м. Вінниця
21 грудня 2019 р. Справа № 120/3321/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.11.2019, просили суд:
- визнати бездіяльність державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни;
- скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 за №47806303 та від 22.05.2019 за №46990564;
- зобов'язати повторно розглянути заяви позивачів про державну реєстрацію права власності, яку подано їх представником Аврамичем ОСОБА_3 від 29.03.2017 за реєстраційним №21632044 та від 15.03.2017 за реєстраційним №21383804;
- скасувати рішення від 23.08.2019 за №48365848 та рішення від 04.09.2019 за №48524273 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що за наслідком розгляду їхніх заяв від 29.03.2017 за реєстраційним №21632044 та від 15.03.2017 за реєстраційним №21383804 відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 за №47806303 відносно ОСОБА_1 та від 22.05.2019 за №46990564 відносно ОСОБА_2 , якими надано час на усунення виявлених недоліків. В подальшому, у зв'язку з невиконанням зазначених рішень, державний реєстратор прийняв рішення від 23.08.2019 за №48365848 та рішення від 04.09.2019 за №48524273 про відмову позивачам у державній реєстрації прав та їх обтяжень, покликаючись на відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, затвердженим Порядком Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.
Позивачі вважають вчинені відповідачем дії та прийняті рішення протиправними, оскільки, на їх переконання, вони подали документи необхідні і передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та “Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.
Ухвалою від 21.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін). Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строку відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №52331 від 06.11.2019), у якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про зупинення розгляду заяв позивачів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 за №47806303 та від 22.05.2019 за №46990564 слугувало неподання стороною позивачів документа, що посвідчує виникнення в них права власності. Адже, для державної реєстрації речових прав та їх обтяжень представником позивачів за виключенням документів, що посвідчують особу та документів, що надають право на представництво інтересів, подано наступні документи: 1) рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 19.05.1988 № 128; 2) свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння від 20.11.1989; 3) копія витягу з погосподарської книги.
Водночас, згідно п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, (далі - Порядок №1127) для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Однак, з огляду на подане представником позивачів свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння від 20.11.1989 вбачається, що головою та власником господарського двору є ОСОБА_4 , за яким зареєстроване право власності на зазначене вище будинковолодіння на виконання рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 19.05.1988 за № 128 відповідно до приписів норм Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української PCP від 31.01.1966.
Також, представник відповідача зауважив, що недотримання встановлених ч. 3 ст. 19 Закону № 1952-ІV строків розгляду поданих позивачами заяв від 29.03.2017 за реєстраційним №21632044 та від 15.03.2017 за реєстраційним №21383804 мало місце з причин, що не залежали від відповідача, як то неодноразовий розгляд дій/рішень відповідача вчинених/прийнятих за наслідками розгляду відповідних заяв позивачів в судах першої та апеляційної інстанції, а також відсутністю в певний період часу технічної можливості повторного розгляду первинно поданих заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою від 20.11.2019 задоволено заяву позивачів від 19.11.2019 про збільшення позовних вимог та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням позовних вимог, викладених у заяві від 19.11.2019.
Суд, вивчивши, з використанням відомостей, що містяться в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
15.03.2017 представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради з метою реєстрації у Державному реєстрі речових прав права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
За результатами даної заяви державним реєстратором 17.03.2017 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №34320488 у зв'язку із тим, що: 1) заява про державну реєстрацію подана неналежною особою; 2) колгоспний двір відсутній у переліку об'єктів нерухомого майна щодо якого проводиться державна реєстрація прав.
Представник позивача Аврамич А.С. із рішенням державного реєстратора від 17.03.2017 не погодився та оскаржив його до суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 по справі №802/529/17-а рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора №3420488 від 17.03.2017 скасовано та зобов'язано повторно розглянути заяву №21383804 від 15.03.2017 подану ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 . Постановляючи рішення суд вказав, що враховуючи відсутність у Аврамича А.С. належного підтвердження повноважень, зокрема, довіреності від імені Проник О.І., що в свою чергу, свідчить про подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, державний реєстратор мав можливість зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та надати час для усунення недоліків. З урахуванням вищевикладеного, суд в адміністративній справі №802/529/17-а прийшов до висновку про те, що належним способом захисту права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву, подану ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 , від 15.03.2017.
