Справа № 554/9866/18 Номер провадження 22-ц/814/3302/19Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
19 грудня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.
секретар Мисечко А.І.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 20 серпня 2019 року у складі судді Тімошенко Н.В.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив про розподіл спадщини, зокрема: визнати за ним право приватної спільної часткової власності на 61/72 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнати за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 11/72 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В обґрунтування вказаних вимог вказував, що 17 січня 1992 року його мати ОСОБА_2 склала заповіт, за змістом якого заповідала йому все належне їй майно. Його батько ОСОБА_3 24 липня 1990 року також склав заповіт та заповів йому все належне майно.
Зазначав, що після смерті його матері, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складалося з Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Інша Ѕ частини домоволодіння належала його батьку, ОСОБА_3
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 він звернувся до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що дружина спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а видати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя та, як наслідок, встановити склад спадкового майна неможливо.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2019 року, з урахуванням ухвали від 06 листопада 2019 року про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 2/3 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: літнею кухнею Б,б, сараєм 1,б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1,а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 3/4 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визнано за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м, господарськими будівлями і спорудами: літнею кухнею Б,б, сараєм 1,б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1,а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнано за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/4 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами.
Їх батьки: ОСОБА_3 , 1924 року народження, та ОСОБА_4 , 1926 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 1948 року.
Згідно довідки Державного архіву Полтавської області від 03 серпня 1984 року за № 04-12/518 ОСОБА_3 за рішенням виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих від 13 лютого 1951 року була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до дублікату нотаріально посвідченого договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності із кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 15 березня 1951 року житлове управління виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих, з однієї сторони, і ОСОБА_3 , з другої сторони, на підставі рішення виконкому міськради від 13 лютого 1951 року за №201 про відвід земельної ділянки для будівництва жилого дому згідно з указом президії Верховної ради від 26 серпня 1948 року уклали договір про те, що житлоуправління надає забудовнику, ОСОБА_3 , ділянку комунальної землі площею 600 кв.м. для індивідуального будівництва жилого будинку у АДРЕСА_1 у межах згідно викопіровки із генплана Міськархітектора міста Полтави.
По закінченню будівництва приймальною комісією Полтавського міськжитлоуправління був складений акт про закінчення будівництва і ввід в експлуатацію індивідуального домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 15 червня 1983 року.
Згідно зі ст. 22 КпШС України 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
За ч. 1 ст. 28 КпШС України 1969 року в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Доказами по справі підтверджено та визнано сторонами, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 побудовано батьками сторін під час їх зареєстрованого шлюбу та є їхньою спільною сумісною власністю подружжя в розумінні ст.ст. 22, 28 КпШС України 1969 року.
24 липня 1990 року ОСОБА_3 склав заповіт за змістом якого заповідав повністю усе належне йому на день смерті майно синові, ОСОБА_1
17 січня 1992 року ОСОБА_2 склала заповіт, за змістом якого все належне їй майно, яке на день смерті буде їй належати, де б воно не було та з чого б воно не складалося, повністю заповідає своєму синові ОСОБА_1
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну їй Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 12 січня 1993 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та прийняв її після померлої матері ОСОБА_2
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена Першою полтавською державною нотаріальною конторою 16 листопада 2017 року за № 377/2017 на підставі заяви ОСОБА_2 , що претендує на обов'язкову частку у спадщині.
06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після батька, ОСОБА_3 .
Від інших осіб заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини не надходило.
Вказані обставини фактично визнані сторонами по справі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для визнання за сторонами права власності на частини спірного домоволодіння та земельної ділянки, на якій воно розташовано. Проте, місцевим судом внаслідок невірного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, здійснено помилкове визначення часток сторін у спірному майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України 1963 року, що був чинним на момент смерті ОСОБА_2 , кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
За ст. 548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до нотконтори із заявою про прийняття спадщини та прийняв її після померлої матері ОСОБА_2 , а тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до ст. 535 ЦК України 1963 року неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після померлої дружини був непрацездатною особою у зв'язку із досягненням пенсійного віку, він мав право на спадкування обов'язкової частки у спадщині у розмірі 2/3 частин, що належали б йому при спадкуванні за законом.
Враховуючи, що ОСОБА_3 був зареєстрований разом з дружиною за адресою АДРЕСА_1 , то відповідно до положень ст. 549 ЦК України 1963 року він є таким, що прийняв спадщину.
Отже, виходячи з того, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшла Ѕ частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , то ОСОБА_3 була успадкована 2/18 частини вказаного домоволодіння (1/6 частина, що належала б ОСОБА_3 при спадкоємстві за законом * 2/3 частин обов'язкової частки), а ОСОБА_1 - 7/18 частини домоволодіння (1/2 частина домоволодіння, що увійшли до складу спадщини - 1/9 частина, успадкована ОСОБА_3 ).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виходячи із розміру часток, успадкованих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , до складу спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 увійшло 11/18 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 1990 року ОСОБА_3 склав заповіт за змістом якого заповідав повністю усе належне йому на день смерті майно синові, ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 спадкує майно після смерті батька згідно складеного ним заповіту.
Частиною 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Абзац 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини після смерті батька досяг пенсійного віку, то він має право на обов'язкову частку у спадщині у розмірі 1/2 частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Сторони звернулись до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину у наступних обсягах:
ОСОБА_2 11/72 частини = 11/36 частин, що належала б ОСОБА_2 при спадкоємстві за законом * Ѕ частину обов'язкової частки.
ОСОБА_1 33/72 частини = 11/18 частин домоволодіння, що увійшли до складу спадщини - 11/72 частин, успадкованих ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 741279 ОСОБА_3 одержав у приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 12.07.2010 року, має кадастровий номер: 5310137000:18:004:0178 (витяг з Державного земельного кадастру № НВ-5305761662017).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, розмір частки ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є рівним частці у власності на домоволодіння, розташоване на вказаній земельній ділянці, а саме 11/72 частин.
Відповідно частка ОСОБА_1 у спірному нерухомому майні складає 61/72 частини.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, то з ОСОБА_2 підлягають стягненню усі понесені позивачем судові витрати у розмірі 4 476 грн.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 61/72 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: літнею кухнею Б,б, сараєм 1,б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1,а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 61/72 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/72 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 68,9 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м, господарськими будівлями і спорудами: літнею кухнею Б,б, сараєм 1,б, вбиральнею Г, гаражем В, оглядовою ямою в, погрібом 1,а, огорожею 1, воротами огорожі 2, водопроводом 3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/72 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:18:004:0178, площею 0,0853 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 476 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 6 714 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді О.В. Прядкіна
Л.М. Хіль