20 грудня 2019 року м. Харків
Справа № 643/10522/19
Провадження № 22-ц/818/5549/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Бурлака І.В. , Пилипчук Н.П.,
Учасники справи :
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року, постановлене суддею Поліщук Т.В., -
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 04.09.2013 у розмірі 124891,76 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що між позивачем та відповідачем 04 вересня 2013 року укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5600.00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У позові позивач посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на укладання договору про надання банківських послуг між сторонами, підписавши заяву від 04 вересня 2013 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http:/privatbank.ua/terms, що підтверджується підписом відповідача у заяві-анкеті, згідно умов якого відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Відповідач належним чином свої обов'язки за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 124891,76 гривень, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 2269,63 грн. та заборгованості за процентами за період з 04.09.2013 року до 29.03.2019 року включно у розмірі 122622,13 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено у повному обсязі. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем станом на 18.09.2014 року здійснено повне погашення виниклої на той час заборгованості перед позивачем шляхом сплати заборгованості у розмірі 8107,42 грн. В подальшому відповідач кредитними коштами позивача, а також отриманою ним карткою не користувався. Суд дійшов висновку, що позивачем не надані докази на підтвердження підстав та причин виникнення та повторного нарахування відповідачу заборгованості за кредитним договором без номеру від 04.09.2013 року та процентів за користування кредитом, після сплати відповідачем 18.09.2014 року заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. При обгрунтуванні своєї позиції суд першої інстанції посилався на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2018 року у справі №643/11017/17 по справі між тими ж сторонами з тотожним предметом позову, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11.12.2018 року та набрало законної сили.
Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення повністю та постановити нове, яким позовні вимоги, заявлені у суді першої інстанції, задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування скарги посилається на те, що суд, ухвалюючи рішення, порушив вимоги ст.1054 ЦК України, щодо обов'язкового повернення кредиту з боку відповідача відповідно до взятих на себе зобов'язань, не мотивував відхилення аргументів позивача щодо користування відповідачем кредитною карткою після 18.09.2014 року, що підтверджується випискою по відповідному рахунку, звузив права позивача на судовий захист, розглянувши справу до отримання відповіді на відзив. Після відкриття апеляційного провадження від іншого представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких було зазначено, що відповідач 29.11.2011 року отримав у позивача кредитну картку «Універсальна», якою він активно користувався (№ НОМЕР_1 ) та по які мав борг. 04.09.2013 року відповідачу було видано іншу кредитну картку класу «Gold» (№ НОМЕР_1 ) та при видачі нової картки заборгованість в сумі 5597,74 грн. не була перенесена з картки «Універсальна» на картку «Gold». При цьому ОСОБА_1 активно використовував картку «Gold», що підтверджується випискою по відповідному рахунку, зокрема за 26.03.2014 року. Після внесення відповідачем 18.09.2014 року на картку «Gold» суми 7594,76 грн. сума у розмірі 5632,88 грн. була списана на стару картку «Універсальна», № НОМЕР_1 для погашення боргу, а витрати за карткою «Gold» так і залишилися не відшкодованими, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на первісну апеляційну скаргу, в якій відповідач просив залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу представника позивача без задоволення. Обгрунтовуючи підстави заперечення апеляційної скарги відповідач в особі свого представника зазначив, що у позовній заяві зазначений договір без номера від 04.09.2013 року, укладений між тими ж самими сторонами на ту ж суму, за якою вже є судове рішення, підтверджене постановою апеляційної інстанції, якою АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову відмовлено через встановлену відсутність боргу з боку відповідача ОСОБА_1 перед позивачем по справі. Окремо зазначено, що розрахунок процентів здійснений позивачем з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки визначений АТ КБ «Приватбанк» розрахунок процентів відбувався без погодження такого нарахування між сторонами на час укладення договору, а саме нарахування за одним і тим самим рахунком відповідача має подвійний характер.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власник розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 04.09.2013 року ОСОБА_1 підписано анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанку», відповідно до якої він отримав кредит у розмірі 5600,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8). При цьому йому був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 .