На виконання вищевказаного рішення ВОАС від 17.07.2017 по справі №802/529/17-а, державний реєстратор Бурлак В.В., повторно розглянула заяву, подану ОСОБА_5 , ще раз перевіривши відповідність вимогам законодавства подані заявником документи від 15.03.2017. За результатами повторного розгляду заяви, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.08.2017 №36715409, з тих підстав, що стали причиною відмови за попереднім розглядом заяви від 15.03.2017.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі №802/1495/17-а, рішення державного реєстратора Бурлак В.В. від 21.08.2017 №36715409 (що було прийняте на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 по справі №802/529/17-а) - скасовано. У задоволені вимоги про зобов'язання розглянути заяву до державного реєстратора від 15.03.2017 за №21383804 - відмовлено, з тих мотивів, що відповідний обов'язок у держаного реєстратора за приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 26.11.2015 № 834-VIII) в державного реєстратора виникає відразу після скасування рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень.
В подальшому, рішенням ВОАС від 18.04.2019 у справі № 120/4561/18-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21383804;
На виконання вищевказаного рішення ВОАС від 18.04.2019 по справі №120/4561/18-а, державний реєстратор Бурлак В.В., повторно розглянула заяву ОСОБА_2 за № 21383804 від 15.03.2017 та, внаслідок оновлення програмного забезпечення Державного реєстру прав, що уможливило повторно здійснити розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, 22.05.2019 прийнято рішення № 46990564 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з підстав неподання стороною позивача документа, що посвідчує виникнення в них права власності.
Після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, на усунення недоліків поданої заяви та констатувавши не усунення останніх, 23.08.2019 прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №48365848.
Також судом встановлено, що 29.03.2017 ОСОБА_5 , як представник ОСОБА_1 , звернувся до державного реєстратора із письмовою заявою про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . До заяви надав паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_1 , копію свідоцтва на право власності серія та номер:1/123, виданого ВООБТІ, копію рішення виданого виконавчим комітетом Ради народних депутатів, рішення №128 виконавчого комітету Вінницької районної ради, копію виписки з по господарської книги Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
За результатами даної заяви державним реєстратором 04.04.2017 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №34617981 щодо проведення державної реєстрації права власності на колгоспний двір, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Представник позивача ОСОБА_5 із рішенням державного реєстратора від 04.04.2017 не погодився та оскаржив його до суду.
Постановою ВОАС від 18.09.2017 у справі № 802/1164/17-а вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення відповідача про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 34617981 від 04.04.2017 та зобов'язано державного реєстратора повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності від 29.03.2017 за реєстраційним № 21632044. Зокрема, задовольняючи в частині позовні вимоги суд констатував, що відповідач передчасно розглянув заяву ОСОБА_1 по суті та виніс рішення про відмову, а отже відповідач має повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати останньому строк на подання додаткових документів.
Ухвалою ВААС від 15.05.2018 встановлено судовий контроль за виконанням відповідачем постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2017 Зобов'язано державного реєстратора, відповідно до ст. 382 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду подати до ВОАС звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №802/1164/17-а.
12.06.2018 відповідачем до суду у справу №802/1164/17-а подано звіт за вих. №04-00-011-26500 про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2017. В якому, з поміж іншого, зазначено, що виконати вимогу суду щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2017 за № 21632044, не убачається за можливе у зв'язку з технічними особливостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: після скасування рішення про відмову у державній реєстрації, розділ, до якого вносяться відомості є неактивним, оскільки заява за цим реєстраційним номером та датою знаходиться у стані «Скасовано» і державний реєстратор позбавлений можливості будь-яким чином відредагувати, змінити чи доповнити вищевказаний розділ. За наведених обставин, 08.06.2018 відповідачем, на виконання постанови ВОАС від 18.09.2017, розглянуто заяву ОСОБА_1 за № 28538688 (сформовану замість заяви № 21632044) та прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41501322;
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №802/164/17-а відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.06.2018 про встановлення нового строку для подання звіту відповідачем до суду та накладення штрафу. Окрім того, судом прийнято звіт відповідача від 12.06.2018.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі №802/1164/17-а ухвалу ВОАС від 03.04.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 382 КАС України.
Враховуючи зазначене вище рішення суду, внаслідок оновлення програмного забезпечення Державного реєстру прав, що уможливило повторно здійснити розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, відповідач здійснив повторний розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2017 за реєстраційним № 21632044 та прийняв рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2019 за №47806303, з підстав неподання стороною позивача документа, що посвідчує виникнення в них права власності.
Після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, на усунення недоліків поданої заяви та констатувавши не усунення останніх, 04.09.2019 прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №48524273.
Вважаючи дані рішення протиправними, оскільки, на переконання позивачів, ними було подано всі документи необхідні і передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та “Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127), у відповідних редакціях на момент спірної реєстрації.
Так, статтею 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-державна реєстрація прав)-офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно-це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону № 1952-IV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами п.2 ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно зі ст.18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, виходячи з положень статтей 10 та 18 вказаного Закону, державний реєстратор під час процедури розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, а також відмови у проведенні державної реєстрації прав.
Відповідно до ст.22 Закону № 1952-IV, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 23 Закону № 1952-IV передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у разі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Так, позивачі зазначають, що державним реєстратором порушено норми, визначені у п. 43 Порядку № 1127 відповідно до яких, Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Однак, як вбачається з наданих на вимогу суду стороною відповідача документів, позивачі до заяв від 29.03.2017 за реєстраційним №21632044 та від 15.03.2017 за реєстраційним №21383804 додали довіреність на ОСОБА_5 , паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копію рішення, виданого виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів №128, копію свідоцтва на право власності серія та номер:1/123, виданого ВООБТІ Пронику ОСОБА_6 . ОСОБА_7 ., копію виписки з по господарської книги Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 25-46).
Як самостійно вказують в позовній заяві позивачі, до поданих 15.03.2017 та 29.03.2017 заяв, разом з іншими документами в якості документа, який посвідчує виникнення права власності, представником позивачів було надано відповідне свідоцтво.
Однак, з огляду на копію свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 20.11.1989, яке згідно карток прийому документів було надано разом з іншими документами відповідачу для вчинення реєстраційної дії, вбачається, що головою та власником господарського двору є ОСОБА_4 , за яким зареєстроване право власності на зазначене вище будинковолодіння на виконання рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 19.05.1988 за № 128 відповідно до приписів норм Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української PCP від 31.01.1966.
Відповідно до ч. З ст. З Закону № 1952-1V, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, з наданих відповідачу документів вбачається, що станом на день звернення позивачів до державного реєстратора з відповідними заявами право власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщений по АДРЕСА_1 в с. АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 . Водночас документів, які б засвідчували набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна позивачами, як то свідоцтво про право на спадщину або рішення суду щодо права власності ОСОБА_8 та/або ОСОБА_2 останніми надано не було, як відповідачу так і під час розгляду справи в суді.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи суд вважає, що приймаючи оскаржувані в даній справі рішення відповідач діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, адже реєстрація за особою права власності за відсутності належних документів в підтвердження набуття особою відповідного права нормами чинного законодавства не допускається.
Крім того, надаючи оцінку посиланням позивачів щодо недотримання відповідачем строків проведення реєстраційних дій суд зазначає наступне.
Як вказано в частині третій статті 19 Закону № 1952-1V, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав.
Однак, встановлені під час розгляду фактичні обставини справи свідчать, що розгляд поданих позивачами 15 та 29 березня 2017 року заяв про проведення державної реєстрації права власності було неодноразово предметом розгляду в судах адміністративної юрисдикції першої та апеляційної інстанції. За результатами розгляду відповідних справ судами неодноразово зверталась увага на необхідність дотримання процедури розгляду відповідних заяв, в зв'язку з чим приймались рішення зобов'язального характеру щодо повторного розгляду поданих позивачами заяв. Зазначені обставини, з урахуванням повідомлених стороною відповідача технічних особливостей внесення відомостей до Державного реєстру прав (лист державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 11.09.2019 за № 3726/06-14), свідчать про об'єктивні причини, що зумовили прийняття оскаржуваних рішень поза строки визначені ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В контексті вищенаведеного слід зазначити, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Відповідне в повній мірі узгоджується з правовою позицією, висвітленою у абз. 23-25 постанови Верховного Суду України від 13.06.2017 по справі № 800/490/15.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачами, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність у даній справі судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторія Вікторівна (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21000)
Повний тест рішення складено: 21.12.2019.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна