Справа № 531/193/19 Номер провадження 11-кп/814/1026/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
25 листопада 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з секретарем ОСОБА_6
з участю: прокурора ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
та обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12019170180000023 за апеляційною скаргою прокурора Карлівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 на ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 17.07.2019 року,-
Цією ухвалою стосовно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Карлівка Карлівського району Полтавської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,-
закрито кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор Карлівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що обвинувачений ОСОБА_10 є рідним братом потерпілого ОСОБА_8 , який на час вчинення кримінального правопорушення спільно проживав з ним. Таким чином, скоєне ОСОБА_10 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, є злочином пов'язаним з домашнім насильством, а тому кримінальне провадження не може бути закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу суду, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які вважають вирок суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Пункт другий частини 7 статті 284 КПК України, крім іншого, встановлює: якщо обставини, передбачені пунктом 7 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Отже, волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, зокрема, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, яке, відповідно до п.1 ч.1 статті 477 КПК України, може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
В разі відмови потерпілого від обвинувачення, згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК України, провадження підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» внесені відповідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
При цьому, Кримінальний кодекс України не містить окрім злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, визначення переліку злочинів, пов'язаних з домашнім насильством.
Формулювання п.7 ч.1 ст.284 КПК також не містить переліку злочинів, на які поширюється дія цієї норми.
В свою чергу системний аналіз законодавства дає підстави для висновку що злочинами, пов'язаними з домашнім насильством, можуть бути крім злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, також інші склади злочинів, виходячи із визначення поняття «домашнє насильство», що міститься у п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У цьому аспекті слід зауважити, що приписами п.51, п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
В такому випадку, на думку колегії суддів, орган досудового розслідування в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта має обґрунтувати висновок про те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, пов'язаний з домашнім насильством.
Як вбачається з обвинувального акта щодо ОСОБА_10 , він не містить жодної вказівки про те, що злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, пов'язаний з домашнім насильством.
Відповідно до приписів ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
При цьому з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Тому суд в даному випадку позбавлений можливості за власної ініціативи виходити за межі обвинувачення і робити висновки про те, що інкримінований ОСОБА_10 злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, пов'язаний з домашнім насильством.
Враховуючи викладене, з огляду на позицію потерпілої ОСОБА_8 , який відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, місцевий суд обґрунтовано закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку з чим апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Карлівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2019 року про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч.2 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_8 від обвинувачення - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом 3-х місяців до Верховного Суду.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 .