18 грудня 2019 року
м. Чернівці
справа № 725/72/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Конецька Д.Г.
позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 травня 2019 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ СК «ПЗУ Україна») звернулося до суду з позовом.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 70 306 гривень 56 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Посилався на те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «СЕ БОДНЕТЦЕ-Україна» було укладено договір страхування транспортного засобу марки «SKODA SUPERB», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
2 січня 2015 року в Новоселицькому районі Чернівецької області, на автодорозі до ТРК «Сонячна долина», трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного застрахованого автомобіля «SKODA SUPERB», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 70 306 гривень 56 копійок. На адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, однак зазначена вимога була проігнорована.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 70 306 гривень 56 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не компенсовано у добровільному порядку суму виплаченого страхового відшкодування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що вона не була повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, яке відбулося в суді першої інстанції.
Зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог.
Також посилалася на те, що на її думку, позивач безпідставно здійснив виплату страхового відшкодування у визначеній ним сумі. Вважала, що фактичне пошкодження автомобіля марки «SKODA SUPERB», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дій відповідачки не доведено належними доказами.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
29 грудня 2014 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «СЕ БОДНЕТЦЕ-Україна» уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ92847, предметом якого є страхування автомобіля «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов вказаного договору ПрАТ СК «ПЗУ Україна» взяло на себе обов'язок, в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування (а.с.43).
2 січня 2015 року в Новоселицькому районі Чернівецькій області, на автодорозі до ТРК «Сонячна долина», трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «OPEL», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 січня 2015 року та довідкою ВДАІ Новоселицького ВР УМВС в Чернівецькій області про дорожньо-транспортну пригоду від 8 січня 2015 року (а.с.53-54).
Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 січня 2015 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та призначено їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 35).
5 січня 2015 року ТОВ «СЕ БОДНЕТЦЕ-Україна» звернулося до позивача з заявою в якій повідомило страховика про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору (а.с.47-52).
Згідно звіту №64/15 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП, станом на 16 січня 2015 року вартість такого збитку складає 70 306 гривень 56 копійок (а.с.56-85).
ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «СЕ БОДНЕТЦЕ-Україна» в сумі 70 306 гривень 56 копійок, що підтверджується копіями платіжних доручень про виплату страхового відшкодування (а.с.90-91).
Позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування (а.с.92).
З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що остання 14 січня 2016 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище (а.с.152).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, статтею 512 ЦК України встановлені підстави заміни кредитора у зобов'язанні.
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року, № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 посилається на те, що її не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду даної справи в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 22 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12 годину 13 лютого 2019 року (а.с.100).
22 січня 2019 року копії вказаної ухвали та позовної заяви разом з судовою повісткою були направлені ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.101).
Конверт з вказаним вище документами повернувся до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.128).
13 лютого 2019 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи був відкладений на 12 годину 27 лютого 2019 року (а.с.103).
В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачка повідомлялась судом про розгляд справи 27 лютого 2019 року.
27 лютого 2019 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи був відкладений на 10 годину 26 березня 2019 року (а.с.109).
Судом було направлено відповідачці судову повістку про виклик у судове засідання на 26 березня 2019 року. Вказана повістка була повернута суду з відміткою працівника пошти причини її невручення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.121).
26 березня 2019 року розгляд справи був відкладений на 11 годину 16 квітня 2019 року (а.с.115).
Судом було направлено відповідачці судову повістку про виклик у судове засідання на 16 квітня 2019 року. Вказана повістка була повернута суду з відміткою працівника пошти про причини її невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.130).
16 квітня 2019 року розгляд справи був відкладений на 11 годину 13 травня 2019 року (а.с.123).
Судом було направлено відповідачці судову повістку про виклик у судове засідання на 13 травня 2019 року. Вказана повістка була повернута суду з відміткою працівника пошти про причини її невручення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.131).
Згідно частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Тому повернення поштової кореспонденції з повістками про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про належне інформування цього відповідача про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи, який відбувся 13 лютого 2019 року, 27 лютого 2019 року, 26 березня 2019 року, 16 квітня 2019 року, 13 травня 2019 року.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на вказане судове рішення підлягає скасуванню з підстав, які зазначені в пункті 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.
Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованим позов ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про стягнення страхової виплати з відповідачки.
Аргумент апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено суму завданої шкоди потерпілій особі та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки та заподіяною шкоди є помилковими.
Апеляційний суд вважає, що сума завданої шкоди потерпілій особі та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки та заподіяною шкодою підтверджується постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 січня 2015 року, звітом №64/15 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA SUPERB», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП, станом на 16 січня 2015 року, довідкою ВДАІ Новоселицького ВР УМВС в Чернівецькій області про дорожньо-транспортну пригоду від 8 січня 2015 року, заявою про настання страхового випадку по договору страхування від 6 січня 2015 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного судового рішення та апеляційній скарзі просить застосувати до вказаних правовідносин положення закону щодо строку позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.
Згідно зі статтею 49 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Отже, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).
Зважаючи на викладене та на перехід до позивача після виплати страхового відшкодування потерпілому за договором майнового страхування від останнього прав кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, яка переглядається.
Оскільки у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, зокрема страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, застосовується загальний строк позовної давності (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 740/2334/16-ц.
Отже, трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду з заявленими позовними вимогами розпочався на наступний день після настання страхового випадку, тобто 3 січня 2015 року та закінчився 2 січня 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 28 грудня 2018 року, тобто поза межами вказаного вище строку, що є підставою для відмови в позові (а.с.96).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.
З квитанції №33 від 24 жовтня 2019 року вбачається, що відповідачка за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.
З квитанції №114 від 31 жовтня 2019 року вбачається, що відповідачка додатково за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 1874 гривні 60 копійок.
Отже, з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2643 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13 травня 2019 року скасувати.
В позові Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови 20 грудня 2019 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
Н.Ю. Половінкіна