м. Вінниця
20 грудня 2019 р. Справа № 120/3808/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про розгляд у порядку загального позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з позовом щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 02.09.2018, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року.
Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Також ухвалою суду надано відповідачу строк для подачі заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
16.12.2019 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в яких відповідач просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що за умови розгляду справи у спрощеному провадженні порушується безпосереднє право особи на перегляд справи та оскарження рішення суду, адже в подальшому сторони обмежені у можливості оскарження рішення, прийнятого в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Визначаючись стосовно заявленого клопотання, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 259 КАС України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).
Частиною 2 ст. 260 визначено, що у випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 260 КАС України).
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 ст. 260 КАС України).
Визначаючись щодо обґрунтованості заперечень відповідача суд враховує, що дана адміністративна справа не належить до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
При прийнятті рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд керувався положеннями ч.2 та 3 ст. 257 КАС України, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження в справі.
Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що у випадку розгляду справи в спрощеному провадженні порушується право особи на перегляд справи та оскарження рішення суду до судів вищих інстанцій.
Так, відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду в адміністративній справі гарантується, тоді як реалізація права на касаційне оскарження судового рішення може підлягати певним обмеженням, встановленим законом.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, зокрема у справах “Levages Prestations Services v. France”, рішення від 23 жовтня 1996 року, та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain", рішення від 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично, таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (“Ашинґдейн проти Сполученого Королівства”, від 28 травня 1985 року, п. 57; “Меньшакова проти України”, № 377/02, від 8 квітня 2010 року, п.53, та інші).
Таким чином, внаслідок розгляду судом першої інстанції адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не порушується право учасника справи на апеляційне оскарження, тоді як право на перегляд судового рішення в касаційному оскарженню підлягає легітимному обмеженню на підставі закону.
Водночас суд зауважує, що в згідно з абзацом 2 частини 5 статті 329 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, встановлена чинним процесуальним законом заборона на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності не є абсолютною і передбачає широкий перелік винятків, що додатково спростовує доводи відповідача в частині можливого порушення його права на перегляд судового рішення в разі розгляду судом справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є незначної складності, обставини, визначені в ч.3 ст. 257 КАС України, в даній адміністративній справі не свідчать про неможливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 248, 256, 260, 262 КАС України суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна