Справа № 346/3570/19
Провадження № 33/4808/484/19
Категорія ст. 173 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.
Суддя-доповідач Повзло
18 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого адвокатом, громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення,
Оскарженою постановою судді встановлено, що у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 липня 2019 року 04 липня 2019 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 в м. Коломия, вул. І. Вільде, перебуваючи в громадському місці, виражався в сторону ОСОБА_2 нецензурними словами, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Так вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що постанова судді не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи і підлягає скасуванню. Стверджує, що суддя вийшов за межі протоколу, встановивши те, що в ньому не зазначено, а саме вчинення ним хуліганських дій та порушення громадського порядку і спокою громадян. Зазначає, що виходячи з постанови, суд взагалі не послався на те, якими доказами підтверджується факт скоєння ним правопорушення та на підставі яких матеріалів він дійшов висновку про його винуватість. Пояснює, що неприязні стосунки між ним, жильцями будинків та ОСОБА_2 тривають протягом кількох років. О 10 годині 04 липня 2019 року наряд поліції, який він викликав особисто, не встановив в його діях дрібного хуліганства, про це поліцейським не заявляли. Оскільки поліцейські не притягнули ОСОБА_2 і його орендаря до відповідальності за ст. 122 КУпАП, то він звернув увагу на те, що буде звертатися з письмовою заявою про захист своїх прав. Під впливом його слів ОСОБА_2 звернувся до органу поліції з заявою про вчинення ним дрібного хуліганства, вказавши свідками двох осіб, які блокували виїзд його автомобіля та працівницю стоматологічного кабінету, вихід якого на іншу сторону і якої там фізично не було. Вважає, що інспектор поліції не з'ясувавши всіх обставин, викликав його та склав протокол. Зауважує, що відео з камер спостереження підтверджує, що ним не вчинялося дане правопорушення. Вказує, що протокол складений через 20 днів після інциденту, з грубими порушеннями ст. ст. 254, 256 КУпАП. Наголошує, що ст. 173 КУпАП передбачено порушення громадського порядку і спокою громадян, а в протоколі вказано порушення громадського спокою і спокою громадян. Зазначає, що в протокол не вписано свідків і потерпілого, обставини справи, викладені у протоколі, не відповідають дійсності, у протоколі неправильно зазначено суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає за таке відповідальність. На його думку протокол не може бути належним та допустимим доказом. Стверджує, що суддя при підготовці справи до розгляду не звернув на наведене уваги, протокол в судовому засіданні не досліджував. Вказує, що в протоколі відсутні дані про порушення ним громадського порядку саме у громадському місці. Пояснює, що жодних дій щодо порушення громадського порядку та спокою громадян він не вчиняв, подія сталася не у громадському місці, а між особами, які мали приватну розмову на ґрунті неприязних стосунків. Зауважує, що проявом дрібного хуліганства необхідно вважати не аби яку брутальну лайку, а таку, що є нецензурною, однак цього встановлено не було. Також вказує, що в суді не було допитано потерпілого, свідків, поліцейського.
В судове засідання апеляційного суду заявилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду задоволено його клопотання про дослідження та долучення до матеріалів справи доказів, виклик свідків, потерпілого, поліцейських.
ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у них, просив скасувати постанову судді, закрити провадження по справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 , пояснення свідків, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що необхідно відмовити в її задоволенні з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, суддею суду першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Вважаю, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 078139 від 25 липня 2019 року (а.с. 1), протоколом про прийняття зави про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_3 від 05 липня 2019 року (а.с. 2), поясненнями ОСОБА_2 від 05 липня 2019 року (а.с. 3), поясненнями ОСОБА_4 від 11 липня 2019 року (а.с. 4); поясненнями ОСОБА_5 від 11 липня 2019 року (а.с. 5); поясненнями ОСОБА_6 від 24 липня 2019 року (а.с. 8); поясненнями ОСОБА_7 від 24 липня 2019 року (а.с. 9); іншими доказами.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 078139 від 25 липня 2019 року (а.с. 1) ОСОБА_1 04 липня 2019 року близько 10 години, перебуваючи у громадському місці в м. Коломия по вул. І. Вільде виражався в сторону ОСОБА_2 нецензурними словами, чим порушив громадський спокій та спокій громадян. Так вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - ДОП Коломийського ВП ГУНП лейтенантом поліції Козаченком В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
З протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05 липня 2019 року (а.с. 2) вбачається, що ОСОБА_2 повідомив про те, що 04 липня 2019 року о 10 год. ОСОБА_1 в м. Коломия по вул. Оренштайна та І. Вільде висловлювався в його сторону нецензурною лексикою та погрожував фізичною розправою, а також погрожував пошкодити його автомобіль та інші автомобілі, які були поряд.
