Справа № 161/1305/19 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Провадження № 22-ц/802/670/19 Категорія: 32 Доповідач: Данилюк В. А.
12 грудня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
представника позивача адвоката Кучми В. Ю.,
представника відповідача адвоката Мохнюка М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним з моменту його реєстрації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2019 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним з моменту його реєстрації.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2019 року провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз'ясненопозивачуйого право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з даноюухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ні він, ні відповідач не виступають в даних правовідносинах як господарюючі суб'єкти, судом неправильно встановлено характер правовідносин між сторонами, а тому, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин даний спір є класичним господарським спором щодо законності або незаконності продовження орендних відносин земельною ділянкою комерційного призначення. Матеріали справи містять належні свідчення того, що спірна земельна ділянка та ставки використовуються для здійснення підприємницької діяльності, а тому вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, представник відповідача апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задволення.
Інші учасники справи в судове засіданні не з'явились.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу від 14.05.2019 в даній справі, суд першої інстанції виходив з того що ОСОБА_1 зареєстрований 15.03.2006 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, Городищенська сільська рада є юридичною особою. Спір між останніми виник з приводу майна, яке використовується ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Згідно ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
В даній справі позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 10,4374 га в т.ч. 7,4174 га водного плеса, прибережну смугу площею 3,02 га, яка знаходиться на території Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області з прибережною смугою між ОСОБА_1 та Городищенською сільською радою у вигляді додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 11.11.2012, яка зареєстрована 07.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Луцькому районі за номером запису в державному реєстрі земель № 072280004002436 терміном на 10 років з 07 грудня 2012 по 07 грудня 2022 визнати укладеним з 07 грудня 2012 - з моменту його державної реєстрації та моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційне провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/129/18 за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду, зокрема, саме з причини вирішення питання підсудності (підвідомчості) спору в контексті визначення процесуального статусу ОСОБА_1 .
З постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 встановлено, що заступник прокурора Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому просив зобов'язати відповідача повернути Городищенській сільській раді Луцького району Волинської області земельну ділянку водного фонду площею 10,4374 га з кадастровим номером 0722881700:01:001:1315, розташовану на території Городищенської сільської ради, за актом приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання. Судом враховано, що ОСОБА_1 з 15 березня 2006 року, тобто майже через місяць після державної реєстрації договору оренди, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є прісноводне рибництво (аквакультура), який здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку саме для здійснення господарської діяльності. За умовами договору оренди орендодавець надає орендареві в користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 10,4374 га, в т.ч. 7,4174 га водного плеса, 3,02 га прибережної смуги, для ведення рибного господарства. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не діяв на момент укладення договору оренди, але, відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на вказаний момент не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися саме відповідними суб'єктами. Отже, предметом договору оренди є діяльність, яка мала б здійснюватись орендарем саме як фізичною особою-підприємцем. Оскільки правовідносини, що склались між сторонами, мають господарський характер, а використання земельної ділянки ОСОБА_1 здійснювалось як фізичною особою-підприємцем, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що цей спір має вирішуватись у порядку господарського судочинства.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аналіз суб'єктного складу та характеру виниклих між сторонами правовідносин свідчить, що дана справа є справою господарської юрисдикції і підставно закрив провадження у даній справі, оскільки предметом договору оренди є діяльність, яка мала б здійснюватись орендарем саме як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення постанови, судові накази.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2019 року.
Головуючий
Судді