20 грудня 2019 року
м. Харків
справа № 638/16856/19
провадження № 22-ц/818/6168/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Піддубного Р.М., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач : ОСОБА_1 ,
відповідач : Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Рибальченко Л.М.,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати укладеними додаткові угоди від 17.07.2019 до договорів оренди від 14.12.2016 належних позивачу земельних ділянок.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 листопада 2019 року справа передана на розгляд Харківського районного суду Харківської області.
Суд першої інстанції керувався ч.1 ст.30 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) та виходив з того, що спірні правовідносини виникли з приводу земельної ділянки, що розташована за межами Лук'янцівської сільської ради на території Харківського району Харківської області, тому справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності Харківським районним судом Харківської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до Дзержинського районного суду міста Харкова для продовження розгляду. Посилається на порушення судом норм процесуального права. А саме, на те, що за правилами ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Правила виключної підсудності до пред'явленого ним позову застосовуватись не можуть, оскільки спір не стосується безпосередньо об'єкта нерухомого майна, його предметом є договірні відносини внаслідок зобов'язань за договором. Договір оренди не містить прямої вказівки на місце виконання, а виконання договору оренди орендарем полягає у сплаті орендної плати, що виконується за місцезнаходженням орендаря.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просив визнати укладеними додаткові угоди від 17.07.2019 до договорів оренди від 14.12.2016 орендованих позивачем земельних ділянок (а.с. 2-11).
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі договорів оренди орендує земельні ділянки за межами Лук'янцівської сільської ради на території Харківського районного суду Харківської області. Орендна плата за вказаними договорами обчислюється виходячи нормативної грошової оцінки землі. Дізнавшись, що з часу укладення договорів оренди 14.12.2016 нормативна грошова оцінка земель змінилася, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із пропозицією укласти додаткові угоди оренди землі, змінивши його розмір орендної плати. Відповідач в укладенні додаткових угод та зміні розміру орендної плати відмовив.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч.1 ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про виникнення спору між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області з приводу нерухомого майна (оренди земельних ділянок), оскільки позивач бажає продовжити користуватися земельними ділянками, змінивши умови договору оренди. Тобто фактично спір стосується права користування нерухомим майном.
Посилання в апеляційній скарзі на підсудність, передбачену ст. 27 ЦПК України, не враховуються судом, оскільки щодо позовів з приводу нерухомого майна правила вказаної статті не застосовуються.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: Р.М. Піддубний
Н.П. Пилипчук