В письмових поясненнях від 05 липня 2019 року (а.с. 3) ОСОБА_2 зазнає, що 04 липня 2019 року близько 10 год. він під'їхав до свого будинку та залишив автомобіль по вул. І. Вільде під ним. Побув у приміщенні близько 10 хв., вийшов та збирався від'їхати по справах. Тоді підбіг ОСОБА_1 та почав голосно кричати нецензурною лайкою в його сторону, погрожувати фізичною розправою, вказав, що порозбиває автомобілі. Під час конфлікту не відповідав, не погрожував, оскільки ОСОБА_1 був п'яний та неадекватний, а він поспішав. Це все спостерігали люди - наші сусіди, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
В письмових поясненнях від 11 липня 2019 року (а.с. 4) ОСОБА_4 вказує, що 04 липня 2019 року знаходився на своєму робочому місці в лавці-барі м. Коломия по вул. Оренштайна, 3. Знаходячись неподалік даного закладу він раптом почув нецензурну лайку (в сторону) образливого змісту. Чоловік, що лаявся, перед тим вийшов зі свого автомобіля через те, що виконуючи маневр назад не зміг виїхати. Автомобіль, що був позаду, блокував виїзд. Даний чоловік висловлювався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_2 . Конфлікт тривав близько 30 хв., після чого вони розійшлись.
В письмових поясненнях від 11 липня 2019 року (а.с. 5) ОСОБА_5 посилається на те, що 04 липня 2019 року як зазвичай був на робочому місці в м. Коломия по вул. Оренштайна, 3. Близько 10 год., зі свого офісу почув крики, вереск якогось чоловіка та пішов туди, звідки лунав крик. На місці, а саме по вул. І. Вільде побачив як незнайомий чоловік, яким виявився ОСОБА_1 , перебуваючи ймовірно в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчило поведінка та різкий запах алкоголю з порожнини рота, нецензурно висловлювався в сторону ОСОБА_2 . Зрозумів, що конфлікт трапився через блокування його автомобіля.
В письмових поясненнях від 24 липня 2019 року (а.с. 8) ОСОБА_6 дає показання про те, що 04 липня 2019 року близько 10 год. він побачив як ОСОБА_1 , намагаючись виїхати з подвір'я по вул. І. Вільде в м. Коломия створив конфлікт з ОСОБА_2 , обзиваючи його нецензурними словами. Після цього він підійшов до ОСОБА_5 та в грубій формі висловлювався в його сторону, щоб він забрав автомобіль. Останній забрав автомобіль, щоб він зміг виїхати, однак він лише припаркував свій автомобіль на виїзді з подвір'я, розуміючи, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, не збирався нікуди їхати. ОСОБА_2 нецензурними словами в сторону ОСОБА_1 не виражався. Конфлікт тривав 15-20 хв.
В письмових поясненнях від 24 липня 2019 року (а.с. 9) ОСОБА_7 стверджує, що 04 липня 2019 року зранку як зазвичай вона знаходилась на своєму робочому місці. Близько 10 год. почула на вул. І Вільде в м. Коломия нецензурну лайку. Вийшовши до місця, де відбувалась подія, побачила, як ОСОБА_1 створив конфлікт з приводу того, що не в змозі виїхати з подвір'я, ображав нецензурними словами ОСОБА_2 Від ОСОБА_1 було чути різкий запах алкоголю, він вів себе неадекватно. ОСОБА_2 в сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою не висловлювався.
