на кафедрі пропедевтичної терапії (а.с.10-11, 43-46).
Крім цього, згідно архівної довідки Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 30.07.2019 № 21/1-1636 ОСОБА_1 , «лікар», з 01.09.1989 по 24.04.1991 навчався в клінічній ординатурі за спеціальністю «Кардіологія» на кафедрі пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова (наказ від 01.09.1989 № 193) (а.с.17, 48 зворот). Досліджені судом документи містились у пенсійній справі позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи дають підстави для висновку, що позивач займаючи посаду лікаря був зарахований для проходження підготовки у клінічну ординатуру на кафедру пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова у період із 01.09.1989 по 24.04.1991. Після початку навчання позивач набув статус «клінічні ординатора», а тому посилання відповідача, що в трудовій книжці позивача не зазначена посада на якій останній проходив підготовку не береться до уваги.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт виконання практичних завдань позивачем під час проходження (навчання) в спеціальній клінічній ординатурі.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1989 по 24.04.1991 в клінічній ординатурі за спеціальністю «Кардіологія» на кафедрі пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу позивача, що дає право на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058, оскільки у такому разі спеціальний страховий стаж позивача перевищує необхідних 35 років.
Тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1989 по 24.04.1991 в клінічній ординатурі до спеціального страхового стажу позивача, що дає право на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058 і похідні від них вимоги про зобов'язання зарахувати цей період у стаж, підлягають задоволенню.
Висновок суду у цій справі узгоджується, в тому числі із правовою позицією Верховного Суду (Постанова від 24.04.2019 по справі № 450/3061/16-а).
Як передбачено п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З огляду на зазначене, відмова відповідача у призначенні і виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058 у розмірі 10 місячних пенсій є неправомірною. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті грошової допомоги та похідні від них вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити спірну грошову допомогу підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 768 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду його навчання з 01.09.1989 по 24.04.1991 в клінічній ординатурі за спеціальністю «Кардіологія» на кафедрі пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в клінічній ординатурі за спеціальністю «Кардіологія» на кафедрі пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту ім. М.І. Пирогова з 01.09.1989 по 24.04.1991 до страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Визнати протиправною оформлену листом від 23.10.2019 № 3004/Б-10 «Щодо пенсійного забезпечення» відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Богоніс Михайло Богданович