25.03.2014 року відбулася зміна умов кредитування між сторонами та відповідачем була отримана картка «Універсальна gold», картковий рахунок НОМЕР_2 , баланс на початок періоду якої склав 0,00 грн. та встановлений кредитний ліміт 5835,17 грн. Вказані обставини сторонами по справі не заперечувалися.
Станом на 18.09.2014 року у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 8107,42 грн., яку відповідач погасив у повному обсязі, сплативши за відповіднимими квитанціями на користь позивача 7594,76 грн. та 847,54 грн.
Вказані обставини були встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2018 року за справою №643/11017/17 (а.с.69-75) та підтверджені постановою Харківського апеляційного суду від 11.12.2018 року по провадженню №22ц/818/562/18 (а.с.77-83), які суд вважає встановленими відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При розгляді даної справи в суді першої інстанції було відхилено клопотання відповідача про закриття провадження на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України (ті самі сторони, той самий предмет позову та ті самі підстави)(а.с.136), з якою суд погоджується оскільки предмет позову в даних справах є різним, а саме розмір заборгованості вирахований станом на 31.05.2019 року і визначений у іншому розмірі.
Вирішуючи питання по суті, суд відхиляє пояснення позивача, надані у відповіді на відзив від 12.09.2019 року, які надійшли до суду першої інстанції вже після постановлення оспорюваного рішення суду (а.с.142-151), що при зверненні до суду було допущено помилку за предметом позову, який підлягає доказуванню, а саме предметом доказування є розмір заборгованості за кредитним договором без номера від 29.11.2011 року між тими самими сторонами, оскільки єдиною підставою при розгляді справи по суті є позовна заява, а також (в разі необхідності) доповнення та уточнення до неї. Відповідь на відзив за своєю правовою природою є похідним від відзиву відповідача на позов та стосується вже заявлених та тих, що розглядаються судом позовних вимог, а тому вказаною заявою по суті справи змінювати предмет позову неможливо, а тому справа розглядається виключно в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Надані позивачем аргументи щодо того, що сплачена відповідачем 18.09.2014 року сума коштів була направлена на погашення його заборгованості за отриманою ним раніше карткою «Універсальна», картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 5632,88 грн., а витрати проведені за карткою «Універсальна Gold», картковий рахунок № НОМЕР_2 так і залишилися не відшкодованими, підтвердженням чого є дві транзакції, проведенні у 23 години 59 хвилин 59 секунд від 19.09.2014 року щодо переводу коштів між рахунками по договору SAMDN50**2108, суд відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів таких дій з боку саме відповідача суду надано не було, а відповідач вказану дію зі свого боку заперечував, зазначивши, що він з 18.09.2014 року після сплати боргу в повному обсязі, жодних дій з карткою, отриманою у позивача не робив. При цьому строк дії такої картки припинився 01.08.2017 року.
Також судом відхиляються доводи позивача щодо того, що при переоформленні картки з «Універсальна», картковий рахунок № НОМЕР_1 , на «Універсальна Gold», картковий рахунок № НОМЕР_2 , 25.03.2014 року, банком не була перенесена наявна заборгованість з однієї картки на іншу, що в подальшому призвело до виникнення заборгованості, оскільки жодних доказів такої обставини суду надано не було.
При цьому відповідно до п.2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою у АТ КБ «Приватбанк» боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку, в тому числі, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Відмовляючи банку в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно вказав, що банком не надано відповідних доказів, які б підтверджували підстави та причини виникнення заборгованості у ОСОБА_1 , як до, так і після сплати ним повністю заборгованості за кредитним договором 18.09.2014 року.
Доводи та вимоги апеляційної скарги, включаючи доповнення до неї не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести ло неправильного вирішення справи.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки правові підстави для задоволення позову в оскаржуваному рішення відсутні.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 82, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.С. Кругова
Судді І.В.Бурлака
Н.П. Пилипчук
повний текст постанови
складено 20 грудня 2019 року