19 грудня 2019 року
м. Харків
Справа № 641/4543/18
Провадження № 22-ц/818/5284/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
відповідач: ОСОБА_3 ,
відповідач: ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2019 року в складі судді Курганнікової О.А., -
встановив:
У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, в якому просив стягнути солідарно зі всіх відповідачів на його користь відшкодування завданої йому матеріальної шкоди в розмірі 27077,00 грн. та судові витрати.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Зазначений будинок перебуває на балансі ПрАТ «Харківський велосипедний завод». 23.03.2018 року комісією в складі Начальника адміністративно-побутового відділу Гранкіної Т.А., Адміністратора-паспортиста ОСОБА_5 та Слюсаря-сантехніка Дайнеко ОСОБА_6 М. складений Акт №4/61 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення. Зазначеним актом встановлено, що наслідками залиття є наявність наступних пошкоджень: пошкоджені стеля сумісної ванни з санвузлом; частково постраждала стіна між ванною та квартирою АДРЕСА_2 ; частково постраждала стеля квартири АДРЕСА_2 ; частково постраждала несуча стіна в межах вікна від стелі до підвіконня як всередині, так і зовні квартири АДРЕСА_2 . Причина залиття - негерметичність стін та підлоги загальної душової кімнати квартир АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_5 . З метою оцінки завданих позивачу збитків, ним був укладений договір № 1426/05-18 від 15.05.2018 на проведення незалежної оцінки матеріального збитку нерухомого майна із ТОВ «Аргумент-Експерт». За результатами виконання вказаного договору був складений Звіт про оцінку розміру прямого збитку (матеріального збитку). Згідно з висновком за цим звітом, розмір прямого (матеріального) збитку, що був завданий позивачу внаслідок залиття його квартири, становить 27077,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачі посилаються на те, що складений представниками ПрАТ «Харківський велосипедний завод» акт від 23.03.2018 року не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Крім того вважають, що негерметичність стін та підлоги загальної душової кабіни не можуть бути причинами залиття.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.
Представник відповідачів та відповідачі в судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкові від 22 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки Акту №4/61 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення від 23.03.2018 року. Зазначає, що невідповідність акту певним приписам підзаконних нормативних актів жодним чином не свідчить про неналежність зазначеного доказу, оскільки вина особи, як й інші обставини у цій справі, можуть бути доведені будь-якими засобами доказування, які не заборонені чинним законодавством.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Акт про залиття від 23.03.2018 року не відповідає наведеним вимогам, адже складений за відсутності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Таким чином, вказані акти є неналежним доказом, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 05.12.2012 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.06.2018 року.
Актом №4/61 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення від 23 березня 2018 року, складеного комісією в складі: Начальника адміністративно-побутового відділу Гранкіної Т.А., Адміністратора-паспортиста ОСОБА_5 та Слюсаря -сантехніка ОСОБА_7 встановлено, що наслідками залиття є наявність наступних пошкоджень: пошкоджені стеля сумісної ванни з санвузлом; частково постраждала стіна між ванною та квартирою АДРЕСА_2 ; частково постраждала стеля квартири АДРЕСА_2 ; частково постраждала несуча стіна в межах вікна від стелі до підвіконня як всередині, так і зовні квартири АДРЕСА_2 . Причина залиття - негерметичність стін та підлоги загальної душової кімнати квартир АДРЕСА_7 а, квартири АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_5 .
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв цей доказ на підтвердження позовних вимог позивача, оскільки за Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005р. № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (п. 2.3.6 Правил). У даних Правилах наведено форму такого акту, а саме додаток № 4.
Крім того, суду першої інстанції необхідно було взяти до уваги роз'яснення, надане Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 р. №12/20-11-1975, відповідно до якого факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Тобто факт залиття, характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що наданий суду акт від 23 березня 2018 року не відповідає вимогам, викладеним в Правилах, складений комісією ПрАТ «Харківський велосипедний завод» із зазначенням лише номерів ймовірно квартир відповідачів: а також за відсутності самих відповідачів, що позбавляє їх можливості подання доказів на його спростування. У документі також відсутня інформація щодо власників квартир, з вини яких сталося залиття, а також щодо проведення огляду квартир, з яких, за твердженням позивача, відбулося залиття, а тому не може бути належними та допустимим доказом заподіяння відповідачами майнової шкоди позивачу, оскільки інформація, яку він містить, є недостатньою для ухвалення беззаперечних висновків в справі.
Крім того, Акт №4/61 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення від 23 березня 2018 року не містить інформації про дату останнього залиття, а обмежується лише вказівкою на постійне залиття квартири позивача, що не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між останнім залиттям та пошкодженнями квартири, встановленими комісією за наслідками обстеження, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом.
За загальним правилом статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно зі статтею 151 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати у порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, позивачем всупереч статтям 12,81 ЦПК не було надано доказів того, що власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_3 , а власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_4 Наявні у справі довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС,УДМС України в Харківській області підтверджує лише факт реєстрації постійного місця проживання відповідачів за вказаною адресою, що не належними і допустимими доказами володіння відповідачами вказаними квартирами.
За таких обставин та на підставі наданих доказів, позивачем ОСОБА_1 не доведено факт спричинення йому вказаної ним матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачами і саме 23 березня 2018 року, коли був складений Акт №4/61 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення.
Також, позивачем не доведений і розмір майнової шкоди, оскільки в акті не зазначена площа приміщень, які постраждали від залиття, а також конкретні приміщення, в яких залиття сталось.
Висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і не спростовані позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано неналежним доказом акт про залиття від 23 березня 2018 року суд відхиляє, оскільки встановлено, що всупереч вимогам Правил акт складено за відсутності відповідачів та не відповідає змісту та формі, встановленими чинним законодавством України. Крім того: в акті не зафіксовані відомості щодо потерпілих та винних сторін, а також не зазначена конкретна дата залиття, що призвело до встановлених актом за наслідками обстеження пошкоджень.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко