17 грудня 2019 року
м. Черкаси
справа № № 712/14777/18 провадження 22-ц/821/646/19
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л.І.,
суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.
секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс»;
третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрфінресурс», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у складі: головуючого судді Мельник І.О., повний текст рішення складено 27 вересня 2019 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В подальшому ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2019 року замінено відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс».
Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2007 року між нею та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений Договір кредиту № 895/06-034-112, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані кошти в сумі 57 518,00 Швейцарських франків з обов'язковим щомісячним платежем 685 Швейцарських франків та з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11 березня 2014 року.
Згідно п. 1.2 Договору, кредит наданий позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки SUBARU моделі tribeca, 2007 року випуску, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 98/02-2007 від 28 лютого 2007 року, укладеним з ТОВ «Меркурій».
Звертає увагу, що договір купівлі-продажу укладений саме у гривні, а не будь-якій іншій валюті.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення даного кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони укладають договір застави.
12 березня 2007 року укладений Договір застави № Дз 895/06-034-112 згідно якого в якості забезпечення виконання зобов'язань передано в заставу транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
12 березня 2007 року також укладено Договір поруки № 1-895/06-034-112 між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зазначила, що при ознайомленні поручителя ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що 03 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказаний транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 згідно довідки № 04/01/006275 від 01 березня 2007 року, довідки-рахунку від 28 лютого 2007 року серія ЄГП № 134633.
Згідно виконавчого напису нотаріуса в 2011 році нотаріусом пропонувалось задовольнити вимоги стягувача в сумі 26 785,33 Швейцарських франків, що згідно курсу НБУ станом на 07 квітня 2011 року становило 232 932,79 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 26 032,55 Швейцарських франків; сума заборгованості за відсотками - 512,59 Швейцарських франків; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 217,94 Швейцарських франків; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 22,25 Швейцарських франків.
Вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент його вчинення заборгованості за кредитом не існувало, тим більше безспірної, тому не було жодних законних підстав вчиняти виконавчий напис.
Окрім того, істотними умовами договору не передбачено видачі кредитних коштів у іноземній валюті, оскільки первинні документи підтверджують надання кредиту в гривні, а відтак і виконавчий напис вчинявся свідомо із порушенням вимог закону.
Крім того, оспорюваний виконавчий напис видано на дострокове стягнення усієї суми нарахованої кредитором заборгованості до закінчення дії кредитного договору, тобто, до березня 2014 року включно, ігноруючи дострокове погашення кредитних зобов'язань.
При цьому оспорюваний виконавчий напис приватного нотаріуса підлягав для пред'явлення до примусового виконання в строк один рік, тому пред'явлення такого виконавчого документу у 2018 році є умисним грубим порушенням вимог закону.
Згідно з умовами кредитного договору та договору застави, банк повинен надіслати особі, яка порушила свої зобов'язання, письмову вимогу про усунення порушення. Підтвердження такого надіслання вимагає і порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса та пересвідчення останнього у отриманні його саме боржником.
Крім того, за розрахунками позивача, заборгованості перед кредитором, станом на 03 травня 2011 року, взагалі не існує в сумі, що вказана в оскаржуваному виконавчому написі.
Жодних повідомлень від кредитора позивач не отримувала, а у нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напис, оскільки він повинен був пересвідчитись у отриманні поштових відправлень як позивача, так і третьої особи-поручителя, а також у наявній згоді позичальника та поручителя із вказаними сумами заборгованості. У виконавчому написі зазначений строк, за який проводилось стягнення, а саме з 11 квітня 2010 року по 07 квітня 2011 року. У цей період часу прострочень не було, зазначена нотаріусом сума заборгованості за кредитом в розмірі 26 785,33 Швейцарських франків підтверджує дострокове стягнення на всю суму коштів, а не за період періодичних платежів; нотаріусом вказано, що строк платежу за кредитним договором настав 07 квітня 2011 року, однак кінцевий термін погашення кредиту вказано - березень 2014 року.
Вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинений в порушення вимог закону, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
У виконавчому написі нотаріуса не зазначено момент виникнення заборгованості - дату невиконання/неналежного виконання зобов'язань позичальником. Як підтверджено кредитором у Довідці № 301.5-6839, з 27 березня 2010 року по 25 липня 2011 року, що включає період, за який звернуто стягнення у виконавчому написі нотаріуса, з 11 квітня 2010 року по 07 квітня 2011 року переплата позичальника становить 2 576,15 Швейцарських франків: обов'язковий щомісячний платіж - 685 Швейцарських франків; період з 27 березня 2010 року по 25 липня 2011 року становить 16 місяців; згідно графіку платежів у кредитному договорі за період з 27 березня 2010 року по 25 липня 2011 року до сплати - 10 960 Швейцарських франків; сплачено позичальником за вказаний період 13 536,15 Швейцарських франків, тобто переплата складає 2 576,15 Швейцарських франків.
