Справа № 948/897/19 Номер провадження 33/814/1070/19Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.
Категорія
19 грудня 2019 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Маліченко В. В., з участю: секретаря судового засідання - Пархоменко Ю. І., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Павленка А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Горняк, Донецької області, паспорт - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Машівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року,-
Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 384 грн 20 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що 24 серпня 2019 року о 11 год 41 хв в с. Селещина, по вул. Леніна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Audi - 80» д. н. з. « НОМЕР_2 » з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, неадекватна поведінка, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2. 5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Машівського районного суду Полтавської області, та переглянути справу відносно нього про адміністративне правопорушення.
З рішенням районного суду не погоджується, так як останнє є незаконним, оскільки суддею грубо порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначив, що постанова винесена без його участі, чим позбавили його права на захист. Відзначив, що суд відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Враховуючи те, що розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_1 в результаті чого останній був позбавлений можливості скористатися правом на юридичну допомогу та захищати свої права, апеляційний суд поновлює його право на захист.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Подія адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вина особи яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується дослідженими районним судом та наведеними у постанові суду доказами, які були перевірені судом апеляційної інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким встановлено факт вчинення правопорушення (а. с. -1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пояснили, що 28 серпня 2019 року вони були свідкам, того як водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у відповідному медичному закладі ( а.с. - 3-2); відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 декілька раз відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с - 2).
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини адміністративного правопорушника у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Машівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року.
Доводи апелянта щодо розгляду судом першої інстанції справи без його участі, як на одну з підстав для скасування постанови від 23 жовтня 2019 року, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, вони в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, повинен здійснювати правосуддя в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Крім того, необхідно зазначити, що судом першої інстанції, було вжито всіх необхідних заходів для встановлення об'єктивних обставин події яка сталася 24 серпня 2019 року про, що свідчить постанова про направлення адміністративного матеріалу для належного оформлення, щоб встановити дійсну адресу проживання правопорушника, та щоб особа яка склала протокол уточнила, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були в ОСОБА_1 .
Крім зазначеного, Москалик у суді апеляційної інстанції фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, пояснивши це тим, що він злякався. Просить змінити постанову суду в частині накладення стягнення та застосувати до нього тільки стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не спростовують висновки суду про винуватість гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а санкція ч.1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативного стягнення.
Таким чином, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, істотних порушень не встановлено, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Машівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року щодо нього- без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Маліченко