В судове засідання апеляційного суду з'явилися потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 , їм роз'яснено права та обов'язки згідно з ст. 272 КУпАП. Вони повністю підтвердили зміст своїх письмових пояснень.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виклик суду апеляційної інстанції не з'явилися, подали заяву про те, що не можуть прибути в судове засідання з відповідних причин, вказали, що повністю підтверджують зміст наданих письмових пояснень.
Також не з'явився свідок ОСОБА_4 та поліцейські, однак вважаю за можливе розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 без їх безпосереднього допиту в судовому засіданні.
Доводи про те, що розгляд справи без безпосереднього допиту свідків, потерпілого, поліцейських у судовому засіданні свідчить про неповноту судового розгляду та про відсутність за таких обставин належних доказів його винуватості, є помилковими, оскільки матеріали справи містять письмові пояснення потерпілого, свідків, а поліцейський встановлені ним обставини, які свідчили про адміністративне правопорушення, виклав у протоколі.
При цьому, доводи ОСОБА_1 про неприязні стосунки з потерпілим, відповідними свідками не є підставою для сумніву в об'єктивності викладених свідчень з огляду на зміст цих пояснень та тієї інформації щодо події адміністративного правопорушення, що міститься в них. Враховую, що під час оцінки таких пояснень у сукупності з іншими доказами береться до уваги саме інформація щодо фактичних обставин.
Порушень при відібрані пояснень потерпілого, свідків не встановлено. Пояснення засвідчені власноручними підписами. Відомості про те, що з свідки надавали працівнику поліції неправдиві пояснення, або що такі ними засвідчено під примусом, відсутні. Будь-яких доводів на підтвердження того, що поліцейські зацікавлені у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не наведено.
За таких обставин, прийняття рішення по справі без попереднього допиту цих свідків в судовому засіданні суддею суду першої інстанції не перешкоджало всебічному і повному з'ясуванню обставин справи відносно правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Більше того, під час апеляційного розгляду письмові пояснення потерпілого, свідків, останні підтвердили.
ОСОБА_1 стверджує, що поліцейський при складенні протоколу не взяв до уваги відео з камер спостереження, яке підтверджує, що ним не вчинялося дане правопорушення, просив його витребувати під час апеляційного розгляду, в той час, які докази, що повинні бути належними та допустимими, долучати до протоколу для підтвердження зазначених в ньому обставин належить до дискреційних повноважень поліцейського, а жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вважаю безпідставними доводи ОСОБА_1 по те, що в протоколі про адміністративне правопорушення незрозуміло сформульовано суть правопорушення, оскільки викладені в ньому обставини вчинення адміністративного правопорушення достатні для повного розуміння його суті, відповідають ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеному у статті КУпАП, за якою складено протокол, дозволяють підготувати особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, позицію захисту.
Доводи про те, що у даному протоколі не зазначені потерпілий, свідки, не є такими, що вливають на належність і допустимість його як доказу, на основі якого в сукупності з іншими встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 посилається на те, що суддя суду першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, викладеного в протоколі, встановивши, що він «порушив громадський порядок і спокій громадян», в той час як йому у вину згідно з протоколом ставиться те, що він «порушив громадський спокій та спокій громадян».
Дійсно, суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.
Проте, згідно з ст. 173 КУпАП обов'язковими складовими об'єктивної сторони такого правопорушення як «дрібне хуліганство» є те, що вчинювані дії «порушують громадський порядок і спокій громадян».
Хоча законодавство України й не містить чіткого визначення поняття громадського порядку, в той час безперечним є те, що він полягає у таких обумовлених потребами суспільства врегульованих правовими та іншими соціальними нормами умовах, які мають, крім іншого, на меті захист найвищої соціальної цінності в Україні: людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, та забезпечення громадського спокою - спокійної обстановки суспільного життя, створення нормальних максимально сприятливих умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Таким чином порушення громадського спокою завжди є порушенням громадського порядку, і, відповідно, суд першої інстанції, не вийшов за межі обвинувачення, виклавши встановлені обставини вчиненого правопорушення у тій формі, яка відповідає змісту диспозиції ст. 173 КУпАП.