У розпорядженні нотаріуса були відсутні необхідні для стягнення документи: підтвердження здійснення звірки розрахунків з боржником та погодження такої заборгованості з поручителем на підставі первинних документів; договори на обслуговування банківських рахунків позичальника, відкритих кредитором в іноземній валюті - в Швейцарських франках; первинні документи - меморіальні ордери у відповідній кількості до здійснених сплат позичальником.
Просила суд виконавчий напис, вчинений 03 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., про звернення стягнення на транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 згідно довідки № 04/01/006275 від 01 березня 2007 року, довідки-рахунку від 28 лютого 2007 року серія ЄГП № 134633, визнати таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати просила покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сонівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що кредитний договір та договір застави недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, а тому у кредитора виникає право вимагати виконання обов'язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь-який час, доки договір є чинним.
На момент вчинення виконавчого напису банк мав право на звернення стягнення.
Нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже виконавчий напис вчинено правомірно, з дотриманням всіх вимог законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи, що рішення суду першої інстанції є невмотивованим, необґрунтованим, не ґрунтується на законі, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Сплату судового збору та інші судові витрати покласти на відповідача.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повністю проігнорував та не відобразив в оскаржуваному рішенні, докази, якими було обґрунтовано позовну заяву та клопотання позивача, допустив невиконання ухвал суду відповідачем, відсутність будь-яких документів, що є належними доказами на підставі яких було вчинено виконавчий напис нотаріуса, пропущення відповідачем строку в один рік для пред'явлення виконавчого напису нотаріуса, відсутність підтверджень вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, відсутність умов кредитного договору щодо кредитування у Швейцарських франках, не з'ясовано обставини та події.
Вважає, що судом не надано оцінки недійсності (нікчемності) Договору факторингу та Договору відступлення права вимоги від 31 липня 2018 року за кредитними зобов'язаннями та незаконно залучено ТОВ Факторингова компанія «Укрфінресурс» в якості правонаступника Банку.
Крім того, судом не взято до уваги наявність Довідки, виданої ПАТ «Укрсоцбанк», розрахунків позивача щодо дострокового погашення кредиту від 09 вересня 2011 року та не досліджувалось та не відображено відсутність будь-якого рахунку на який сплачено позичальником кошти були зараховані кредитором, а також відсутність валютного рахунку.
Зазначає, що судом проігноровано офіційну інформацію про особу кредитора та не з'ясовано відсутність письмового дозволу у Черкаської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» виданого ПАТ «Укрсоцбанк» на право здійснення певного виду банківських операцій.
Не відповідають дійсності висновки суду щодо відсутності розрахунків позивача, які б підтверджували спірність оскаржуваного виконавчого напису.
Також вважає, що при розгляді справи судом було порушено норми процесуального права, що виразилось у не повідомленні сторін про закінчення підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, не складено протоколи судових засідань.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 листопада 2019 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду на 17 грудня 2019 року на 11 год. 00 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно Договору кредиту від 12 березня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №895/06-034-112 на купівлю автотранспортних засобів (т.1 а.с. 11 - 13).
Відповідно до п. 1.1. Договору кредиту, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 57 518,00 Швейцарських франків зі сплатою 10,2 % процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп.1.1.1 п.1.1 ст. 1 Договору (т.1 а.с. 11).
Пунктом 1.2 Договору кредиту, кредит надавався на оплату придбаного автомобіля марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, укладеним із ТОВ «Меркурій» (т. 1 а.с. 11 зворотній бік).
12 березня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 укладено Договір застави № Дз 895/06-034-112, згідно п. 1.1 якого, заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т.1 а.с. 14).
Згідно п. 2.4.8 Договору застави, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави у разі невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених Договором кредиту або невиконання заставодавцем зобов'язань передбачених пунктами 2.1.3.-2.1.5., 2.1.7. та 2.1.9 цього договору (т.1 а.с. 15).
Пунктом 4.2 Договору застави, звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється у відповідності до чинного законодавства України та умов цього договору (т.1 а.с. 15).
12 березня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 1-895/06-034-112, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодування витрат Кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Договором кредиту та збитків Кредитора, завданих порушенням Позичальником своїх обов'язків за Договором кредиту в порядку черговості, встановленої Договором кредиту (т.1 а.с. 16).
