Провадження № 22-ц/803/2486/19 Справа № 205/2016/18 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
11 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Лаченкової О.В., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання дійсним,-
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2007 року між нею та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений усний договір довічного утримання, згідно якого у власність позивача передавалася квартира ОСОБА_3 взамін чого вона повинна була утримувати та доглядати хвору ОСОБА_3 Наступні шість з половиною років вона фактично мешкала з ОСОБА_3 та доглядала її, однак через незадовільний стан здоров'я ОСОБА_3 оформити нотаріально договір не було можливості. Як на підставу своїх вимог, зазначає, що між нею та померлою було досягнуто усіх істотних умов договору довічного утримання та на підтвердження даного факту надає копії квитанцій з магазину АТБ за 2013 рік, копії виписних епікризів № 3104-13, 18101 за 2013 рік, копію довідки про причину смерті № 84, копію лікарського свідоцтва про смерть № 84, копію технічного паспорту на вищевказану квартиру, довідку з КЖЕП № 10110 від 12.12.2013 р., відповідь КП «ДМБТІ» ДОР № 14419 від 09.12.2013 р., надану на запит нотаріуса, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копії договору замовлення на організацію поховання та копію свідоцтва про поховання, а також звіт про оцінку майна.Оскільки вона позбавлена можливості належним чином оформити свої майнові права після смерті ОСОБА_3 , просила суд визнати дійсним договір довічного утримання, який укладений 15.06.2007 р. між нею та ОСОБА_3 , з передачею їй належної ОСОБА_3 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального іматеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що шість з половиною років доглядала ОСОБА_3 та виконувала взяті на себе зобов'язання за договором довічного утримання, щодо істотних умов якого між сторонами було досягнуто домовленість. На підтвердження вимог нею надано всі необхідні докази, однак суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі обставини справи, судом не були допитані сусіди в якості свідків та нотаріус, що викликався до квартири.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 14.04.2014 р., актовий запис № 8541 (а.с.21).
Відповідно до листа КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області від 09.12.2013 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с.20).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом посилається на те, що 15.06.2007 р. між нею та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено усний договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_3 передала позивачу у власність вищевказану квартиру, а ОСОБА_1 зобов'язалась забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
В матеріалах справи наявні надані позивачем копії квитанцій з магазину АТБ за 2013 рік, копії виписних епікризів № 3104-13, 18101 за 2013 рік, копію довідки про причину смерті № 84, копію лікарського свідоцтва про смерть № 84, копію технічного паспорту на вищевказану квартиру, довідку з КЖЕП № 10110 від 12.12.2013 р., відповідь КП «ДМБТІ» ДОР № 14419 від 09.12.2013 р., надану на запит нотаріуса, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копії договору замовлення на організацію поховання та копію свідоцтва про поховання, а також звіт про оцінку майна (а.с.8-25).
Відповідно до ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ст.745 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, обгрунтовано виходив із того, що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність викладених у позовній заяві обставин, оскільки самі по собі квитанції з продуктового магазину за 2013 рік, надані медичні документи за 2013 рік та факт того, що позивач займалась організаційними питаннями щодо поховання ОСОБА_3 не можуть бути достатніми доказами факту укладання між позивачем та ОСОБА_4 договору довічного утримання та відповідно факту того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона шість з половиною років доглядала ОСОБА_3 та виконувала взяті на себе зобов'язання за договором довічного утримання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належних та достовірних доказів в розумінні ст.ст.744, 220 ЦК України матеріали справи не містять.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були допитані сусіди в якості свідків та нотаріус, що викликався до квартири, підлягають відхиленню, оскільки факт укладання договору, щодо якого встановлена письмова форма, показаннями свідків не встановлюється, а письмових доказів наявності зобов'язальних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 на умовах, зазначених в позові, як і факт того, що померла ухилялась від укладення договору довічного утримання в період з 2007 року по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем суду надано не було.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Крім того, згідно матеріалам справи, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 , оскільки не знайшов свого підтвердження факт родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 , проживання з нею однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. Цим же рішенням визнано за відповідачем право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: О.В.Лаченкова
М.О.Макаров