18 грудня 2019 року м. Чернівці
Справа № 720/1805/18
Провадження №22-ц/822/1188/19
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар - Скрипка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, головуючий у І-й інстанції - Павлінчук С.С.,
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 червня 2016 року вона з відповідачем уклала шлюб, який зареєстрований у виконавчому комітеті Магальської сільської ради Новоселицького району, актовий запис № 07.
Зазначала, що шлюб носить формальний характер, більше чотирьох місяців вони проживають окремо, за час сімейного життя втратили почуття взаємоповаги та любові. Дітей не мають. Спільне господарство не ведуть. Розірвати шлюб за спільною заявою відповідач відмовляється.
Просила розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований у виконавчому комітеті Магальської сільської ради Новоселицького району, актовий запис №07.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2019 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 22 червня 2016 року у виконавчому комітеті Магальської сільської ради Новоселицького району, актовий запис № 07.
На зазначене рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Зазначає, що судом невірно встановлено, що сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, оскільки з моменту реєстрації шлюбу і до вересня 2018 року вони підтримували шлюбні відносини. Відсутні докази постійних суперечок та сварок. Він кохає дружину і у нього відсутні наміри розривати шлюб.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що збереження шлюбу протирічить інтересам позивача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 22 червня 2016 року у виконавчому комітеті Магальської сільської ради Новоселицького району, актовий запис № 07.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно рекомендаціями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Як встановлено судом, подружні відносини між сторонами припинено, їх шлюб носить формальний характер, від шлюбу у них дітей немає, за наданий судом першої інстанції строк примирення між подружжям не відбулося.
Оскільки позивачка ОСОБА_2 в позовній заяві наполягала на розірванні шлюбу, посилаючись на те, що їх шлюб носить формальний характер, подружні відносини між нею та відповідачем припинено, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга також не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи учасників справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20 грудня 2019 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк