20 грудня 2019 року м. Харків
Справа № 623/3104/19
Провадження № 22-ц/818/5895/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
Суддів Колтунової А.І. , Пилипчук Н.П.,
Учасники справи :
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
Відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року, ухваленого суддею Герцовим О.М., -
У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2016 у розмірі 8687, 01 грн, а також судові витрати по справі.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 28.07.2016 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8687,01 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку:починаючи з «1» по «25» число кожного місця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ«ПриватБанк» Умовами та правилами,Тарифами складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи АТ КБ «ПриватБанк» викладені на банківському сайті www. privatbank.ua/rules.
Банк зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 15.07.2019 має заборгованість в розмірі 19 188, 94 грн, яка складається згідно із наданим до позову розрахунком з наступного: 7 007, 14 грн - заборгованість за кредитом; 3510, 08 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8128, 12 грн - заборгованість за пенею та комісією, та відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди штраф - 543,60 грн.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2016, яка складається з тіла кредиту у розмірі 7007,14 грн.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене судове рішення представником АТ КБ «ПриватБанк» - Криловою О.Л. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та штрафу та задовольнити вимоги банку в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав безпідставним застосування до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та штрафу, допустивши порушення норм цивільного права. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту та штрафу.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 8128,12 грн. Банком не оскаржується.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила, Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи генеральну угоду, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, вимоги позивача про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає. Таким чином, суд вбачав наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 7 007 гривень 14 копійок.
Такий висновок суду першої інстанції в оскарженій частині не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.05.2011 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», який складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
28.07.2016 між банком та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Згідно умов пункту 2.1 Генеральної угоди банк надав позичальнику ОСОБА_1 строковий кредит у розмірі 8687,01 грн на строк 24 місяців з 28.07.2016 по 31.07.2018 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 8687,01 грн. в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 2,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві, Умовах та Правилах строки.
Пунктом 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що строком повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість з кредиту, починаючи з 32-го дня порушень, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 543,60 грн.
Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 459,29 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат відповідно до Умов та Правил.
Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.07.2018.
Як свідчать матеріали справи, у пункті 1.5 Генеральної угоди сторони обумовили, що підписання вказаної угоди не являється анулюванням заборгованості позичальника.
За таких обставин сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафу) за порушення виконання договірних зобов'язань.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штраф за користування кредитом відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.
Встановлено, що умовами Генеральної угоди сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню на користь банку, оскільки вказане було письмовою домовленістю сторін.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Водночас суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Як вбачається у пункті 2.1 Генеральної угоди сторони погодили, що банк надає позичальнику строковий кредит у розмірі 8687,01 грн на строк 24 місяці, з 28.07.2016 по 31.07.2018. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31.07.2018.
Разом із цим, банк просить стягнути нараховану заборгованість за користування кредитом, зокрема по процентам, станом на 15.07.2019, з наданого банком розрахунку за договором вбачається, що загальний розмір заборгованості за процентами становить 3510, 08 грн та нараховувався з 28.07.2016 по 15.07.2019.
Водночас, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, оскільки строк кредитного договору та дата останнього погашення заборгованості визначено до 31.07.2018, з 01 серпня 2018 року припинилося право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, що відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 28.07.2016 по 31.07.2018 в розмірі 2887,23 грн.
Розмір заборгованості за процентами в сумі 2887 грн. 23 коп. відповідає розрахунку наданому банком в обґрунтування позовних вимог та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованих після 31.07.2018, не ґрунтуються на умовах договору та нормах законах, а, отже, не підлягають задоволенню.
Крім того, з ОСОБА_1 на користь Банка підлягає стягненню штраф у розмірі 543,60 грн., враховуючи те, що вказана відповідальність за прострочення виплати боргу з кредиту передбачена п. 2.2. Генеральної угоди від 28.07.2016.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про необхідність апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року в оскарженій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків та штрафу змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками в розмірі 2887,23 грн. та штрафу відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди в розмірі 543,60 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а саме, на 54,40 % (з 19188,94 грн на 10437,97 грн), при подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921 грн, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1045,02 грн (54,40%) у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково на 84,63 % (з 4053,68 грн. на 3430,83 грн.), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2438,61 грн (84,63 % від 2881,50 грн.) у зв'язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3483,63 грн (1045,02 грн+2438,61 грн) у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції та переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року в оскарженій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків та штрафу змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 "Д") заборгованість за відсотками в розмірі 2887,23 грн. та штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди в розмірі 543,60 грн., а загалом 3430 грн. 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 "Д") судовий збір в розмірі 3483,63 грн у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції та переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.С. Кругова
Судді А.І.Колтунова
Н.П. Пилипчук