Справа № 161/20662/19 Провадження №11-сс/802/712/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний західДоповідач: ОСОБА_2
17 грудня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2019 в кримінальному провадженні №12019030010004617 щодо ОСОБА_8 ,
Слідчий СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Топільно Рожищенського району, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, студента Луцької філії ТОВ «Медичний коледж «Монада», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Клопотання умотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів. Під час досудового розслідування встановлено ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 12.12.2019 клопотання слідчого задоволено.
Обрано відносно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 09.02.2020 року, включно.
Строк тримання під вартою визначено обчислювати з 12.12.2019, тобто з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що матеріалами клопотання стверджується наявність вагомих доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якої передбачає покарання до 6 років позбавлення волі. Крім того, наявні ризики, визначені ст.177 КПК України, зокрема, підозрюваний може вчиняти тиск на потерпілого та свідків, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення відповідальності, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Окрім того, 22 листопада 2019 року ОСОБА_8 , в межах іншого кримінального провадження, повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 185 ч.2, 125 ч.2 КК України, за місцем навчання характеризується виключно негативно, а відтак будь-який інший запобіжний захід, передбачений КПК України, на думку суду, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову про застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту в нічний час доби. Зазначає, що слідчий суддя безпідставно обрав підозрюваному найсуворіший запобіжний захід на 60 днів, не врахувавши при цьому обставини, які мають істотне значення. Вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в матеріалах провадження відсутні. Стверджує, що в діях ОСОБА_8 не було корисливого мотиву та був відсутній злочинний умисел на відкрите викрадення мобільного телефону у потерпілого, що спростовує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Також в ухвалі слідчого судді не наведено переконливих мотивів незастосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Не враховано, що ОСОБА_8 є неповнолітнім, має постійне місце проживання та родину, навчається на денній формі навчання в Луцькій філії ТОВ Медичного коледжу "Монада", що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків. Крім того, підозрюваний раніше не судимий, на обліку в психіатра чи нарколога не перебуває. Сам по собі факт наявності підозри в іншому кримінальному провадженні, на що послався слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, не може бути підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 , його законного представника, та захисника ОСОБА_7 , які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, міркування прокурора, яка заперечувала апеляційну скаргу та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно з ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 статті 492 КПК України визначено, що затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог законодавства.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Як убачається з матеріалів провадження, 12.12.2019 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, яке відноситься до класифікації тяжких злочинів (а.п.20-21).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме, копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_12 (а.п.7), копією протоколу допиту свідка ОСОБА_13 (а.п.14-15), копією протоколу пред'явлення особи для впізнання (а.п.9-13), іншими доказами.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984, ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на даний час не заслуговують на увагу.
Як вбачається із копії письмової заяви законного представника ОСОБА_9 , остання просить начальника Луцького відділу поліції притягнути до адміністративної відповідальності її сина ОСОБА_8 (а.п.27).
Відповідно до копій протоколів про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.173-2, ст. 185 КУпАП від 11.12.2019, ОСОБА_8 за місцем проживання вчиняв домашнє насильство в сім'ї фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_9 та малолітнього брата ОСОБА_14 , не виконував законні вимоги працівників поліції, висловлювався в їх адресу в грубій формі, погрожував фізичною розправою (а.п.28-29).
Таким чином, за місцем проживання у ОСОБА_8 відсутні міцні соціальні зв'язки.
Також необхідно врахувати, що 22.11.2019 ОСОБА_8 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 125 КК України, а через невеликий проміжок часу, 12.12.2019 - кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 може в подальшому вчиняти кримінальні правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд, враховуючи позицію, висловлену у рішенні ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії», звертає увагу що запобіжний захід у виді тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання.
ОСОБА_8 є неповнолітнім, навчається у Луцькій філії ТОВ Медичного коледжу "Монада", де характеризується задовільно, а відповідно до характеристики голови ОСББ "Прайд" за місцем проживання характеризується позитивно.
Як пояснив слідчий в судовому засіданні апеляційного суду, на даний час практично всі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведено, залишилось лише дочекатись висновок призначеної експертизи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне на теперішній час обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 30 днів.
Вимогами ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як убачається із копії повідомлення про підозру від 12.12.2019, оголошеної ОСОБА_8 , останній підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого ОСОБА_12 (а.п.20-21).
Тому при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 апеляційний суд враховує приписи ч.4 ст.183 КПК України і не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вчинений із застосуванням насильства.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, скасувавши ухвалу слідчого судді та постановивши нову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2019 щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 30 (тридцять) днів до 10 січня 2020 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з 12.12.2019.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий (підпис)
Судді (підпис) (підпис)
Згідно з оригіналом:
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2
Помічник судді ОСОБА_15