Доводи про те, що протокол складений через 20 днів після інциденту жодним чином не ставлять під сумнів його належність та допустимість як доказу, оскільки вважаю, що протокол складений у встановлений законом строк.
Так, згідно з ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. В той час, спочатку необхідно виявити адміністративне правопорушення, вчинене відповідною особою. Днем виявлення правопорушення необхідно вважати день, коли уповноважена посадова особа, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення отримала інформацію, що об'єктивно дозволяла їй прийти до обґрунтованого висновку про наявність в діях певної особи ознак адміністративного правопорушення. Згідно з матеріалами справи 24 липня 2019 року поліцейським ще допитувалися свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для перевірки обставин, викладених у повідомленні ОСОБА_2 . Після отримання пояснень від цих осіб, дійшовши висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, поліцейським наступного дня 25 липня 2019 року складено протокол.
Апелянт зауважує, що проявом дрібного хуліганства необхідно вважати не будь-яку лайку, а таку, що є нецензурною, чого не було доведено.
З цього приводу вважаю за необхідне зазначити, що у протоколі вживання та конкретизація нецензурної лайки є неприпустимим, що також стосується і пояснень потерпілого, свідків, достатньо вказівки на використання нецензурної лайки.
Більш того, таке загальновживане поняття як нецензурна лайка не має нормативної дефініції, відсутній перелік нецензурних слів і словосполучень, такими вони визнаються не окремими особами, а суспільством у відповідний період та на певній території. Деякі слова не вживаються виключно як нецензурні, вони набувають такого значення в певному контексті.
Тому, враховуючи те, що потерпілий і свідки визначили належність слів та словосполучень ОСОБА_1 нецензурною лайкою, суд правильно керувався оцінкою висловленого останнім цими особами.
Посилання ОСОБА_1 на протиправні дії потерпілого, свідків у досліджуваній ситуації вважаю неспроможними, оскільки незалежно від того у зв'язку з якими обставинами особа висловлюється у формі нецензурної лайки, вона скоює правопорушення, за яке підлягає відповідальності.
ОСОБА_1 вказує, що в протоколі відсутні дані про порушення ним громадського порядку саме у громадському місці, однак в протоколі чітко вказано, про те, що він перебуваючи у громадському місці в м. Коломия по вул. І. Вільде виражався нецензурними словами.
Під громадським місцем, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення, необхідно розуміти загальнодоступні місця, зокрема вулиці, сквери, парки, ринки, дворові території, частини будь-якої будівлі, споруди, які доступні або відкриті для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
Сукупність доказів по справі доводить той факт, що нецензурна лайка ОСОБА_1 мала місце саме у громадському місці - на вулиці, території, прилеглій до будівель, де паркуються автомобілі, відкритій для населення вільно, постійного користування.
ОСОБА_1 посилається на наявність неприязних стосунків між ним та ОСОБА_2 протягом тривалого часу з приводу земельної ділянки та будівництва, на підтвердження даного факту долучив наступні докази: копію відповіді з Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 04 вересня 2009 року; копію заяви ОСОБА_1 він 23 червня 2009 року; копії відповідей з Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 2009 року; копію заяви ОСОБА_11 начальнику Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 19 травня 2011 року; копію відповіді Прокуратури м. Коломия від 27 травня 2011 року; копію довіреності ОСОБА_11 . ОСОБА_1 від 21 листопада 2011 року; копію заяви ОСОБА_11 начальнику КПЕЖ м. Коломия від 16 грудня 2010 року; копію рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2012 року; копії листів з Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2013 року, від 03 червня 2014 року, від 17 липня 2014 року; витяг про стадію провадження в Європейському суді з прав людини; копію заяви ОСОБА_11 міському голові м. Коломия від 11 грудня 2013 року; копію заяви ОСОБА_1 . Коломийському міжрайонному прокурору на дії ОСОБА_2 від 12 грудня 2013 року; копію відповіді з Коломийської міської ради Бурдуланюк М.П. від 23 травня 2014 року; копію повідомлення ОСОБА_1 . Коломийського МВ УМВС від 08 січня 2014 року; копію заяви ОСОБА_1 міському голові м. Коломия від 04 червня 2015 року; копію довідки МСЕК ОСОБА_11 .