Згідно виконавчого напису нотаріуса від 03 травня 2011 року звернуто стягнення на транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Строк, за який проводиться стягнення, з 11 квітня 2010 року по 07 квітня 2011 року. Запропоновано задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 26 785,33 Швейцарських франків, що станом на 07 квітня 2011 року становить 232 932 грн. (т.1 а.с. 9).
Згідно Договору факторингу від 31 липня 2018 року Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги за Договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 895/06-034-112 від 12 березня 2007 року, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 59).
Відповідно до Договору відступлення права вимоги від 31 липня 2018 року, за Договором застави № Дз 895/06-034-112 від 12 березня 2007 року ПАТ «Укрсоцбанк» передало, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» прийняла всі права за Договором застави, що укладений між АТ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 58).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» - Шульги П.М., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд Черкаської області, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (чинній на час вчинення нотаріальної дії у 2011 році), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно п. п. 282, 283 розділу 32 Інструкції вчинення нотаріальних дій (чинної на час вчинення спірного виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чеку) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (п. 284 розділу 32 Інструкції вчинення нотаріальних дій чинної на час вчинення спірного виконавчого напису).
Пунктом 286 вказаної Інструкції визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 ЗУ «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15, від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 3 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та постанові Верховний Суду від 09 жовтня 2019 року, справі № 362/2170/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12 березня 2007 року уклала Договір кредиту № 895/06-034-112 на купівлю автотранспортних засобів, а саме автомобіля марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску. Також 12 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір застави № Дз 895/06-034-112 згідно з яким придбаний автомобіль передано в заставу Банку. Того ж дня між ОСОБА_1 , АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 1-895/06-034-112.
У зв'язку із наявністю заборгованості по Кредитному договору, 03 травня 2011 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. для вчинення виконавчого напису на звернення стягнення на транспортний засіб, який перебуває в заставі.
03 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 при цьому в ньому зазначено, що строк, за який проводиться стягнення з 11 квітня 2010 року по 07 квітня 2011 року (т.1 а.с. 9).
З метою перевірки дотримання вимог законодавства при вирішенню даного спору, суд першої інстанції, ухвалою від 19 лютого 2019 року, витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. належним чином завірену копію виконавчого напису, вчиненого 03 травня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1846 та копій документів, які стали підставою для його вчинення (т.1 а.с. 109 - 110).
Листом від 13 березня 2019 року № 40/01-16, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. повідомив суд, що у відповідності до вимог законодавства витребовувані судом документи були відібрані до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, про що складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, та які не підлягають зберіганню, схвалений Протоколом засідання ЕПК державної архівної установи № 1 від 11 січня 2019 року, відповідно документи, на підставі яких 03 травня 2011 року вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1846, було знищено (т.1 а.с. 118).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2019 року витребувано у ПАТ «Укрсоцбанк» належним чином завірені копії документів, які було надано банком до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1846 від 03 травня 2011 року (т.1 а.с. 123 - 124).
На виконання вищевказаної ухвали суду Банком було надано розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2011 року, згідно якого вбачається, що сума заборгованості за кредитом становить 26 032,55 Швейцарських франків, сума заборгованості за відсотками 512,59 Швейцарських франки, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 217,94 Швейцарських франки, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 22,25 Швейцарських франки, що в сумі складає 26 785,33 Швейцарських франки (т.1 а.с. 208 - 209).
З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що загальною сумою заборгованості є 26 785 Швейцарських франків 33 сантими, тобто сума заборгованості надана Банком у розрахунку відповідає сумі зазначеній в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса (т.1 а.с. 9).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 59879318 від 24 травня 2019 року змінено обтяжувача нерухомого майна, транспортного засобу марки SUBARU tribeca, 2007 року випуску, шасі № 4 НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 на ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс», термін дії 24 травня 2014 року, звернення стягнення не зареєстровано (т. 1 а.с. 210).
В судовому засіданні представник ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» - Шульга П.М. пояснив, що на час розгляду справи в апеляційній інстанції автомобіль не реалізовано, він перебуває на штрафному майданчику.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилалась на те, що стягнута з неї сума боргу не є безспірною, оскільки вона сплачувала кошти в якості погашення заборгованості, тому на момент вчинення виконавчого напису в неї була відсутня заборгованість по оплаті кредиту на підтвердження чого посилалась на довідку ПАТ «Укрсоцбанку» від 20 жовтня 2011 року № 301.5-6839.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 . колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до п. 1.1.1 Договору кредиту, повернення кредиту повинне здійснюватись позичальником до 10 числа кожного місяця згідно графіку по 685 Швейцарських франки (т.1 а.с. 11).
Статтею 2 приведеного Договору визначено порядок надання кредиту та сплати процентів.
Так, згідно до п. 2.4 передбачено, що нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця (без врахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця), а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором.
У свою чергу сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_4 ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк» в період сплати, за який приймається період з «1» по «10» число місяця наступного за звітним. У разі, якщо 10 (десяте) число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів згідно п. 2.4 цього Договору до попереднього робочого дня (п. 2.4.1.Договору кредиту).
Відповідно до 2.4.3. Договору кредиту, проценти, нараховані на прострочену заборгованість за Кредитом вважаються простроченими процентами.
Згідно п. 2.5 Договору кредиту, погашення заборгованості позичальника за цим Договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за Кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати процентів, штраф.
З пункту 3.2.3.1 Договору кредиту вбачається, що кредитор має право вимагати повернення Кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини Кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.
При цьому п. 3.3.5 Договору кредиту визначено, що позичальник зобов'язаний суворо дотримуватися положень цього Договору, а також договору, визначеного п. 1.3 цього Договору.
Отже, Договором кредиту чітко визначений розмір місячного платежу, порядок надання кредиту та сплати процентів, при цьому серед прав позичальника відсутнє право на зміну графіка погашення кредиту на власний розсуд.
Крім того, ст. 4 Договору кредиту встановлює відповідальність за порушення виконання зобов'язання, а саме підстави нарахування пені та штрафів.
Надана ОСОБА_1 довідка не відображає визначеного Договором кредиту механізму його погашення з зазначенням всіх складових.
З даної довідки вбачається, що дійсно ОСОБА_1 сплачувались кошти по кредиту, однак суми оплати, які здійснювались нею та терміни їх здійснення були відмінними від тих, які визначені у п. 1.1.1 Договору кредиту, тобто позичальником було порушено порядок виконання зобов'язання, що відповідно являлося підставою для застосування ст. 4 Договору кредиту та інших його положень.
Тому, посилання скаржника на те, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса в неї була відсутня заборгованість по кредиту до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки судом було надано оцінку наявності кредитної заборгованості, зворотного позивачем в супереч ст. 81 ЦПК України в суді першої інстанції доведено не було.
Крім того, посилаючись в позовній заяві на те, що розрахунок заборгованості та графік погашення платежів не є первинними документами, що підтверджують проведення банківських операцій із зарахування коштів на відповідний валютний рахунок позичальника і, що квитанція про сплату позичальником кредитної заборгованості є касовим документом, що підтверджує прийняття установою банку готівки, ОСОБА_1 , в підтвердження відсутності заборгованості перед кредитором, як і наявності переплати, не надала суду належних доказів щодо здійснення нею кредитних платежів, а саме паперових платіжних документів установленої форми, які б відображали дату та суму, здійснених платежів по погашенню кредитної заборгованості, для проведення звірки з розрахунком вимог банку станом на 07.04.2011.
Враховуючи графік погашення заборгованості по кредиту, вимоги викладені в договорі щодо часу та механізму зарахування сплачених позичальником коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості, наявні в матеріалах справи, зокрема і подані позивачем докази щодо часу здійснення платежів (довідка), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено відсутність у неї заборгованості перед банком станом на 07 квітня 2011 року.
Так, згідно графіка за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року, за умови дотримання графіку та умов договору, ОСОБА_1 повинна була сплатити 8 220 Швейцарських франків.
Наявні в матеріалах справи розрахунок банку та довідка надана ОСОБА_1 засвідчують перш за все порушення визначеного сторонами договору графіка погашення заборгованості за кредитним договором та розміру щомісячних платежів.
Таким чином, довідка ПАТ «Укрсоцбанку» від 20 жовтня 2011 року № 301.5-6839 не є доказом відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
На підтвердження своїх доводів щодо відсутності безспірності заборгованості, позивачем надавались вимоги про надання пояснень щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса адресовані ПАТ «Укрсоцбанк», однак всі вони датовані 2018 - 2019 роками, тоді як вчинення виконавчого напису мало місце у 2011 року, а кінцевий термін повернення основної заборгованості сторонами Договору кредиту був визначений до 11 березня 2014 року.
Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів нею не надано суду.
Доводи скаржника відносно правомірності видачі даного кредиту та відступлення права вимоги від ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрфінресурс» не є предметом розгляду даного спору.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваного судового рішення, а тому доводи скаржника відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент вчинення виконавчого напису банк мав право на звернення стягнення безспірної заборгованості, а нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже виконавчий напис вчинено правомірно, з дотриманням всіх вимог законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2019 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: В.Г. Бородійчук
Л.В. Нерушак