Апелянт наголошує, що була приватна розмова на ґрунті неприязних стосунків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 288/1158/16-к зазначила, що дії, які супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Враховую, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Таким чином, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хуліганства.
Основним об'єктом хуліганства як кримінального правопорушення є громадський порядок, а його додатковим об'єктом може виступати життя та здоров'я особи. Об'єктом адміністративного правопорушення є тільки громадський порядок та спокій громадян, дрібне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, хоча може й проявлятися в образливому ставленні до оточуючих.
Більше того, згідно з ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство це:
нецензурна лайка в громадських місцях;
образливе чіпляння до громадян;
інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Таким чином, «нецензурну лайку в громадських місцях» законодавець конкретно, ясно та зрозуміло виділяє як приклад «дрібного хуліганства», що безумовно є дією, яка порушує громадський порядок і спокій громадян.
Звертаю увагу, що у разі якщо нецензурна лайка має тривалий характер, то такі дії можуть мати склад кримінального правопорушення.
В досліджуваній ситуації дії ОСОБА_1 могли бути вираженням неприязного ставлення чи невдоволення діями інших осіб, однак встановлені обставини події свідчать про те, що вони не були направлені виключно проти особи ОСОБА_2 , а й проти громадського порядку та спокою громадян, оскільки з огляду на місце та час події, кількість людей, які могли спостерігати та безпосередньо спостерігали за такими діями, територіальне поширення нецензурної лайки, така поведінка була об'єктивно неприйнятною та очевидно для винного порушувала громадський порядок та спокій громадян.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі як прямого так і непрямого умислу.
У разі, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не бажала, але свідомо припускала порушення громадського порядку внаслідок нецензурної лайки, вона підлягає адміністративній відповідальності.
На спростування своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, ОСОБА_1 посилається на те, що він особисто в той час викликав поліцейських, на підтвердження чого долучає довідку видану Коломийським відділом поліції № 11369/108/56-19 від 13 серпня 2019 року, зауважує, що поліцейські, приїхавши, не встановили в його діях дрібного хуліганства, про це їм ніхто не заявляв, під впливом його слів ОСОБА_2 звернувся до органу поліції з заявою про вчинення ним дрібного хуліганства.
Однак, як вбачається з самої довідки ОСОБА_1 04 липня 2019 року звертався до Коломийського відділу поліції з приводу неправильного паркування автомобілів по вул. Оренштайна та по вул. І Вільде в м. Коломия. Відповідно, поліцейські приїхали перевірити обставини, викладені в його заяві.
Поліцейський може виявити адміністративне правопорушення як самостійно, так і в результаті перевірки повідомлення від фізичної особи. Будь-яких обмежень у часі, протягом якого особа може звернутися до уповноваженого органу з повідомленням про адміністративне правопорушення, законом не встановлено. Мотиви такого звернення як при перевірці повідомлення поліцейськими, так і при розгляді справи суддею не беруться до уваги, оскільки не стосуються обставин, які мають значення для правильного її вирішення.
Причини та обставини нецензурної лайки у громадському місці, будь-які протиправні дії, вчинювані відносно ОСОБА_1 іншими особами, не підлягають встановленню, оскільки це не є предметом доказування в межах даної справи, не свідчать про недійсність протоколу та жодним чином не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства.
Судження апелянта щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, спрямовані на уникнення від відповідальності за фактично скоєне діяння.
Враховуючи наведене, суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ст. 173 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 , містять ознаки саме такого правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, - 04 липня 2019 року, а на час прийняття рішення суддею суду першої інстанції тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, сплинув, вважаю, що провадження по справі правильно закрито відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло